Фанфіки українською мовою

    Від стін великого простого залу луною пронісся гучний звук схожий на тупіт, ніби хтось дуже великий, як-от бог війни, зайшов у приміщення. Але насправді цей самий бог війни, ніби лялька, яка більше не мала опори, звалився на коліна і підняв темні очі вгору. Його блискучий погляд був спрямований на людину, яка своєю величною дупою сиділа на троні, що ніби й походив на престол людського Імператора, але був кращий, вишуканіший і елегантніший. Витончене, немов би рухи красунь на святах при дворі, обличчя, білизна якого не могла зрівнятися навіть із фарфором чи нефритом. Проте він зовсім не виглядав як мрець, ні. Скоріше як молодий пан із багатої сім’ї, лиця якого не торкалися сонячні поцілунки, спека літа та холод зими. Здавалось, доторкнешся до його шкіри й відчуєш м’якість білесеньких хмаринок, що так безтурботно пропливали по нічному небу. Проте життя цього чоловіка кожен день було наповнене дуже “цікавими” і “захопливими” подіями, які робили його життя не нудним, а точніше не безтурботним. Саме так, це був той самий Небесний Імператор, Володар Шеньу Цзюнь У. Цієї тихої ночі він приймав у себе Його Високість Сє Ляня, який вирішив навідати небожителя саме зараз. Але навідати трохи специфічно.

    Цзюнь У опустив свій втомлений погляд спочатку на макітру, с темним пасмом волосся, потім перебрався на лоб, і врешті дійшов до лиця. Такого молодого, із великими доброзичливими темними очима, акуратним носиком та трохи безкровними губами, які хотілося або намазати помадою, або розцілувати. Що і вибрав би Володар, але не сьогодні.

    Його Сяньле дивився на нього знизу вгору з такою відданістю й обожнюванням, наче маленький, миленький песик на свого господаря. А той собі вирішив трохи познущатися з улюбленця, і не дати тієї бажаної ласки. Небесний Імператор без жодної емоції на обличчі спостерігав за тим, як Сє Лянь ледве не скулив, щоб його нарешті погладили. Цзюнь У був для Його Високості прикладом, взірцем благородності, чесності, справедливості та сили. Він був його ідеальним богом, якому хотів поклонятися все своє довге життя. А також Цзюнь У був людиною, під крилом якої хотів навчатися молодий принц. Сє Лянь мріяв стати таким же, хоч і розумів що Володар один-єдиний на всій землі, і що ніхто не зможе зрівнятися з ним. Принаймні для Сяльне. Цей турботливий чоловік назавжди залишиться у серці небожителя, а також всі моменти пов’язані з ним. Від його самого вознесіння і до цього моменту, коли Цзюнь У безжалісно випробовував чи-то витримку Сє Ляня, чи-то свою.

    У принца всередині все палало, здавалось ще трішечки і він згорить. Руки стисли коліна, груди під простим білим одягом тяжко здіймалися, а біленькі щічки почервоніли, немов би він тільки що пробіг сотні лі. Здавалося, що він задихається і кожну хвилину може впасти без духу. І єдиною його панацеєю стали б дотики таких бажаних рук. Цзюнь У це чудово бачив, а тому вирішив більше не випробовувати й себе, і хлопчика: протягнув свою велику долоню до лиця любого Сяньле, а той прилинув до неї щокою та потерся об грубі, проте такі бажані та рідні подушечки пальців. Настільки довгождана ласка підняла душу Сє Ляня вище небес, що на його обличчі засяяла радісна усмішка. А Володар тільки підняв куточок губ і відкинув голову назад, прикриваючи очі.

     

    0 Коментарів