Пагорб

Ділюк заходить в свою кімнату, закриваює двері на замок та плюхається на ліжко. Після гарної сімейної вечері хочеться одразу вирубитись. Він шукає долонями по ліжку плеєр, знаходячи, вдягяє навушники, і вмикає свій улюблений трек.

—   “All we hear is radio ga ga, radio goo goo, radio ga ga “.   — наспівує собі під нос хлопець, прикриваючи очі. Пальці похлопували по ліжку в такт мелодії, голова теж качалась, намагаючись попасти в музику.

Це продовжувалось до тих пір, поки скрізь музику Ділюк не почув якийсь стук, ніби хтось стучить в кімнатну. Знявши навушники, юнак відкрив двері та не бачить там нікого. Гадаючи, що це знов жарти його молодшої сестри, він знов зачинив двері на замок, але повертаючись, він ледь не закричав побачивши в себе у вікні свого друга, який і був джерелом звуку.

— Кая, ти з глузду з’їхав? Можна було попередити, — хлопець відчиє вікно, відчитуює друга, та жестом запрошує його “ввійти” у його кімнату.

— Це було б не так цікаво, погодься. — пролепетав кая, стоячи на драбині, що зазвичай використовував тато Люка, щоб щось полагодити.

Кая не залазить в кімнату, а Ділюк кидає на нього запитальний погляд, з якого перший хохоче.

— Пам’ятаєш, ти казав, що було б весело втекти з дому вночі, і поїхати на велосипедах до того пагорба, що неподалік від кінотеатру? — хлопець закусив вуста в очікуванні реакції друга.

— Тільки не кажи, що ти… — Ділюк зазирнув за спину Каї, і побачив там два велосипеда, один його, а інший Каї. — Скажи мені будь ласка, ти точно при собі?

— Не впевнений, — Ділюк закотив очі та став боком, ніби обираючи, що йому робити. — Ну що, я сюди просто так їхав?

— Та до чорта тебе, — хлопець схопив свій плеєр з навушниками та сіру кофтинку та блискавці. — Злізай, як ж я злізу?

Кая, посміхаючись, злізав з драбини. Він знав, що Ділюк побурчить, і погодиться. В цьому весь він. Коли вже ділюк злізав, друг подав йому руку, як джентельмен, через що отримав удар в бік.

— Якщо мої батьки дізнаються, нас вдвох закопають у винограднику. — сказав хлопець сідаючи на велосипед.

— Будемо поховані разом, як романтично. — Ділюк знов закотив очі. Кая любив недофлірт, особливо з ним. Скільки б ділюк не закочував очі, вони знають, що не тільки Каї це подобається.

На дорозі нікого не було, хоча був початок одинадцятої години. Тільки вони вдвох. У Ділюка в голові програвались сценарії, того, як його тато зачиняє його на домашній арешт, і забороняє спілкуватись з Каєю через поганий вплив. З цих роздумів його витягує дзвіночок на велосипеді друга.

— Не грузись ти так. Не дізнається. — рудоволосий весь час підозрював, що Кая читає його думки, інакше, як пояснити те, що його друг розуміє його без слів. Неможливо. Не дивлячись на те, що Ділюк зазвичай в край не емоційний, Кая читав його немов відкриту книжку.

— Ти знаєш, що я одночасно ненавиджу та люблю, коли ти так робиш? — хлопець посміхається та викидує думки про батька подалі.

— Знаю, Люк, — Кая набирає швидкість та сміється.— Але ти мені нічого не зробиш!

— Ах ти, викидень! — Ділюк набирає швидкість у спробах наздогнати друга.

Ніхто з них в цій погоні не помітив, як вони приїхали до того самого пагорба. Кая швидко злізає з велосипеда та бежіть прямо на нього. Інший ж не відстає, і наздоганяє його на вершині пагорба, штовхаючи на землю. Люк не очікував того, що Кая потягне його за собою, тому гучно вскрикнув заплющівши очі.

— Ти бовдур! — Ділюк перекочується на спину так само, як друг та дивиться на зірки.

— Я й ніколи не заперечував. — повертаючи голову до рудоволосого, зауважив Кая.

Люк лише вдихнув, потягнувшись у кишеню кофтини за плеєром. Ввімкнувши “А kind of magic”, він віддав один навушник Каї, а інший вдягув сам. Обидва були зацікавлені небом, котре сьогодні було неймовірно “чисте”, таке почуття, ніби вони були в самому космосі.

— Ось ті зірки схожі на парасольку, диви. — Кая ткнув вказівним пальцем в небо.

— І справді схожі, — Люк теж прищурився, шукаючи фігури в інших зірках, — О, якщо ось це з’єднати, то вийде, як пляшка. — синьоволосий теж ткнув в небо, вказуючи на зірки.

Після декількох хвилин обговорювання зірок та їх фігур, Кая видає:

— А ті зірки, як родинки в тебе на шиї з лівої сторони.

Ділюк скинув брови, — Ти розглядав мою шию? — з подивом запитав він.

— Так, ось тут. — Кая підіймає руку до шиї Ділюка, проходячись по родинкам, і з’єднуючє їх пальцями. Від цього у рудоволосого пройшлися мурашки по шкірі.

— Ти точно не при собі. — Кая хіхікнув, отримавши поштовх від Ділюка.

— Але тобі ж це подобається.

— Я й не заперечував. — копіючи Каю, сказав Ділюк.

Кая лізе до плеєра, вмикаює пісню та прикриваю око. Це здавалось таким безпечним місцем, де вони слухають музику, лежать на пагорбі, і дивляться на зірки.

“And if I only could, I’d make deal with god, and I’d get him to swap our places”

Ділюк безшумно повертає голову в бік друга, думаючи про слова в пісні. Його погляд звернувся на пов’язку, що закривала праве око.

“I’d get him to swap our places”

Ділюк віддав би все, щоб бути в той день на місці Каї. Той завжди відрізнявся від всіх своїм стилем та бажанням бути не таким, як всі. Відпустити волосся, пофарбувати його в яскравий колір, вдягнути підбори до школи? Це все Кая. Одного разу, в дев’ятому класі, Кая прийшов в топі та обтягуючих шортах. Дділюк, як сьогодні, пам’ятає той день. Кінець травню, на вулиці максимально спекотно та душно. Ділюку здалось дивним те, що Кая не йде на їх місце після школи, тому вирішив заглянути в його клас з іспанської. Там нікого не було. Це було дуже нетипово для Каї, він здається ходив до школи для того, щоб піти з неї з Ділюком разом. Тоді хлопець виріши заглянути в туалет та нажаль не помилився. Три хлопця стояли та волали щось, типу “тупий пєдік” та ще один  бив Каю ногами. Після цього все дуже розмито в пам’яті Люка. В решті решт він пам’ятає, як їхав разом з другом в лікарню. Тільки один Люк знає, що праве око Каї більше не бачить, та на ньому є, на думку Каї, потворний, шрам.

Через якийсь час, Ділюка починає трясти від холоду, не зважаючи на те, що на ньому була тепла кофтина. Він завжди був мерзляком.

— Змерз? — Кая посувається ближче, витягуючи руки для обійм, на які Ділюк охотно відповідає. Так, хоча з іншими Ділюк не особливо тактильний, але з найкращим другом все було рівно навпаки. Через те, що вони інколи тримались за руки та багато обіймались, були навіть чутки, що вони зустрічаються. Обидва довго сміялись над цим.

— Ось, якщо б зараз нас побачив мій тато, нас точно прямо так і закопали. — хохоче Ділюк утикаючись кудись в плечо.

— Угу, ми б стали добривом для винограду, потім він став би дуже смачним, а потім з нього зробили б вино. “Вино з присмаком Ділюка та Каї”.

— Ти жахливий алкоголік, Кая, жодного дня без жарту та думки про нього. Ти хоч про щось окрім нього думаєш?

— Ти не повіриш, якщо я скажу, що ще дещо про, що я думаю набагато частіше. — Кая зарився у руде волосся.

— Й що ж це? — Ділюк задоволенно прикриє очі та випадково потерся об шию друга, як кіт.

— Хто це? — виправляє його синьоволосий.

— Охохо, — весело пролепетав Ділюк. — В пана Ділюка з’явилась пасія? І хто ж вона?

Кая тяжко вдихає.

“Ooh, ooh, can you feel my love heat?”

Кая вибрався з обіймів, зняв навушник та сів, Ділюк зробив теж саме. Він ще ніколи не бачив друга таким серйозним.

— Пообіцяй, що ти не будеш ненавидіти мене?

— За що, Кая?

— Просто пообіцяй.

— Добре, я обіцяю. — Кая вдихає, і прокашлявся так, ніби готував якусь промову багато років.

— Ти знаєш, ми з тобою чудові друзі, разом майже з народження, ми багато чого пройшли разом, ми буквально стали для одне одного родиною. Ти багато захищав мене У школі, забирав п’яного до себе додому, щоб мої батьки мене не заперли вдома, і багато іншого. Ти чинив, як справжній друг. — Ділюк стривожено бігав очами по обличчю каї, і намагався считати його наступні слова, тому що все було максимально не зрозумілим.

— До чого це все?

— Ти пообіцяв не ненавидітимеш мене. Ти зможеш закінчити нашу дружбу, я не буду тебе засуджувати, — Кая витримав велику паузу перед тим, як продовжити. — Я, я тебе напевно кохаю. Вибач.

Ділюк впав в шок та намагався зрозуміти все, що сказав йому друг. На обличчі Ділюка були змішані емоції, він сам не розумів, що відчуває.

— Вибач, що зіпсував такий вечір.

— Тобі нема за, що вибачатись, Кай, це нормально. Але ти можеш дати мені трохи часу? На усвідомлення цього всього?

— Звісно, я тебе розумію.

  * * *

   Сидячи на своєму ліжку, Ділюк думав, багато думав, та слухав музику. Він не міг усвідомити те, що сказав йому Кая. Може він сприймав ті обійми та дотики якимось сигналом? Що вони для нього значили? А що вони значили для Ділюка? Що відчував Ділюк до Каї? Йому без сумнівів подобалась компанія Каї. Він був особливим серед інших, тому, що це його найкращий друг, чи не так? Чи Ділюк не помічав якісь свої почуття весь цей час?

Він вдарився затилком та переключив пісню.

“Come on and sit my hot-seat
of love
And tell me how do you feel
right after all”

З ким би чорт не грав.

Ділюк підвівся та пішов перевдягатись. Ноги були ватні, а очі пульсували. Чи був це страх? О так, це був точно він, тому, що ідея Ділюка була божевільною для нього самого.

Стоячи на порозі дома Каї, Люк подумав піти вже раза три, але його ватні ноги не дозволили цього зробити. Немов, якщо б він зробив ще один крок, він би точно впав. Наважившись Ділюк постучав. Єдина надія була на те, що двері йому відчинить не Кая.

— О, привіт, Люк. — знайомий голос відчинив двері.

— Нам треба поговорити, хтось є вдома? — Кая вдихнув та помахав головою, даючи негативну відповідь.

— Ні, проходь.

Поки вони піднялись на другий поверх та зайшли в кімнату Каї, між ними була напруга, але вона була рівномірно розповсюджена. Коли вони зайшли в кімнату; коли кая сидів на креслі; коли ділюк сидів на ліжку, то напруга всеодно давила усюди.

— Ти знаєш, твоє зізнання було для мене шоком. Я багато думав про це; про нашу дружбу; про те, як я себе почуваю біля тебе. Ти справді гарний друг, і ти також багато мені допомагав; вислуховував мої проблеми; давав поради. З тобою весело та затишно, — Кая виглядав сумним.

— Але я не більше ніж друг, так?

— Ти знаєш, як я не люблю, коли ти не слухаєш до кінця?

— Знаю, Дюк, знаю. — зітхаючи відповів Кая.

— Можливо, — Ділюк витримав павзу, ніби думаючи над своїми словами ще раз, — можливо є сенс щось спробувати?

“I’d like for you and I go to  romancing
Say the word, you wish is my command”

— У сенсі? — Кая підвів очі вскидуючі брові.

— Ну, ти, я, разом, як хлопці. — Люк невпевнено сказав це, ніби запитуючи.

— Тобто, ти мені пропонуєш зустрічатись?

— Щось типу того..?

— Ти впевнений?

— Так.

Кая встає, та сідає на ліжко біля друга, обіймаючи його, та цілуючи ті самі родинки на шиї. Люк відповідає на обійми трохи посміхаючись, та ще раз усвідомлюючи реальність. Чи раптове це рішення? Асолютно. Чи буде все добре? Невідомо.

— Я можу тебе поцілувати? — Кая підіймає голову, дивлячись в очі, і просить дозволу.

Ділюк слабо киває, даючи дозвіл.

Кая тягнеться, та затягує Ділюка в поцілунок, змінаючи губи. Якийсь час, той дуже слабо відповідає, але в якийсь момент намагається взяти ініціативу на себе, але нічого не виходить. Відриваючись одне від одного, вони посміхаються, і Ділюк ховається десь у шиї Каї.

* * *

   Пройшло вже два місці від початку їхніх відносин.
Знову ніч, і знов Ділюк сидить в свої кімнаті, слухаючи музику, але його пририває стук у вікно. Знову його Ромео прийшов. З посмішкою відкриваює вікно, аде він не бачить нікого перед собою. Опускаючи погляд, він таки знаходить свого Каю.

— Здається, твій тато забрав драбину.— з сумом промовив він.

— Ну все, я тепер рапунцель, йди вбий злобного тата, щоб врятувати мене. — сказав Люк хіхікаючи.

— Є ще один варіант, — Кая виставляє руки в готовності зловити свою “принцесу”.

— О ні, ти збожеволів.

— Можливо, але іншого виходу немає.

— Який ти дорогий для мене, — закатуючи очі, Люк бере свій плеєр, та ту саму кофтинку, — Лови це спочатку. — Кая успішно їх ловить, та ставить на землю, виставляючи руки вже для Ділюка.

Той заплющуючи очі, та закривши рота, щоб раптом не закричати, пригнув слідом. На щастя єдине, що він відчув – це руки на своїй талії, та поцілунок в лоба.

— Я ж казав, що спіймаю.

Вони їдуть на велосипедах на їх пагорб, як і два місяці тому. Як і два місяці тому, Кая тягне Ділюка за собою на землю. Замість того, щоб злісти з хлопця, Ділюк посміхаючись, затягує Каю в поцілунок, зі словами: “ти бовдур”.

— Я кохаю тебе. — зізнається Кая, як два місяці тому, розриваючи поцілунок.

“Ooh love, ooh loverboy”

— Я тебе теж кохаю. — посміхається Ділюк, затягуючи коханого в ще один поцілунок.