розділ перший і останній

Гоук не любила правила. Вона з самого дитинства була бунтівницею, непокорною пані “я влаштую щось небезпечне, а потім мене буде тиждень проклинати мама”, ніби Ріані була створена саме для руйнування дурних законів в цьому житті.

Захисниця, коли була маленьким бісенятком, ніколи не розуміла правила. Занадто дивно вони виглядали у світі, де кожному було начхати на закони. Щось просто забувалось, як непотрібна дрібниця, щось легко обходилось золотою монетою чи послугою, яка могла затягнутися на все життя. Коли мати намагалась пояснити їй, що лупцювати братика не можна, то дівчинка показувала язик і запитувала:

— Чому мені бити не можна, а храмовникам — так?

Мама різко затихала, бо не могла знайти відповіді. Гоук, розуміючи це, посміхалась широко і продовжувала робити те, що хочеться саме їй, а не буквам в якійсь книжці.

Коли життя занесло її в Кіркволл, то у пані Ріані, у майбутньої Захисниці, ніби відкрилось друге дихання. Закони стали пилом в покинутому будинку, дорікання матері і проблеми з вартою — пустим звуком. Правила Гоук малювала сама для себе: не чіпати дітей та стариків, дотримуватись слова, відкладати гроші на новий посох в окрему кишеню в сумці. Вона не бачила нічого поганого в криміналі — світ ділився на “біле” та “чорне” лише для дурних і храмовників. Для неї як і дипломатія, так і насилля були методом вирішення проблеми, а не чимось хорошим чи поганим.

Іноді, коли на неї уважно дивився Варрік та Авелін, Гоук задумувалась про свої принципи. Так, не завжди, скоріше для видимості розкаяння та прихильності, щоб не відчувати презирливо-розчаровані погляди.

Але іноді Гоук думає про те, що треба щось змінити. Може, її життя теж стало б легше, якщо вона змирилась б з системою правил і була законослухняною? Не використовувала б магію, ходила б до церкви, вірила у силу Творця…

Потрапляючи в нову пригоду, пані Ріані забуває про свої сумніви. Цілуючи солодкі губи Мірель в таверні, Гоук не думає про пристойності та правила поведінки. Відчуваючи кров на руках, магессі начхати на все.

Мати колись їй сказала, що Гоук готова пожертвувати чужим життям заради цього. Ріані лише посміхалась у відповідь.

Мамі необов’язково знати, що єдине життя, яким Захисниця готова пожертвувати заради чогось — її власне.

Не жертвувати кимось — єдине правило, яке Гоук дотримувалась без змін. Все інше можна адаптувати під себе, але життя іншого створіння — ніколи.