піца та кур’єр

Ранок починається не з чашки кави чи співу птахів, а повідомлення від бісового кур’єра. Накахара навіть не думав, що все зайде настільки далеко, коли він лише зробить замовлення додому.  А з чого все почалося? Ну що ж, розповім я вам історію майбутнього кохання та піци.

Вечірнє сонце вже ховається за обрій, роздаровуючи свої останні промені на прогріту за день землю, машин за вікном стає все менше, адже в п’ятницю та й надвечір усі рвуться додому, довгоочікуваний відпочинок змушував зітхнути і радіти двом дням вихідних.  Зрештою і від своїх пар звільнився хлопець – Накахара Чуя.  Прийшовши додому, той кинув сумку з підручниками і зошитами на підлогу прямо в коридорі, роззувся і попрямував у вітальню, де відразу же розвалився на дивані втомлено дивлячись у стелю. Жаданий спокій змусив потягти вуста в легкій усмішці, ніяких кричучих викладачів, ранніх підйомів і пар, сон і тільки сон. Два дні вихідних це добре, але канікули, правда, краще. Підводячись на ліктях у голові згадується момент із його діалогу з Акутагавою.

– Бісова література, якого вона взагалі у нас є?  — роздратовано питає рудоволосий гойдаючись на стільці і розглядаючи давно знайомих одногрупників.

– Ти сам вибирав куди йти, не скаржся.  — холодним і байдужим голосом дав свою відповідь Рюносці. Ну так, звичайно, цей хлопчина добре вчиться і розуміє будь-який предмет, чого ще чекати від нього?  Не сказати б, що і Накахара відстає за оцінками, навіть навпаки, один із найкращих, але при цьому ненавидить навчання, іронія, чи не так?

– Скоріше б закінчився цей день, як прийду додому завалюся спати і не встану найближчі два дні.  — пурхнув юнак і залишив свою витівку з гойданням на стільці, дивлячись на дошку. Куди завгодно, але не на співрозмовника.

– Однокові плани на вихідні тільки в тебе.  —втупившись на Чую висловився Аку. Можливо це і звучало грубо, але це звичайна норма їх спілкування, адже ніхто не образиться.

-Ніби в тебе є кращий варіант.  – закотив блакитні очі юнак, він підпер рукою свою щоку і нарешті звернув увагу на Рюноске. Такий самий байдужий був він на вигляд, як і завжди. Чи не звикати.

– Допустимо пограти у відео-ігри?  — задумливо промовив той.  – Ах, до речі, візьми.  — Раптово згадавши одну річ, той потягнувся до сумки за нею ж, а через хвилину простяг її Накахарі.

-М?  — запитливо глянувши на студента, видав юнак.

– Ти позичав мені свою гру, забув?

– А, так, точно. І як тобі?

– Геймплеймінг непоганий, але через початкову графіку мій комп’ютер мало не вибухнув.  — роздратовано зітхнув хлопець.

-Я попереджав про це.  – посміхнувся рудий.

На це Акутагава мовчки кивнув, і розмова хлопців закінчилася, адже за поріг кабінету ступив учитель, сповіщаючи учнів про початок пари.

„Бррр, і згадувати не хочеться” промайнуло ніби вітер у голові у рудоволосого. Чуя змусив себе піднятися з дивана і дістати з сумки свою відеогра, покрутивши в руках і розглядаючи як вперше.

Потім лише зітхнув і поклав її на стіл, прямуючи до своєї кімнати.

Там уже перевдягається в домашні шорти, що по коліно, а також не забуває про давно пом’яту футболку.

Хлопець нічого не їв з самого ранку, а готувати зараз просто немає сил, значить найоптимальнішим рішенням залишається замовити їжу. Куди ж легше, просто чекати півтори години десь і все готово! Взявши телефон до рук, зайшовши в додаток доставки хлопець почав шукати продукти та заздалегідь готову їжу. Що щодо останнього.. адже піца теж цілком підійде. Ще кілька овочів щоб поповнити запаси холодильника, і п’ять баночок газованих напоїв, дві на сьогодні та інші на завтра, чудово. Сплатив карткою, вже замовив, лишилося дочекатися. Всі півтори години рудоволосий дивився лише телевізор, бо чим ще зайняти себе не знав. Можна буде вибрати щось подивитися, жахіття або комедію, щоб розважити себе. Хід думок перервав стукіт у двері. „Ще повільніше не можна було?”  роздратовано подумав той, доставка запізнилася на цілі 10 хвилин, непробачно. Чуя підійшов до дверей зовсім не поспішаючи, натиснув на ручку і відчинив її. Перед ним була натура темноволосого хлопця, з карими очима, він був явно вищий за самого Накахари, одягнений у робочу форму. Загалом нічого цікавого. Все б нічого, але той завмер як опудало, що відлякує ворон в селі і навіть не простяг студенту його замовлення, просто оглядав і особливо затримався на чужих блакитних очах.

.  .  .

Дазай справді застиг на місці.  Низький, рудоволосий, блакитноокий, незадоволений хлопчина виглядав просто як диво! Ідеал та втілення думок! Шалено красивий попався замовник, пощастило, що саме Осаму доставив йому їжу. Точно! Їжа!

Той нарешті оговтався і простяг два замовлення (піца і пакет з овочами та газировкою) юнакові мало не в самий ніс.

— Прошу вибачення за запізнення, розуму незбагненно, я посмів змусити чекати такого чудового хлопця. — зробивши максимально сумне обличчя нарешті відповів той. Створює максимальне враження, щоб сподобатися замовнику. Насправді звучить безглуздо, але якщо вже ганьбиться так ганьбиться до кінця.

На подібне Чуя лише вигнув брову і подивився зверху-вниз на кур’єра, різким рухом руки забрав своє замовлення і роздратовано зітхнув, не вистачало ще тут такого виступу від якогось хлопця.

—Вибачення не приймаються, особисто тобі поставлю один за доставку, та ще й за цю маячню.  – Явно не жартома сказав Накахара.  Одну зірку він таки вклеїть.

– Особисто для мене? Яка честь!  Чи можу я загладити свою провину? Ми б могли сходи- — не дав йому домовити гучний стукіт дверей. Рудий зачинив двері не бажаючи продовжувати слухати цього дурного хлопця, і вже його пропозицій так точно.

Дазай опустив голову і придумав собі завдання – дізнатися номер цього злого юнака щоб це не стало.

Поки що безрезультатно залишає чужий під’їзд і вирушає до наступного будинку, ну ось, знову запізниться…

                              ***

На телефон надходить повідомлення від невідомого номера. Сонний Накахара протирає очі, сідає на ліжко і схрещує ноги, тим самим опиняючись у позі лотоса. Бере в руки телефон і здивованого широко розплющує очі. Сонність як рукою зняло. На екрані телефону висвічується «Чудовий хлопець, що вчора мало не позбавив мене носа, як спалося?  :)» як ні в чому не бувало пише.. той самий чортовий кур’єр.

                Невідомий номер

— Чудовий хлопець, що вчора мало не позбавив мене носа, як спалося?  🙂

-Якого біса? Звідки ти маєш мій номер?

— Випросив на роботі, що, до речі, було набагато складніше, ніж завести з тобою розмову.

— Хіба взагалі законно використовувати номер замовника у своїх цілях?

— Не приплітай сюди закон. Так ось… Як спалося?

— Чудово, поки ти не написав.

— То я тебе розбудив?

— Йди до чорта.

І за хвилину в телефоні Дазая красувалося «контакт вас заблокував».

Накахара шпурнув телефон у подушку, а сам стиснув руки в кулаки і лише млосно зітхнув. Цей шматок ідіота знає його адресу, невже варто очікувати гостей?  Все можливо…  Якщо він дістав номер його телефону, значить можна і очікувати таке. Ось таки вляпався, тільки якогось рандомного кур’єра йому не вистачало. Більше в житті не замовить доставку додому, дуже ризиковано.