Про зустріч під дощем та вітряну долю

Не те, що би Сяо був проти вибору свого брата – його життя, його думка, але біля старшого він бачив солідну людину, а не сонячного краба.

***

 Чжун Лі і Аякс зустрілись досить схоже, як Сяо і Венті, але до їхньої зустрічі приєднався дощ. 

***

 В той час Чайлд був переселенцем. Заселився у квартиру, яка перша попалась у пошуку оренди. Більшого рижому потрібно не було. Мови він ще не знав, але всі проблеми вирішував через перекладач. Так, це була проблема, але вирішиться з часом (так собі думав рижий).

 Насправді Аякс не просто так переїхав в іншу країну по своїй волі. Та і вважати його законопослушною людиною не можна було. Це було завданням мафії.

 Так мафії, наш рижий – член злочинної організації, тільки прикриваючись роботою айтішніка.

 Не те, що би він дурить людей, ні. 

 Рижий працює в айті, бере замовлення на створення сайтів, але такі гроші, які получає Аякс таємною роботою, айтішніку не заробити (хоча і ця робота не мало приносить). 

***

 Після ще одного завдання від мафії, Тарталья помітив нестачу патронів, через яку він ледви не завалив місію. 

 Прийшовши додому та приводження себе в порядок, рижий відправився на пошуки магазину зброї. 

 Звісно спочатку голубоокий йшов по навігатору, але не замітив одну деталь. Не заряджений телефон. 

 Без знання мови, без телефону, рижий попав в, на його думку, безвихідну ситуацію. Ще й дороги додому він знає криво. Забувши перевірити прогноз погоди, до всієї картини, в подарок, добавився дощ. 

 -Та най тебе. За що мені так везе курва? – вже звично теревенів Аякс, звикши до того, що ніхто навколо його не розуміє. 

 Закинувши голову та прикривши очі, голубоокий спробував зрозуміти куда і що робити, як раптом на його рижу голову більше не падали краплі дощу. 

 Перше, що побачив Тарталья відкривши очі, це парасоля, друге – нереальної вроди чоловік брюнет із бурштиновими очима, які вивчали рижого незнайомця. 

 -Вам потрібна допомога? – запитав брюнет, говорячи при цьому рідною мовою Аякса. 

 -Ах, так потрібна. Дуже навіть. А.. Ви знаєте мову?

-Вивчав її. Вам потрібно кудись дойти?

 -М.. – вирішивши, що з незнайомцем, хоча таким вродливим, ідти до магазину зброї буде не сама доречна ідея, рижий відповів, – На вулицю ***, знаєте?

 -Так, знаю. Нам по дорозі.

 -Прекрасно.

 Через деякий час мовчання, в Аякса урвався терпець:

 -Можна запитати, де ви навчалися мови? Так добре володієте нею..

 -В школі, університеті. Мав хист до мов. Зараз веду репетиторство, вдосконалюю знання.

 -Слухате, не зручно питати, чи ви когось знаєте хто може мову допомогти вивчити?

 -Я можу стати вашим репетитором, якщо вам підходить.

 Від цих слів в Аяксу просто мову відняло. Вчити? Його? Такий репетитор..

 -Якби це не звучало, але ви просто мій спаситель. Звісно, все підходить.

 -Хах, ну раз підходить. Чжун Лі, ось мій номер. Дзвоніть, коли будете готові. 

 «Я думав що день проклятий, а виявилось навпаки. Невже цей прекрасний чоловік дав мені номер сам.. За що мені така благодать?»

 -Аякс. Подзвоню звісно ж, як таку можливість пропустити.

 «Знову побачити тебе»

 -Буду радий вас побачити ще раз. Ось ця вулиця. Наступний раз спробуйте не губитися, хто знає чи я вас знайду знову, – проговорив Лі, йдучи уже до свого під‘їзду

 Тепер точно після цих слів Аяксу відняло мову.. Стоп, це був флірт? Причулось?

 Онімівши десь на секунд 30, Аякса знову заштопорило.. Вони сусіди?!

 Помітивши, що зі спини до бурштиноокого підбігають, він не обертаючись промовив: 

 -Ми, виходить, сусіди? Цікаво вийшло

 -Як ж я вас не замічав? Вас досить важко не помітити..

 -Припускаю, ви працюєте з дому?

 -Так, вгадали.. А до чого це?

 -Можливо ми не перетиналась оскільки виходжу з дому рано, а приходжу залежно як, деколи пізно, деколи рано.

 -Думаю так і є, разом до цього заселився я не давно. 

***

 -Не хотіли би ви.. Сходити зі мною в кафе сьогодні вечером? – сказав одного разу рижий після чергових уроків із Чжун Лі.

-Звісно, Аякс.

 В цей вечір загорілись двоє сердець, які від тоді б’ються один для одного. 

***

Вже ставше улюбленим місцем, кафе «Світанок» знову приймає Чжун Лі і Аякса. 

 -А як там твій брат?, – абсолюно взявши ні з якої теми, запитав Чайлд.

 -Сам не знаю. Давно не бачились, тільки списувалися час від часу. Як завжди напевно у дома сидить. Хоча недавно заходив до Ху Тао, його подруги. Сказала, що бачить, як Сяо кожен вечір гуляє. Не схоже на нього.

 -А може малий найшов собі когось, а?, – хитро глянув рижий на бурштиноокого.

 -Це щось за межами можливого. Хоча такого як Сяо ніхто не зрозуміє, хіба..

 -Чжун Лі-і, невже, ти не ще не відкинувся-я, старий, – різько офіціант перебив брюнета.

 -Венті. Ввічливість твоє все. Нічого не міняється. 

 -Ох, та не бурмочи ти стільки. Вроді би не сімдесят. Ой, добрий день, – це вже зеленоокий звернувся до Аякса, який виглядав.. досить спантеличено, – Вибачте, що перервав вашу розмову. Щось будете замовляти?, – промовив Венті уже вертаючись до своєї роботи.

 -А.. Я просто.. М, – спантеличено спробував промовити рижий, переводячи погляд то на Лі, то на.. Венті, як зрозумів Аякс із їхньої розмови.

 -Сонце, щось не так?

 -Ні, все добр-..

 -Сонце?! Старий ти знайшов когось.. Чого ти зразу не сказав, таке святкувати треба!!

 -Так, Венті, знайшов, на відмінну від декого, – сказав старший Лі, відімстивши зеленоокому, – Знайомтесь, Венті це Аякс. Аякс, можливо як ти зрозумів, це Венті.

 -Приємно познайомитись з тим хто зміг роздмухати цього дідугана, хах, – випередивши рижого, сказав Венті та протягнуши йому руку.

 -Приємно.

 Разом із цими словами почулася голосно сказана погроза Ділюка про те, що якщо Венті зараз не почне працювати, йому прилетить смачний підзатильник.

 -Ох, мені кінець.. Хвилинку, попробую собі випросити перерву, – відійшов від столика Венті, біжучи до барної стійки біля якої вже стояв Ранвіндр.

 -А ви знайомі?, – після короткої паузи запитав Аякс.

 -Старі друзі. Вже і не пам‘ятаю, як це трапилось.

***

 -Ділю-ю-юк.

 -Що хочеш?

 -Можна мені перерву-у

 -З якого..

  -У мене вже давно не було її і людей не багато-о..

 -Маєш хвилин 20, потім повертаєшся.

 -Дякую-ю, ти найкращий, – сказав Венті перед тим, як полетіти назад до столику із друзями.

 -Тільки я маю право його найкращим кликати!! – почувся голос Кейї, який сидів за столиком не далеко від стійки.

  -Звісно-звісно, ніхто не спорить, – жартуючи відповів зеленоокий.

 -Вот-вот.

-Кейя, зможеш підмінити на чуть-чуть Венті?, – сказав Ділюк, після того як Барбатос підірвався з місця.

-Звісно, милий, – буквально промурчав Альберіх.

***

 -Та-а-к, мене відпустили на 20 хвилин, – сказав Венті, залітаючи на диванчик навпроти парочки, – розказуйте що у ва-.., – хотів доказати речення, як відчув що він влетів у когось. Знову?

 -Ой. Вибачте-вибачте-вибачте, – теревенів зеленоокий, навіть не побачивши хто став жертвою, – Я не хотів чесн-.., – який раз за день Венті віднімає мову. Це той самий?!

 -Ох, не дарма тебе Ху Тао проблемним створінням називає.

 -Є краплинка правди. Хах, я ж не дарма говорив, що нас доля ще раз зведе, – онімівши, відповів Венті.

-Не доля, а твоя вітряність, прошу поправити. Ти так всіх збиваєш?

-Ні, тільки тих хто сподобався, – підморгнув зеленоокий Сяо.

 -Мені здається, ми тут лишні, – хихочучи, прошепотів Аякс своєму хлопцеві.

 -Сяо сказав більше 2 слів..?