Прокурений балкон

Вітерець вривається в кімнату з відкритої дверці, що вела на балкон. Змушує фіранки ожити і волочитися над підлогою. Через свою прозорість вони пропускають місячні промені, а ті в свою чергу пробираються в приміщення і мирно влаштовуються на стінах. Чоловік, який вмостився на ліжку, повертається обличчям до цього балкона, жмуриться і в результаті здригається від холоду, адже ковдра кудись зникла. Рука також не намацує тіла поруч і це змушує остаточно прокинутися. Карі очі повільно розплющуються, а долоні протирають їх уже машинально. На годиннику — пів третього, тоді якого біса поруч нікого немає? Сонний погляд помічає відчинені дверцята, від яких і проникав у середину холод, що змусив прокинутися в такий час. Ноги звисають з ліжка, і хлопець застигає в сидячому положенні.  Вставати зовсім не хотілося, але з’ясувати куди подівся чібі потрібно.

Дазай встає на підлогу і мурашки пробігаються по тілу, зовсім вже зледеніє незабаром, треба буде закруглюватися. Він тихо ступає, неначе кіт, що крадеться до своєї здобичі. Декілька кроків і той стоїть у порозі дивлячись на свого хлопця. У руках рудоволосого хлопця була сигарета, неприємний запах диму, і те, що змушує розчулюватися — той стоїть закутаний у ту саму ковдру, що безвісти зникла з їхнього ліжка. Мабуть, він так захопився своїм «заняттям» і думками, що навіть не помітив чужої присутності. Але Осаму вирішив цим лише скористатися. Тихо пройшов ще кілька кроків, опинившись прямо за спиною, повільно і ніжно обійняв Чую, тикаючи носом у його волосся. Руки були опущені до чужої талії, а хлопець і не заперечував. Тільки здивовано хмикнув і піддався в обійми.

—Чому не спиш у таку пору? —Перший запитав Дазай не відпускаючи Накахару.

—Зустрічне питання до тебе, Дазаю. Тобі рано прокидатися, а ти тут. —Зітхнувши відповів той.

—Я перший запитав. —Посміхається він краєчкими вуст, шкода, що мафіозі цього не бачить.

—Закортіло покурити, не думав, що займе багато часу. —Трохи опустивши голову, ніби винний, промовив синьоокий.

—Тобто ти тут щей стоїш немалий такий час, на самоті, вночі? —Розчаровано промовив той.

—А ти здогадливий.

—Ні слова більше.

—Стривай, що ти роб— Не встиг домовити хлопець, як його підхопили на руки, а сигарета полетіла з балкона. Він невміло вхопився за чужу шию і поклав голову на плече. Такого ніяк не очікував, що його візьмуть на руки, як дитину, і понесуть назад до кімнати, з якої він тільки-но втік. Але навіть так, спокійна усмішка засвітилася на його обличчі, від чого Дазай відповів тим самим.

Колишній мафіозі максимально обережно поклав свого хлопця на ліжко, сам вмостився поряд і швиденько поцілувавши його в щоку, побажав солодких снів, обіймаючи того.

—В наступний раз розбудиш мене, і підемо на балкон разом. —Промурликав темноволосий і поринув у сон.

—Обов‘язково. —Хмикнув Чуя і притиснувшись, також заснув.

Зовсім не нова інформація була про це куріння. Що вдієш, шкідлива звичка від якої складно відучиться. Рудий досить часто пропадав на цьому балконі, особливо вночі не бажаючи привертати чиюсь увагу(Дазая тим паче). Але час від часу його все таки могли спіймати за цим, добре, що він давно вже не дитина, тому покарання не дістане його