Привілей кохати
від Cherednychenko HelgaАльтернатива
Коли ми двоє.
Місто Гвадалахара.
За два тижні до…
Біля університету.
Мігель:Ми на місці.
Регіна: Сьогодні у мене прослуховування.
Мігель: Хвилюєшся?
Регіна:Я спокійна.
Мігель:Це добре. Тобі вже час.
Регіна:Я піду.
Прослуховування.
Приймальна комісія.
Голова: Назвіть себе і звідки Ви.
Регіна:Регіна Ернандес. Зі штату Юкатан.
Член комісії 1: З якою метою ви хочете навчитися у нас?
Регіна: Вдосконалювати своє володіння голосом і співу.
Член комісії 2:З якою програмою ви прийшли?
Регіна:Арія Кармен. Я її дуже люблю.
Голова, здивована:Оце так заява! Добре, послухаємо.
Після прослуховування.
Член комісії 1:Колеги, це диво!
Голова: Про свій результат дізнаєтеся згодом. Сьогодні о другій половині дня.
Регіна, посміхаючись: Дякую вам.
Галерея університету.
Едмундо:Оце так несподіванка!
Регіна:Я приїхала поступати.
Едмундо:І як?
Регіна: Відчуваю що прийняли. Але результат…
Едмундо, обіймає:Моя дівчинка.
Регіна:На мене тато чекає.
Едмундо:Який я радий тебе побачити.
Регіна:Я теж.
Едмундо: Спекотно сьогодні. Напевно буде дощ. Ходімо на морозиво.
Регіна:На морозиво?
Едмундо:Я пригощаю.
В кав’ярні.
Регіна:А це смачно. – їсть морозиво – Спробуй.
Едмундо:Мені більше вершкове подобається.
Регіна:І з шоколадом смачно.
Едмундо:А ось і брат.
Підійшов Раймундо.
Раймундо, здивовано:Регіна! Ти що тут робиш?
Едмундо: Тепер і вона буде навчатися. Як твоя робота?
Раймундо:Здав.
Едмундо:І професор Ікар?
Раймундо:Не називай його так. Він сучасний Да Вінчі.
Едмундо:Або як Райт.
Раймундо:Доречі вони брати.
Едмундо:Ні, мені більше медицина довподоби.
Раймундо, захоплено: Скільки там гарних дівчат…
Регіна, доїла морозиво:Вибачте, але мені час. Я хочу ще тата знайти.
Едмундо:Підемо шукати твого тата.
Раймундо:Я мабуть не те що треба сказав. Пробачте.
Регіна:Ти сказав правду.
Усі встали від столика.
Біля університету.
Едмундо: Доброго дня, сеньйор Ернандес.
Мігель:Називай мене як і вдома. – до доньки – То як?
Регіна:Треба дізнатися результат.
Мігель:Ти думаєш що поступила?
Регіна:Я впевнена.
Едмундо:Я піду. Ти знайдеш сама?
Регіна:Так. А коли ми побачимося?
Едмундо:Коли я буду на канікулах.
Мігель:Ти можеш йти. Як твій брат?
Едмундо:У Раймундо усе добре. – посміхнувся – Бувай, красуня.
Регіна: Бувай.
Мігель, тисне руку:Бувай, хлопче. Яка сильна рука.
Регіна поступила до університету з першого разу.
Коста Дорадо.
Середина літа.
Денна година.
Біля каплиці.
Едмундо, обіймає: Привіт, моє сонечко.
Регіна, радісно: Едмундо, я так на тебе чекала!
Едмундо:Я теж чекав на зустріч. – озирнувся – Місце символічне.
Регіна:Я чула що будуватимуть церкву.
Едмундо:У якій буде наше вінчання.
Регіна:То куди підемо?
Едмундо: Гуляти.
Регіна:Добре. Я обираю маршрут.
Едмундо, посміхнувся:Ісла Бланка?
Регіна:До моря.
Едмундо:Пішли.
На пляжі.
Регіна:Як тут чудово.
Едмундо:Ти подивись…
Регіна, озирнулась:Повітряний змій.
Едмундо:Братам весело.
Регіна:А чому не вчиться Габріель?
Едмундо:Бідний тому що.
Регіна: Не скажи. У нього батьки фермери.
Едмундо:Він відслужив, тепер працює.
Регіна:А ти теж будеш служити?
Едмундо:У мене військова кафедра. Усе можливе.
Регіна:Я буду чекати.
Едмундо, обіймає:Моя дівчинка. Чого мовчиш?
Регіна, пригорнулась:Слухаю твоє серце.
Едмундо:І що каже тобі моє серце?
Регіна:Що воно без пам’яті закохане.
Едмундо, засміявся: Моя вигадниця.
Регіна:Я і не вигадую.
Едмундо: Сьогодні танці.
Регіна:Я хочу співати.
Едмундо, доторкнувся пальцями до її губ:Ти бережи голос.
Регіна:Це тут до чого?
Едмундо:Я знаю. У мене мама співала.
Регіна:У неї і зараз гарний голос.
Едмундо:Не все ти знаєш.
Регіна:Я буду навчатися і дізнаюсь.
Едмундо:Про все дізнаєшся. А хочеш підем до мене?
Регіна:А твої батьки?
Едмундо:На ранчо свято.
Регіна:А ти тут?
Едмундо:Я з тобою.
В будинку Родрігес.
Вітальня.
Регіна, посміхаючись: Платівка.
Едмундо: Зараз послухаємо. – ставить платівку – Це Елла Фіцджеральд. Унікальний голос. Можеш вчитися на прикладі.
Регіна, шепоче:Ти у моїх обіймах.
Едмундо:От і у нас свято. Запрошую до танцю.
Почали танцювати.
Регіна:Я увечері повинна бути вдома…
Едмундо:Не бійся я тебе проведу.
Регіна:Як добре, коли ти поруч.
Минуло кілька годин.
До будинку зайшли батьки.
Жизель:У нас гостя?
Регіна:Доброго дня.
Дієго:Вже вечір.
Жизель:Не будемо вам заважати.
Едмундо, обіймає: Тепер і моя дівчина студентка.
Жизель:Вітаю тебе сонечко. Ти можеш стати зіркою.
Регіна:Я тільки розпочну своє навчання.
Жизель:Це велика радість і для тебе і для твоїх батьків.
Едмундо, тримає за руку:І для мене теж.
Регіна:Вибачте, але мені вже час.
Едмундо:Я проведу.
Жизель:Так, дівчинко, йдіть.
Біля будинку Ернандес.
Едмундо палко поцілував Регіну.
Регіна:А якщо нас побачать?
Едмундо:То вирішать що ми Ромео і Джульєтта. До танців пів години.
Регіна:Так пізно?
Едмундо:Гуляти так гуляти.
Регіна:Тоді я швидко.
На танцях.
Габріель: Привіт, солодка парочка.
Едмундо:Що сьогодні за вечір?
Габріель:Афішу треба читати. Сьогодні у програмі Степ.
Підійшов Еркуле.
Еркуле: Габріель, готовий?
Габріель:Я сьогодні буду кращім з найкращих.
Едмундо:Це змагання?
Габріель:Побачиш.
Хлопці вийшли на середину майданчика. Почали танцювати.
Підійшла Антуана.
Антуана:Як я рада тебе бачити.
Регіна:Я тебе ще не бачила. Ти поступила?
Антуана:Так.
Регіна:Я теж. У місто Гвадалахара.
Антуана:Далеко звідси.
Регіна:Просто там навчається Едмундо.
Антуана, подивилась на танцюристів: Цікаво хто переможе?
Едмундо: Здається що Габріель.
Після закінчення танцю Степ.
Регіна:А що далі?
Едмундо, посміхнувся:Джайв. Запрошую тебе.
Після танців.
Антуана: Будемо гуляти.
Едмундо:Нам вже час.
Габріель:Яка ніч! Вона для нас.
Едмундо:Тобі ж завтра на роботу?
Габріель:Так то завтра!
Регіна:Добре, ми підемо гуляти.
На прогулянці.
Регіна:То ти хочеш стати вчителем?
Антуана:Так. Ти ж хочеш бути співачкою? Відомою людиною.
Регіна:Мені подобається співати.
Антуана:От і мій будинок.
Регіна:А мені зовсім близько.
Антуана зайшла до себе.
Пара молодих дійшла до будинку Регіни.
Едмундо:Як тільки мені додому добиратися?
Регіна:Чуєш, Габріель, співає.
Едмундо:Кого це він зібрався цілувати?
Регіна, посміхнулась:Це щоб не він цілував, а його цілували.
Едмундо:А у тебе світиться.
Регіна:То ліхтар на дворі.
Едмундо:Я піду.
Регіна:Ти приходь до мене.
Едмундо:Ми будемо бачитися при першій можливості. – цілує дівчину – Бувай, красуня. Солодких снів.
Регіна:Я хочу щоб ти мені наснився.
Едмундо, посміхнувся:І врятував тебе від дракона?
Регіна:Бувай.
Минув тиждень.
Вечір.
Будинок Родрігес.
Після вечері.
Дієго:Хто зі мною завтра на риболовлю?
Раймундо:Це буду я.
Едмундо:Я теж хочу.
Дієго:Але буде одне прохання. Сьогодні без танців. Рано вранці підйом.
Едмундо:Я сходжу ненадовго. Прогуляюсь.
Дієго:Години вистачить?
Едмундо:Вистачить. Я буду на велосипеді.
Дієго:Добре, синку. Ти вільний.
Едмундо вийшов з будинку.
Дієго:А у тебе як з дівчатами?
Раймундо: Подобається одна.
Дієго:Вона тутешня?
Раймундо: Навчаємося разом. Тільки вона на медичному. Тато і це тобі не притаманно.
Дієго:Я батько і повинен знати.
Раймундо:Вже пізно.
Дієго:Ти йди синку.
Тим часом Едмундо дістався до Регіни.
Біля будинку.
Едмундо, наспівує:О, як ви прекрасні, чудове створіння…
В кімнаті.
Регіна, посміхнулась:Не забув. – відкрила вікно – Чого тобі?
Едмундо:Вечірня прогулянка.
Регіна:Пізно вже.
Едмундо:Я хочу тебе бачити.
Регіна, посміхнулась:Вже бачиш.
Едмундо:І обійняти.
Регіна:Добре, я зараз вийду.
Регіна швидко вийшла з будинку.
Едмундо:Яка чудова ніч.
Регіна:І куди тепер?
Едмундо:Я ненадовго.
Регіна:Ходімо до саду.
Едмундо:Веди.
В саду.
Едмундо:Яке загадкове місце.
Регіна:Тут ми вперше цілувалися.
Едмундо:А ще був обід. – подивився на годинник – Сорок хвилин є.
Регіна:Ти кудись поспішаєш?
Едмундо: Завтра зранку на риболовлю. Тато просив допомогти.
Регіна: Прохолодно.
Едмундо, зняв куртку: Зараз стане тепліше – вкрив плечі – Так краще?
Регіна:Який ти турботливий. – пригорнулась – Справжній лицар.
Едмундо:Мама нам у дитинстві розповідала…
Регіна:І про що?
Едмундо, посміхнувся:У моїх жилах тече кров справжніх лицарів.
Регіна, посміхнулась: Книжок перечитав?
Едмундо:Я хочу чути від тебе пісню.
Регіна:А хто мені забороняв співати?
Едмундо:Хоча б один куплет.
Регіна, показує рукою:За тим вікном кімната батьків.
Едмундо:А ти тихенько.
Регіна, почала тихо співати: Приходить до мого човника, Санта Лючія, – голосніше – Санта Лючія!
Едмундо, посміхнувся: Непогано, моя Лючія.
Той час спілкування пройшов швидко.
Едмундо:Мені вже час.
Регіна: Побачимося.
Едмундо:Біля твого будинку…
Регіна: Завтра увечері.
Едмундо: Домовились.
Регіна: Добре, я вийду.
Едмундо поцілував на прощання Регіну і швидко поїхав до себе.
Біля ранчо.
Габріель:Привіт.
Едмундо:Вибач я поспішаю.
Габріель:Мої сплять.
Едмундо:І мені вже час.
Габріель: Запрошую до себе.
Едмундо:Добре, тільки до сходу сонця…
Габріель:Будеш вдома.
На сіннику.
Едмундо:Як цікаво.
Габріель:Ти обирай собі місце.
Едмундо:Повище і пом’якше.
Габріель, подає згорток:Візьми ось це.
Едмундо, скинув сорочку:Як добре. – бере згорток – Який м’який килим.
Ніч пройшла швидко.
На сіннику.
Габріель:Ед, прокидайся.
Едмундо:Що таке?
Габріель:Тебе батько шукає.
Едмундо, спросоння:Я зараз.
Біля ранчо.
Дієго, з досадою:Ех ти, гуляка!
Едмундо:Пізно повернувся. Зустрів брата.
Раймундо:А ми усю рибу зловили…
Дієго:Ще тільки йдемо.
Едмундо, потер обличчя: Тоді я з вами.
Дорогою до моря.
Раймундо:Регіна спати не давала?
Едмундо:Що ти верзеш? Так, я був з дівчиною, але увечері.
Дієго:Хлопці, не відставати.
На березі.
Дієго: Перевірте човен.
Едмундо:А я сітку. – почав роздивлятися снасті – Усе добре, тато.
Дієго: Вирушаємо.
На морі.
Едмундо:Яке море тихе.
Дієго:Таке не завжди буває.
Раймундо:Ставимо сітку.
Дієго:Ще не час.
Минуло півтори години.
Почало підійматися сонце.
Дієго:А тепер перевіримо. – почав діставати сітку – Щось є.
Раймундо:Я вже голодний.
Едмундо:Я теж зголоднів.
Дієго:От приїдемо додому…
Раймундо:І буде сніданок.
Едмундо: Вудкою було б швидше.
Дієго:Не завжди, синку. – дістає рибу – Яка гарна.
Раймундо:А я чув що є риба по два метри.
Дієго: Зустрічаються і більші. – зібрав сітку – То що хлопці? Додому?
Едмундо:Так. Я на весла.
Дієго:Добре.
Через 1 годину були вдома.
На терасі.
Раймундо:А зараз на гімнастику.
Едмундо: Смієшся?
Раймундо: Жартую. Я до себе.
Едмундо: Удвох підемо.
В будинку.
Жизель:Мої хлопчаки.
Едмундо:А чим пахне?
Жизель:Кава з ранку. І для вас сніданок.
Раймундо, посміхаючись:Вівсянка, мем?
Жизель, посміхаючись:Так, мій хлопчик.
Хлопці піднялися до себе.
Раймундо:Чудова у нас мама.
Едмундо:Моя дівчинка теж така.
Раймундо:Як і моя.
Едмундо:Хто та, що вкрала твоє серце?
Раймундо, показує фото:Дивись.
Едмундо: Красуня. Десь я її бачив.
Раймундо:Вона буде лікарем.
Едмундо:Серцеїдка.
Раймундо:Чого це?
Едмундо:За нею усі хлопці впадають. Будь обережним. І звідки у тебе її фото?
Раймундо:Сама подарувала.
Едмундо:Я переодягатися. А ти?
Раймундо, ховає фото:Я зараз.
Під час сніданку.
Дієго:Ти, синку, не втомився?
Едмундо, їсть кашу:Зі мною усе добре.
Жизель:Мої хлопці. Дорослі вже.
Раймундо:А Ед не ночував вдома.
Едмундо:Я був у брата. – відсунув тарілку – Я все. Все було смачно.
В будинку Ернандес.
Після сніданку.
Регіна:Піду до саду.
Мередіт:Добре, доню.
Регіна вийшла до саду.
Мередіт:Виросла донька.
Мігель:Колись і ти такою була.
Мередіт:Хтось співав сьогодні уночі під вікнами.
Мігель, посміхнувся:То був точно не я.
Мередіт:Час мине і доньки вийдуть заміж.
Мігель:Регіна навчатися буде. Чепа теж.
Тим часом Регіна.
Регіна:Щоб таке зробити? – озирається – Подруго!
Аріадна: Привіт. Прийшла до тебе.
Регіна:Рада тебе бачити. Сядемо за столик?
Аріадна:Добре.
Дівчата сіли за стіл.
Регіна:Розповідай про себе.
Аріадна:Спершу ти. Які у тебе стосунки?
Регіна:З ким?
Аріадна: Ти з кимось познайомилася? У місті?
Регіна: Здається, що я все більше кохаю Едмундо. Мені подобається у ньому усе.
Аріадна:Будь уважною, подруго. Не дай почуттям володіти над тобою.
Регіна:Я уважна. Для мене головне зараз навчання.
Аріадна:Ти молодець.
Регіна:Учора були танці.
Аріадна:Мені відомо. Бабусі допомагала цілий день.
Регіна:Вона у тебе чудова.
Аріадна:І багато чого знає.
Регіна:А ти можеш мене навчити малювати?
Аріадна:Навіщо тобі це?
Регіна:Хочу красиво намалювати портрет…
Аріадна:Портрети пишуть, це по-перше, а по-друге цьому довго вчаться.
Регіна:Дівчата йдуть.
Аріадна: Добре, я піду.
Регіна:Побудь хоч трохи.
Аріадна: Гаразд.
Регіна:Я розповіла. Тепер ти. У якому місці будеш ти навчатися?
Аріадна:Там де і хотіла. Неподалік від дому.
Підійшли Чепа з подругою Чарою.
Чара:Дівчата, привіт!
Аріадна:Звідки ви такі гарні?
Чепа:Були на морі.
Регіна:Що цікавого знайшли?
Чепа:Дуже гарну мушлю.
Чара:Вона така велика!
Регіна:І молюск є?
Чепа:Ні, здається він там був.
Регіна, розглядає мушлю:Вона дійсно гарна.
Чепа:Пішли до мене?
Чара:Пішли.
Дівчата зайшли до будинку.
Аріадна:Піду я подруго.
Регіна:Розкажи мені ще щось.
Аріадна:У мене теж зміни.
Регіна:Ти зустрічаєшся з хлопцем?
Аріадна:Мені подобається один хлопець.
Регіна:Це ти з ким постійно танцюєш? Ти б бачила як він відбивав Степ.
Аріадна, посміхнулась: Еркуле мені показував.
Регіна:Ти не проти прогулянки?
Аріадна:Я не проти, чи тебе відпустять?
Регіна:Не на сусідній вулиці живеш.
На прогулянці.
Аріадна:І про що ти хочеш поговорити?
Регіна:Я коли не бачу Едмундо, вже сумую.
Аріадна:А ти пиши йому листи. Але не читай їх нікому.
Регіна: Навіть йому?
Аріадна:Саме так. А коли побачитесь то йому скажи, але не все. Щось повинне бути прихованим.
Регіна:Ми будемо навчатися разом.
Аріадна, посміхнулась:Ти теж будеш лікарем?
Регіна:Ні, я на вокал поступила. Але у тому самому місці де і він навчається.
Аріадна:Співай частіше. Це тебе буде відволікати. Добре, красуня. Мені час.
Регіна:Так, ти йди. До зустрічі.
Регіна зайшла до будинку. Де провела цілий день у родинному колі.
Канікули Едмундо минули швидко.
Настав час повертатися до навчання.
Будинок Ернандес.
Денна година.
Мередіт, обіймає:Дівчинко моя.
Регіна: Я буду приїжджати. На Різдво і канікули.
Мігель:Поїхати з тобою?
Регіна:Зі мною буде Едмундо.
Мігель: Добре, я тебе хоч проведу до зупинки.
Мередіт, подає Мадонну:Нехай тебе береже.
Регіна, обіймає:І ви себе бережіть.
На зупинці.
Мігель, посміхнувся:Бачу твого Ідальго.
Регіна, озираючись: Едмундо.
Підійшов Едмундо.
Едмундо:Готова до поїздки?
Регіна:Так. Я побачу країну?
Едмундо:Так, дорога не близька. Ціла подорож.
Мігель: Бережіть себе.
Регіна:А де ж твій брат?
Едмундо:Біля речей.
Підійшли до Раймундо.
Регіна:Що вивчаєш?
Раймундо, посміхнувся:Мапу острова Скарбів.
Едмундо:Це брат жартує. Будемо займати місця.
Регіна:Якщо знайдемо.
Едмундо:Ми вже навчені.
В дорозі.
Едмундо:Тобі зручно?
Регіна:Так. Усе чудово.
Едмундо:Якщо втомишся, можеш притулитися до мене.
Дорога була довгою і веселою.
У місті Гвадалахара.
Біля університету.
Раймундо:Бувай брате.
Едмундо:Бувай. Ще побачимося.
Раймундо:Якщо тільки увечері.
Раймундо пішов до свого житла.
Едмундо: Зараз покажу де я живу.
Регіна:А це далеко звідси?
Едмундо: Зовсім ні. Будь уважною і поспішай за мною.
В квартирі.
Едмундо:Ось я так живу.
Регіна:Ти тут сам?
Едмундо:З другом. Є ще кімната.
Регіна:У тебе затишно.
Едмундо:Тепер вирішити твоє питання з житлом.
Регіна:А якщо по сусідству?
Едмундо:На скільки я знаю по сусідству молода родина. – показує на стіну – А тут живе літня сеньйора. І вона шукала дівчину ще минулого року.
Регіна:А це зручно?
Едмундо:Та старенька чудова.
Регіна:Ходімо знайомитися.
В сусідній квартирі.
Едмундо, голосно:Доброго дня, донья Ісамар.
Жінка:Ти тихіше кажи, я ще чую добре. – дивиться на Регіну – Який янгол завітав.
Едмундо:Ви навесні шукали собі людину?
Жінка:Мій хлопчик, знайшла. Так інша з’їхала.
Едмундо: Чудово. Знайомтесь, ця дівчина буде тут жити.
Жінка:Добре, нехай проходить.
В кімнаті.
Регіна: Непогано.
Едмундо:Навіть світла кімната.
Регіна:А чи дівчина захоче?
Едмундо:Про це ми дізнаємося при особистій зустрічі.
Регіна:Добре, ти йди.
Едмундо, обіймає: Тепер ми будемо ще ближче ніж вдома.
Настав вечір.
Амеда, видихає:Оце була дорога!
Регіна: Доброго вечора.
Амеда: Привіт, красуня. Ти нова сусідка?
Регіна:Так, буду навчатися.
Амеда:Я Амеда. Теж студентка. Сеньйора Ісамар, нічого не казала.
Регіна:Мене звати Регіна. Буду навчатися вокалу.
Амеда:Співаєш значить. – посміхнулась- Будеш зранку будити. Це я жартую.
Зайшов Едмундо.
Едмундо:Дівчата можна до вас?
Амеда: Знайоме обличчя. Проходь, хлопче.
Едмундо, сів на стілець:Ти як моя дівчинко?
Регіна, тихо: Звідки вона тебе знає?
Едмундо, тихо:Живемо поряд.
Амеда:Ви тут поки посидьте, я каву зроблю.
Амеда вийшла з кімнати.
Едмундо:Тобі тут сподобається.
Регіна:А де господиня?
Едмундо:У неї окрема кімната.
Регіна:Завтра вже навчання.
Едмундо:Так моя дівчинко. У мене теж.
Регіна:То ви знайомі?
Едмундо:Брат з нею зустрічається.
Регіна:Тобто як ми з тобою?
Едмундо, посміхнувся:Саме так. – цілує руку – Невже ми будемо разом і частіше збиратися?
Зайшла Амеда.
Амеда:Кава для всіх. Клич Ампаро.
Едмундо:А що до кави?
Амеда:Моя слабкість – пиріг Чабела.
Едмундо: Добре.
Через мить зібрались за столом.
Ампаро:Яке знайоме обличчя.
Едмундо: Тепер і моя дівчинка – студентка.
Регіна, п’є каву:Як смачно.
Амеда:Це мій улюблений пиріг. Хлопці беріть ще.
Ампаро:Мені вистачить і цього шматка.
Едмундо, їсть пиріг: Він дуже смачний.
Амеда:Не перевищуйте моїх здібностей.
Регіна:У тебе хтось кондитерську тримає?
Амеда: Зовсім ні. Тато – лікар. Мама звичайна домогосподарка.
Після застілля.
Ампаро: Шановні хлопці і дівчата. Час прогулянки настав.
На вулиці.
Регіна:Який собор навпроти університету!
Амеда:Там усередині дуже цікаво.
Регіна:Яка музика!
Едмундо:Це маріачі.
Ампаро:Можемо показати ще кращий собор.
Регіна:А це далеко?
Едмундо: Зовсім ні.
Молодь попрямувала до центру міста. Дорогою зустріли Раймундо.
Раймундо:Усім привіт!
Ампаро:Привіт, хлопче. Як справи?
Раймундо:Усе тільки починається.
Едмундо з Регіною пішли вперед.
Амеда, обіймає: Коханий.
Раймундо:Моя дівчинка.
Центр міста.
Едмундо: Дивись це Кафедральний собор.
Регіна:Дуже гарний. А великий такий!
Ампаро:Це ще не найбільший.
Едмундо:Мій друг був скрізь.
Регіна:А де це Амеда?
Едмундо, озирнувся:Вона з братом спілкується.
Регіна:Якщо він такий зовні, то у середині?
Ампаро: От наприклад Ватикан, чи Париж!
Амеда: Будемо слухати музику.
Едмундо:А ми потанцюємо.
Регіна:Якщо недовго.
Едмундо і Регіна почали танцювати.
Регіна:Співати хочеться.
Едмундо, посміхаючись:Мені теж.
Регіна:А заспівай щось.
Едмундо, наспівує:Oh mi sol…
Регіна:Як чудово.
Підійшов літній чоловік.
Чоловік:Хлопче, гарно співаєш.
Регіна:Вам подобається?
Чоловік:Ви артисти?
Едмундо:Студенти. – протягнув руку – Я майбутній лікар, а моя супутниця – буде співачкою.
Чоловік, потиснув руку:Модесто Капурро, радий знайомству.
Регіна:Ви нащадок того самого?..
Чоловік:Усе можливе. – дістає кілька монет- Талант має ціну.
Едмундо, узяв гроші:Ну що ви!
Чоловік:Збережи, на згадку й удачу. Щасти, молодь!
Чоловік пішов далі.
Регіна: Капурро. Мені це ім’я відоме.
Едмундо:Як і мені. У мами була платівка з італійськими піснями.
Регіна:Як їм добре разом.
Едмундо:Ти про кого?
Регіна:Про Раймундо й Амеду.
Едмундо, посміхнувся:А мені добре з тобою.
Годинник на соборі пробив дев’яту годину вечора.
Едмундо:Вже час.
Регіна:Так. Чудовий вечір.
Підійшов Раймундо.
Раймундо:Брате, я до тебе.
Едмундо:Добре, пішли.
Дорогою додому.
Регіна: Завтра я переступлю поріг до знань.
Едмундо:Ти і так багато знаєш.
Раймундо:У тебе був найкращій вчитель.
Регіна:Той чоловік мені знайомий.
Едмундо:Ти про того старенького?
Раймундо:Який ще старенький?
Регіна:Коли, Едмундо, заспівав до нас підійшов чоловік.
Едмундо:Представився як Капурро.
Раймундо: Капурро, напевно він італієць.
Едмундо:Таке саме призвіще було і на маминій платівці.
Раймундо: Треба дати звістку додому.
Амеда:Що ми незабаром одружуємося.
Раймундо:Це все буде, але пізніше.
Амеда, узяла за руку:Я хочу бути з тобою на все життя.
Неспішно молодь дійшла до будинку.
Раймундо:Ви прийшли.
Едмундо:Хочеш переїжджай до мене?
Раймундо:Мені потрібен спокій. Особливі проєкти готую.
Едмундо, посміхаючись: Інженер.
Раймундо:Ти теж повинен навчатися. – подивився на Регіну – А то така красуня поряд.
Едмундо:Ти йди.
Раймундо:Вже полетів.
Амеда, тихо:А мене поцілувати?!
Раймундо, цілує дівчину:Я про це не забув.
Едмундо з дівчатами зайшов до будинку. Стояла тиха ніч.
Розпочалося цікаве і захопливе життя у молодої дівчини Регіни Ернандес. Поруч з коханим і новими друзями.
0 Коментарів