Початок всього

 

– Лінь Вень, все готово? Зовсім скоро, Саньле, знову стане частиною Небесного царства. – Владика, Цзюнь Ву , стояв біля виходу з свого палацу, питаючи,  чи все готове для свята.

 

– Ваше Величність, все готово , музиканти , готові грати хоч зараз, танцюристи теж, столи накриті точно за  вашим бажанням, всі палаци Небожителів покриті ліхтарями , палац  принца облаштований згідно його вподобань. Іншим Богам вже не терпиться знову побачити його світлість , їх подарунки ледве вмістилися до палацу . Святковий одяг був переданий, ще 5 хвилин до кінця.

 

– Вірно, ще 5 хвилин, ніщо порівняно з 800 роками,  які  Саньле, провів у холодну палаці. Лінь Вень, ти знаєш, чому саме  Сє Лянь, провів стільки років в такому місці?  – Цзюнь Ву, відчинив двері, свого палацу виходячи з нього разом із своєю помічницею, ступаючи червоним килимом, все більше переконуючись, що сьогоднішній день буде найкращим.

 

– Звісно, це ж всім відомо, що 800 років тому в королівстві Саньле була засуха, тоді принц спустився і дарував дощ , це відбувалося протягом декількох разів , хоч це і було порушенням правил Небесного царства, за це ви мали його скинути з небес. Але..

 

– Але всі , Боги , взяли участь в тому , щоб захистити його , і в покарання, я закрив його на 800 років в холодному палаці, і ось час сплив , йому час повертатися. З самого початку, ти і Саньле, єдині хто стояв поряд мене , тому зараз я сподіваюся , що все буде , як колись. Піди-но глянь, чи готові генерали Нань’ян та Сюанджень , відправ їх за Саньле. – Спокійно промовив  владика, склавши руки за спиною він відправився до місця святкування, щоб самому бути у всьому впевненим, чи все готово так , як він сам того бажає.

 

Нарешті, одне із 7 скарбів повертається на своє місце — на Небеса. Хоч  принца не було 800 років, його храми надалі будувались, а інші , які відчували провину перед  принцом, виконували його справи. Не дарма ж для всіх він був спасінням та улюбленцем Небес. Серед Небожителів поважали його всі —  від молодших до старших.  Адже вище нього був лише сам Імператор.

 

Але що ж чекатиме , принца ?….

 

Пройшло 800 років за цей довгий час багато чого сталося.

 

*- Гей, одноокий, на небесах цілий переляк , всі з сраки лізуть, чекаючи на принца Саньле чесно, я багато про нього чув, але не думав, що доживу до того , щоб побачити його , тебе нічого не цікавить?  – Хе Сюань весь час спостерігав за цією бесідою, а тепер настав його час , щоб розказати про це , демону , який неодмінно зараз розважається з своєю “нареченою”.

 

– Все , що пов’язано з Цзюнь У ,’ мене, ой, як цікавить) Тому наглядай за тим, кого називають скарбом. *

 

– Ось  же ! І ніякого дякую.

 

 

*

 

– А ось і ви, генерали Нань’ян і Сюанджень, але де ж, Саньле? – Цзюнь Ву , сидів на головному місці ,а біля нього чекало місце для принца.

 

– Його Високість хотів , якомога швидше покинути холодний палац , тому він не встиг передягнутися в святкове вбрання і відправився до свого  палацу, щоб привести себе в порядок, наказавши відправлятися нам першими , скоро він має бути т…. – першим обізвався генерал , Сюанджень , і першим завершив , не встигнувши договорити , коли на порозі побачили того самого винуватця  всього цього.

 

Всі Небожителі принишкли, побачивши  Сє Ляня в шовковистому білому ханьфу, ушитому золотистими нитками , який розвивався по дорозі, прикрашений золотими стрічками , а волосся зібране у високий  хвіст, закріплене золотою заколкою з рубіном , а з його вух розвивався кульчики у вигляді пір’я , точніше в них було справжнє пір’я Фенікса, а внизу був чудовий пояс у вигляді квітки лотоса , а на поясі були піхви для меча в якому лежав Фансінь.

 

Він був немов єдина та неповторна , яскрава зірка в небі . Його очі підкреслювали червоні ледве помітні стрілки та елемент лотоса намальованого серед брів , що лише прикрашало його красу .

Пройшовши невелику відстань, Сє Лянь, хотів вклонитися , коли Небожителі випередили його та схилили свої голови перед ним:

 

– Вітаємо, Ваше Високість, вітаємо! Вітаємо, наше сонце та спасіння, вітаємо,Його Високість, принца , Саньле! – Небожителі стояли з опущеними головами.

 

Вони всі чекали, поки принц не дозволить їм піднятись. Та навіть сам Небесний Імператор кивнув йому в знак вітання.

 

– Прошу, не потрібно цих формальностей! Підніміться ! – Саньле, подав свій голос, тоді Небожителі, зашарілися ще більше, вони не чули його вже 800 років, він такий чужий, але до біса знайомий, Сє Лянь подав свої руки Му Ціну та Фень Сіню, помагаючи їм підвестись, вони були єдині, хто став на коліна, бо що не говори, а вони досі пам’ятають ту доброту, яку  отримали від принца, хоч за ці роки вони і стали, Богами, але початок ніколи не забути. Оглянувшись, принц помітив, що багато Небожителів, які тут є для нього або старими друзями або незнайомцями , які вознеслись, доки  його не було.

 

Все ж таки Небесне царство, сильно змінилось після його довгого ” відпочинку”, він ледь-ледь впізнав свій палац. Дійшовши ближче до святкового столу, біля якого сидів Цзюнь У, він хотів встати на коліна, коли його наміри були перехоплені Імператором.

 

– Саньле, сьогодні такий радісний день, а ти! Як ти вже казав, не потрібно цих формальностей, піднімайся і сідай, – Цзюнь Ву, знову за своє та й знову дорікає Сє Ляню, як колись в старі часи.

 

Підійшовши до стола займаючи своє місце, в ту же хвилину почулись легкі звуки музичних інструментів: Ліра, Ерху, Цисяньцинь, Гуцзинь — всі вони разом створили неймовірно красиву мелодію. Мелодія була чистою та ніжною, як перший сніг поки не зазвучала інша і принц не побач, що на цій сцені з’явились танцюристки, декілька дівчат вдягнуті у вбрання для східних танців, їх лице затуляла вуаль, а руки і ноги були в різних прикрасах: дзвіночки, ланцюжки…. Вони рухались в такт музиці, кружляючи,  розрізаючи небо руками, тихо сміючись, східний одяг розпливався на вітрі, цей танець справді був чудовий.

 

Коли до кінця танцю залишилося небагато часу, Небожителі вирішили пограти у веселу гру.

 

– Ваше Високість, в цій грі ви не новачок, проте вас не було 800 років, ви не проти, якщо я розкажу вам правила гри? – Богом,що сказав ці слова виявився, Ши Вуду, він представився Повелителем Води.

 

Поглянувши на його одяг і манери, Сє Ляня, зрозумів, що він доволі багатий бог, можливо, навіть може потягатися з  його палацом. Насправді, багатство принца ніяк не поступалося багатству  Ши Вуду, можна навіть сказати, що вони були рівні, і схоже, що обоє це розуміли.

– Повелитель Води, я буду вельми вдячний за ваші настанови) – Легко усміхнувшись, принц уважно почав прислухатися до слів свого співрозмовника.

 

– …..врешті-решт,  якщо вистава , яку показують вам не до душі, то ви можете закрити її, але вам прийдеться заплатити велику суму доброчинців  . – завершуючи свою промову, Ши Вуду, натякнув, що в будь-який момент все можна зупинити. – Також….

 

– Браааате! Ну досить, такими темпами ми точно ніколи не зіграємо, а я хочу подивитись, як Пей Мін зганьбиться.. – перекинув свій погляд, Сє Лянь побачив юнака в зелених вбраннях , по його звертанні “брат” до  Ши Вуду, здогадуватися не потрібно було,  щоб зрозуміти, що вони брати.

 

– Ей! Ши Цінсюань, та як ти ! – Розгнівано буркнув Генерал Мінгуан , вони з Ши Цінсюанем не були в хороших стосунках.

Скоріше за все, Цінсюаню  не подобалось те як, Пей крутить жінками і те, що він крутиться біля його брата.

 

– Ну все, досить! В таке свято , а ви і надалі язвите.

 

– Вибачте, Владика. – Боги схилили голови, просячи вибаченя за свої безтактні манери.

 

– Все ж ти, Ши Цінсюань , правий , гайда грати,  в цю гру ми граємо лише на свято ліхтарів за традицією, але сьогодні я порушив її в честь Саньле я хочу нагадати йому минулі часи, тому досить суперечок та розпочнімо святкування повним ходом. – Цзюнь Ву, нахилив глечик заповнюючи стакан вином,  в ту ж хвилину коли, Владика , передав стакан іншому Богу, почалась мелодія.

 

Поки мелодія не закінчилась вони встигли пройти одне коло, коли раптом мелодія обірвалась на Ши Цінсюані.

 

– Ну , що ж , Повелителю Вітрів , прошу – показуючи на стакан з вином Пей Мін . – Нам всім не терпиться поглянути  на легенду, яку ваші віруючі створити про вас.

 

* уґ! Видно , що він насміхається з мене , Пей Мін, ну зачекай ти в мене отримаєш ! * – проминуло в думках ,молодшого Ши, коли він випив вино.

В ту ж хвилину занавіски відкрились і в них можна було побачити двох діючих персон .

 

“О , БОЖЕ!”

 

Всі Небожителі ахнули, зрозумівши, що це за вистава , Повелитель Вітрів, був в ній, як жінка, а біля “неї” чоловік – Ши Вуду, вони сварилися, але тут на сцені з’явилася третя персона — це був Мін І .

 

Від такої картини , Хе Сюань, ледь не вдався, він почав сильно кашляти . Небожителі не звернули на це уваги, бо були зайняті тим , що уважно споглядали виставу, і лише Сє Лянь протягнув йому чашу з водою. Тільки  взявши її, Хе поглянув на того, хто її подав .

 

– Кхм , Дякую.

 

– Немає за що ..- Сє Лянь , хотів щось додати, але викрики перешкодили цьому і тоді він поглянув на сцену побачивши цілий любовний трикутник, адже в цій сцені повелитель землі і води бились за серце  “Повелительки вітру” .

– Пф.. , – цього разу ледь не вдавалися  Ши Вуду та Ши Цінсюань.

 

//

 

– Чому ? Скажи ж мені! Моя люба , чому ти обрала  його ? А не мене?! – промовив голосом з повиненим муками , Ши Вуду.

 

– Ох, тобі не зрозуміти , я кохаю його!

 

– Неможливо! Ти все одно будеш моєю , – схопивши за зап’ястя промовив Бог!

 

Але тут на сцені з’явився головний герой !

 

– Відпусти її! Вона не твоя і ніколи нею не будить поки , я живий !

//

Не ставши і далі слухати цю несенітницю, Вуду кинув палички перервавши мотузку , яка тримала занавіску, тим же припиняючи виставу.

 

– Ох , ну на тобі ! А я тільки почав милуватися виставою, мило ж було!

 

– Генерале Мінгуан, прошу, закрийте свого рота на замок, я не збирався дивитися на цю несенітницю з моєю участю , тим більше так ганьбитися. – Прошепотівши , мов змія , яка пускає яд , відповідь на слова Пей Міна.

Насправді ця виставка не була якоюсь великою новиною , хоча справді спочатку вона їх здивувала тим , що в ній з’явився новий персонаж. Насправді люди здавних часів вважали , що Повелитель Вітрів це жінка, тому складали безліч легенд в яких Повелитель Вітрів та Повелитель Води заручена пара, але цього разу вони побачила нову виставу.

Карма не дала себе довго чекати і цього разу честь випити чашку вина дісталась Генералу Пею. Не довго думаючи, він випив свою чашу. Ну, подумаєш, покажуть його походження, меньше з тим взагал….Дідько б тебе взяв!

 

Те , що побачив , Пей не вкладалось в ніякі рамки, він підскочив і почав вимагати закрити занавіску!

 

– Пей , чого ти так репетуєш… ЗАКРИЙТЕ ЗАНАВІС! – закричала Лінь Вень.

 

Спершу боги не зрозуміло ,що це за жінка біля генерала Пея , але придивившись і крик Богині Літератур, вони все зрозуміли.

 

– Та хто загальні придумав , цю дурість?! – промовив Мінгуан, проклинаючи того, хто це придумав.

Інші Небожителі почали спересптися, в результаті чого вони навіть не помітили , що за столом не хватає трьох людей..

*

– Владико, про що ви хотіли зі мною поговорити? – закривши двері , та пройшовши в середину спитав принц.

 

– Саньле, пам’ятаєш, яким ти був коли вознісся? – Цзюнь Ву , стояв спиною до Сє Ляня, чекаючи на його відповідь.

 

– Я.. – запнувшись, він не міг нічого сказати про те , що було 800 років, тому він не хоче пам’ятати цього.

 

– Твоє вознесіння, було втечею від самого себе. Ти став частиною небес коли на небі переплелись ніч та ден , так, як говорилося в пророцтві ”  Коли настане ніч, умита днем, тоді настає  час, вознесіння смертного, та стане він Богом до пори до часу, а урешті-решт, правління його, як сила, буде безмежна ” . Всі Боги знали про це пророцтво, ми лиш чекали коли ж настане цей час… Саньле, ти розумієш до чого я веду? Що би там не було, тобі судилось стати майбутнім Імператором. – Розвернувшись до принца він махнув рукою до стола , – Ходімо присядемо, є багато чого тобі потрібно знати.

– Так..

*

– Ось чому, Хва Чен, це біда для всіх , він найгірший із 4 лих.

 

Двері кімнати, в якій вони сиділи різко відчинилися і туди влетіла Лінь Вень, повністю задихана . Не зрозумівши, що сталося, Сє Лянь, підскочив на ноги помагаючи її присісти.

 

– Заспокойся,Лінь Вень, ось –  Дав їй склянку води – випий і розкажи, що трапилось.

 

Богиня літератури поспішно випила і почала свою проповідь.

 

– Кх… Хва Ченджу, він ввірвався в небесну столицю та викрав , Мін І.

 

– Що ?! Та як він тільки посмів ! – Розгнівано промовив , Владика, – Бачиш, Сє Лянь , це точно те , що я тобі розповідав. Лінь Вень, як це сталося?

 

– Після цією вистави зі мною та генералом Пей ми почали всі сперечатися поки не я не помітила,  що трьох не вистачає коли запитали охорону то вони сказали , що ви з принцем відійшли в іншу кімнату, а ось про Мін І  вони нічого не знали ,але і не треба було, ми почули звуки бійні, а коли прийшли на те місце то побачили , як Хва Чен, перетворив , Мін І , на ляльку, забравши його з собою. Ми не встигли нічого вдіяти , тому я поспішила доповісти вам.

 

Пролунав гучний удар об стіл , Лінь Вень аж підскочила..було видно, що Імператор сильно розгінний. Після чого він переві

в погляд на  Сє Ляня.

 

– Саньле, ось і твоя перша справа…

 

 

 

( Ця глава вийшла набагато більшою ніж я вважала , але так навіть краще )

…