Початок. Білявки за кермом вправні,але не завжди

Пісні для вайбу :

Валентин Стрикало – кайен

Camilla Cabello – shameless

Вимкнувши телефон ,я беру ключі й кидаю останній погляд на Васю ,який покрутившись в ногах змирився ,що я не візьму його з собою , і вмостився у прихожій. Оглядаючи мене своїм розчарованим котячим поглядом,він ніби зазирав мені в душу, знав,що його власниця вкотре залишаючи дім о такій годині наражає себе на небезпеку.

Житомирська молодь досить сумно відома,що кияни приїжджаючи сюди обходять безлюдні траси десятою дорогою. Звісно Київ – столиця яка завдає ритму усій країні

окрім Житомира

бо житомирянам закони неписані.

На нічних вулицях можна вільно ганяти, а якщо спитати у місцевих «що таке шашки?» , дуже малий відсоток подумає про настільну гру.

Я вилітаю на  автотрасу, поступово збільшуючи швидкість. Лише здалеку видніються вікна сірих багатоповерхівок. Я роблю музику голосніше,ще  впевненіше тисну на газ. Не до кінця зачинене вікно змушує моє біляве волосся лоскотати обличчя . Мені завжди подобалася швидкість, темнота та кайф. Це означає два варіанти: ганяти чи займатися сексом ,але життя надто коротке,щоб витрачати його на кохання.

Попереду темна і пуста траса, на горизонті при світлі фар лише BMW i8,яку я наздоганяю і роблю розмашистий дріфт (перегляд «Форсажу» пішов на користь). Водій відчуває прессинг і мчить вперед з усіх сил .

BMW входить у шпильку,і я користуючись його зниженням швидкості переганяю машину . Я розслабляюся,але водій не хоче здаватися він наближається,але з різким поривом вперед.

Але наші перегони закінчилися занадто швидко.

Мій крик відлунює у голові . Може і добре,що я ціла, але в голові дзвонять дзвони і я витріщаюся на подушку безпеки ,на якій залишився слід від червоної помади. Що я зробила тільки що ?Його тачка коштує як усе моє майно .

Гнів суперника не змусив себе чекати ,я виходжу з машини.

– Дівчино,по твоєму управлінню я одразу зрозумів,ти не маєш достатньо досвіду, але так понівечити мою машину це ще треба вміти . У тебе права хоча б є? – він похмуро оглядає мене,з дрижачих ніг до зашарілого обличчя. Він ще й на ти одразу звертається,от нахаба! Я розумію його гнів,мій брат вже шкуру б спустив якщо б на місці рудого незнайомця опинилася б я . Забагато ж вклався він у купівлю моєї машини .

-Перепрошую ,не звертайтеся в поліцію,права я маю… – Кращої ідеї в моїй голові не з’явилося,ніж самостійно оглянути наслідки аварії. Все одно на капронові панчохи,все одно на грязюку та ріки талого  снігу .

На обличчі постраждалого я помічаю смішок, психопат,кому смішно у такій ситуації?

– На коліна перед своїм хлопцем будеш ставати,зі мною не прокатить. Я повертаю голову і грізно зиркаю – Тц,я оглядаю твого воза,у тебе до речі бампер лише тріснув,залатаю.

– Ти називаєш це возом? Як ти зможеш його полагодити ,лише гірше зробиш. Але ,ти мені ще поплатишся! – Я підводжуся,а він підходить ближче і простягає руку до мого обличчя,проводить великим пальцем по моїй щоці.Я усміхаюся,удаючи вигляд ніби я не у захваті від його машини. Аромат його парфуму ріже нюх, хочеться закрити очі ,але він прискіпливо усувається

-У тебе помада розмазалась, якщо несповна розуму, будь хоча б гарною . – він сідає у машину і заводить її ще не закривши двері

– До речі, хлопця у мене немає,до побачення – не розумію, навіщо я це сказала. Він гримає дверима та їде,а я залишаюся одна на темній трасі, замріяна та пригнічено хлопаю себе по щоці.

Телеграм канал роботи:https://t.me/+CAD1Zi_6OF42ODI6