Поцілунки від яких п‘яніють

Не те щоби Аяксу було далеко іти додому..

Але ну як ж відмовити такому чоловікові, як Чжун Лі, а? Та ще й наполягає і хоче послухати твої історії.

Одне «але» одяг ще досі мокрий і не дуже охайний, не дивлячись те що попробував попрати Чайлд в раковині.

Тут рішення знайшолось швидко, тільки й но рудий сказав про неї Мораксу і для Аякса знайшовся одяг в гардеробі бурштиноокого, а його одежа відправлена на балкон сушитися після довго процесу виводження плям від крові.

Хто ж міг подумати, що сьогодні Аякс буде ходити в домашній одежі Моракса по його ж квартирі. Звісно одяг був чуть більшим за розмір рудого, але не дивно, Чжун Лі вищий за Аякса.

 Чайлд вже міг подумати, що це самий прекрасний сон від якого не хочеться просинатися, якби не різький біль у нозі.

Піднявши вільнуваті штани, рудий побачив досить велику рану.

Так, Аякс не сліпий, він побачив велику кількість крові саме в тому місті на одежі коли переодівався, але не придав цьому великого значення, спихнувши це на чиюсь другу кров, але вона появилась знову і вже на чистому одязі.. Все ж таки його поранили.

Цей факт ніскільки не здивував Чайлда, навіть дивнувато було, що він так легко та без поранень переніс важку місію з масовою різнею.

Ну хоча би якийсь доказ того, що Аякс не профілонив завдання.

Шукати медикаменти у досить такій неопізнаній квартирі без власника було поганою ідеєю, тому дочекавшись Моракса стримуючи кровотечу серветками (вона була не великала, але була), Аякс попросив аптечку. Зреагувавши на прохання, Чжун Лі метнувся за нею та повернувшись дістав усе необхідне.

— Можливо буде зручніше, якщо я оброблю рану? Допомогти? – запитав бурштиноокий перш ніж починати обробляти рану.

— Я можу і сам.., – хотів вже відмовитись рудий, але побачивши погляд Моракса, який бувально не запитував чи допомогти, а примушував погодитись, кажучи що він і так візьме це в свої руки, Аякс погодився, – Добре, зрозумів. Допоможіть, будь-ласка, – раз не відмовитись, то хоча би зробити вигляд, що ти це попросив, а не тебе примусили. (хороша штука насправді, деколи допомагає)

— Скажи коли буде боліти.

«Це звернення на «ти» після постійного «Ви» мене скоро вб‘є…» – Аякс би напевно в житті не подумав, що просте звернення може викликати такі.. почуття?

Дивно це чути якось.

Після вбивст і нескінченних місій Фатуї Чайлд зміг собі вже добавити мітку «бездушний» пояснюючи тим, що таке людина з почуттями виробляти не може.

Але що зробиш, якщо біля такого чоловіка, як Чжун Лі, рудий сам не свій робиться.

Фантазія також.

Взагалі, в ситуації коли тобі обробляють рану, фантазія не має кріпитися в голові, як головний фактор і кров до щік прибігати не має, але.. Але і Аякс в домі Чжун Лі сидіти не має, так?

Не даючи волю (прошу помітити) своїм не чистим думкам, які пробираються в голову без дозволу власника, самі відтворюють не дуже невинні думки..

Як ж все таки будуть виглядати ці руки чуть вище, які буквально зараз торкаються його? Як звучить голос Моракса коли не буде сил стримуватись? Як виглядатиме сам Моракс заволодівши тілом Акса в його прекрасних та могутніх руках? (звісно з погодженням рудого, все законно)

Думки, думки і тільки.

Тільки з них і повертає до життя оксамитовий та такий привабливий голос Чжун Лі з питанням про те, чи все в порядку.

А якщо ж ці думки в дію відпустити та подивитись на них в реалі? Слушна думка.

— Ще би не було в порядку, коли обробляли рану Ви.

— Наскілки я хороший медик, готовий обговорити, але дякую за комплімент.

— Не прибіднюйтесь, містер Чжун Лі. Ви у всьому хороші.. «- не здивуюсь якщо в ліжку також.. Не наглій, Аякс, це занадто поки що»

— Не перебільшуйте мої здібності. Я на багато чого здатен, але не впевнений, що на все.

— Можливо, Ви просто все ще не спробували.

— Можливо, але більшість спробував. На жаль, виходило не все.

— Наприклад?

— Наприклад дружба з морепродуктами.

— Що?

— Довга історія.

— Нагадую в нас є цілий вечір на все.

Слово все в Аякса включало ще одне значення, яке можливо так і буде крутитись в голові тільки рудого.

— Звісно. Перемістимось до каміну?

— У Вас є камін..? – «як я міг це не помітити?» – В такому разі, не посмію відмовити, – сонячно усміхнувся Чайлд та так що міг освітити вулиці Лі Ює, який вже огорнув в обійми вечір.

«Чарівна усмішка.. Так і би розцілувати. Ні, спокійно. Що за думки?» – цим вечером не тільки Аякса не слухались думки, а й самого Моракса. І що ж цього вийде?

Розпаливши вогонь та сівши не далеко від нього на диван, ініціативу розмов звісно прийняв на себе Аякс. Якщо ж його запитали про минуле, чому ж не розповісти?

Звісно історії вибирав, які обминати Безодню та Фатуї або такі в яких ці організації не сильно фігурували, рудий почав розповідати з самого дитинства та як його на базарі перепутали з іншою дитиною та чуть не вкрали цигани.

Ця приємна атмосфера повисла над усім вечером, який вже давно переходив у ніч.

Під нескінченні розмови Аякса, Чжун Лі навіть не маскував, як відкрито милувався глибокими блакитними очима, чарівними на вмання розкиданими по лиці веснушками та привабливими вустами, які під час розповідей перетікали у ще більш привабливішу усмішку.

«Невже це знову? Такого не було із часів.. Гуй Чжун? Не сподівався.. Ні, не можна. Але чому? Чому я собі забороняю? Кінець кінцем я вільний, хоч би не почув це Барбатос, та скинув ноші Гео Архонта, живу життям простої людини, мені нічого не перешкоджає, чому ні?»

Провівши цілий вечір перед каміном, розповідаючи різні історії (включаючи нелюбов Чжун Лі до морепродуктів), як ж міг Аякс не втручатись зі своїм замаскованим фліртом в реченнях, як ж не як, але рудий поставив собі за ціль подивитись де ця крайня межа Моракса.

— .. якби не було добре з іншими, але найкраще з Вами, містере Чжун Лі…

— .. забавно би було подивитись на Вас в такій ситуації, хоч на це потрібно все життя..

— .. не проти би був з Вами прогулятись в Сніжній.. і не раз..

— .. думаю Ви би моїй сім’ї сподобались. Прямо ідеал для висловива моїх батьків «тормоз», хах..

— .. хто сказав, що не можливо? Тільки скажіть..

— .. вот так би і провести все життя тут з Вами. Як Ви на це дивитесь, містере Чжун Лі?

— .. ех ну тільки подивіться який Ви прекрасний.. Вот тільки поспорте..

— Хах, пам‘ятаю одна дівчина, Арлекіна, так мене один раз побила, що коли прийшов додому батьки аж захвилювались, хах. Ну тоді я і розповів, що великого Одинадцятого із Провісників побила дівчина, яка чуть чуть помішана на думці, аби мене чимось прибити чи обцурати. Ні, нічого не маю проти Арлекіни і все би було добре, якби після розповіді мене батьки не почали з нею сватати.. Вона буквально мене матюкає коли баче, яке вербування? Хоча не знаю наскільки батьки би хотіли розбирати.

— Раз батьки вже одобрити Арлекіну, то ви разом?

— Що!? Ні-Ні!!! Ні за що і ніколи! Мене ж вб‘ють.. І, взагалі, в мене на батьківщині не настільки серйозно ставляться до одобрення батьків, що якщо посватали, то все, ви заручені. Ні. В нас цим батьки часто підколюють, що якщо став близько до когось твого віку, то все, ви, на думку батьків «..ідеальна пара. Як ви швидше не зустрілись?..». Тому це, я би сказав, адекватна реакція. Та і взагалі, коли я був в Сніжній, мене таке не цікавило від слова «ніскілечки».

— А зараз цікавить?

— А що це за питання таке, містер Чжун Лі? Невже я Вас зацікавив, м?

«Знав би наскільки..», але це залишилось тільки на язиці Моракса, який він хутко закусив.

— Містере Чжун Лі, а що це за мовчання? Невже є таке питання на яке Ви не можете відповісти? Потрібно як найшвидше його записати кудись, аби не забути. Але.. Знаєте що? Раз Ви не даєте відповідь та мовчите, маю право використати велику приказку «Замовчування – знак згоди»..

«Зараз або ніколи» – остання постанова Аякса самому собі перед, можливо, самою найтупішою миттю, яку він міг зробити за все життя.

За мілісекунду Чайлд опинився, сидячи на колінах Моракса лицем до лиця, промовляючи ласкавим шепотом:

— Так чому ж на єдине питання на яке Ви не маєте відповіді, мене найсильніше цікавить? Може все таки відповідь знайдеться, м? Єдине, що я можу, це запропонувати Вам допомогу аби вирішити це запитання, – такі солодкі слова промовлялись в майже губи бурштиноокого, але Аякс поки знав міру та залишив місце, аби Чжун Лі мав змову на просте «Ні».

Хоча.. знаючи Моракса, якби йому щось не сподобалось, він би це сказав прямо та Чайлд би вже давно не сидів тут в його ж одежі, правильно?

Німе питання «можна?» повисло в секундній тишині перед бажаним поцілунком, але цей час для Аякса здавався вічністю. Але до пори, поки Моракс відповів таким же тихим оксамитовим шепотом:

— Буду радий прийняти допомогу в цьому.

Без варіантів, що це звучало як зелене світло.

Солодкий поцілунок був настільки бажаним, що в скорім часі це більше сходило на змагання, хто більше протримається без змоги набрати повітря.

Довгий та розтягнутий, але такий пристрастний та бажаний поцілунок, яким насолоджувались обидва, працював як алкоголь, від якого в мить сп’яніли. Здоровий глузд та міра давно вже покинули голову, але на чергу прийшли ті самі думки, які все крутились цілий вечір. Тепер їх можна привести в дію.

Коли цей самий перший та найдовший поцілунок перервався через нехватку кисню, але на його чергу прийшли короткі пристрасні та глибші поцілунки до яких приєдналися руки, які блукали по тілах одне одного.

«Мф, а я був правий що ці руки ідеально виглядаютимуть на мені»

— Так, ти цікавиш мене, Аяксе, – між поцілунками Моракс так і знайшов цю відповідь, яка насправді була в нього ще з самого початку.

— Вот і немає, на що би Ви не відповіли, ех.

— Міг не допомагати, раз хотів, аби воно залишилось відкрите.

— Знайду інакше, а це питання мусило бути закритим, – хутко відповів Аякс, аби знову поринути у цю мить з Чжун Лі.