Потоп

Кого там принесло ?

Відкривши двері перед ним стояла бабуля , на вигляд щось між 64-73 років . Вона дивилась на того зла .

— Я твоя сусідка з 105 квартири , під тобою живу .Хлопчина ти мене скоро затопиш .

— що ? – до соного хлопеця не одразу дійшло , тому подивившись на ту пару секунд , він рванув до ваной де всі крани були закриті . Бабуся зайшла слідом . Доходячи до кухні він відчув під ногами воду що лилась з кабінету . — СУКА !

— Не матюкайся .

Відкривши двері перед ним була затоплена кімната . Він так міцно спав що і не почув як порвався навісний потолок . Вся шафа з книгами була затоплена , як стіл з бумагами та ноутбуком . До гаджета він рванув одразу , тої вже навряд запрацює .

— Ох матінка божа , це напевно хлопці з 115 квартири . Треба їти і говоритиїм щось .

— О я щяс їм щось та ї скажу .

Мафіозі рванув на поверх вижче . Біля дверей стояла дівчина . Вона дзвонила у дзвоник власникам 115 квартири . Смуга шкіра темне кучеряве волосся . Вона іностранка однозначно . Одягнена у вільні шорти та лиж спортивний лівчик . . .

Що таке дім ?Це споруда з каміння або дерева , Це будівля власником якої ти є ? Це місце де тобі добре , та комфортно ?
Це питання на які Дазай не може знайти відповідь . Але він точно знає , що він не там де треба . Можете трішки не так . Він не там де хоче?
Він почуває себе зайвим тут . Він вже не хоче шукати своє місце в цьому світі .

В квартирі холодно .
За вікном хмари закривають місяць , і знову крики , сварки . Робота що переходе у власне життя .

Спочатку йому подобалось злити Кунікіду , виводити того із себе . Це забавляло , це висилило до пори до часу .
Якось на одній місій алкоголь вдарив у мозок , енергія била ключем . Вони довго ганялись за одним чоловіком по всій країні . В дешевому отелі міста Нагасакі , в такому відомому номері він розділив постіль із своїм напарником .

— Всього одна ніч Кунікіда ~ не більше .

— А? А від тебе більшого і не можна очікувати .

Дазай знімає з себе одяг поспіша , він робе все без прилюдій , швидко та жорстоко.

— Розумієш Кунікіда повію тут важко шукати , та і якось не хочеться коли під боком ти . Завтра ми все забудемо і зробимо вигляд що нечого не було .

— Звісно .

Так Дазай зробив вигляд що нечого не було . Для нього перестати з кімось нечого не значило , він не зациклюватися на цьому . Потім він ще перетягне через постіль богато дівчат та смазлив хлопців .
Але Кунікіда не зможе забуди . Він хоче більшего . Ще пару раз вони пересплять у відрядженнях Токіо , Кіото і самій Йокогамі , в готелях , барах і навіть у агентстві . По більшій часті у самого білокурого в дома , але він навіть не помітив як сталось так що почав там жити . Вони почали зустрічатися , жити разом , та єбати не тільки один одному сраку , та ще ї мізки .
Знаходячись у спальні по серед ночі , коли всі нормальні люди сплять вони голосно сваряться на протягом вже цілих чотирьох годин . ЧОТИРЬОХ ТВОЮ МАТЬ ГОДИН !

— ТИ МОЖЕШЬ ВІДНОСИТИСЬ ВІДПОВІДАЛЬНО ТА СЕРЬЕЗНО ДО РОБОТИ .

— Почитали про одне , закінчуємо іншим . Причому робота до наших відносин . Не змішуй це .

— Дазай при всьому !

— Ні це різне ! Я знаю я не підходю твоїм едіялам , я не працюю як ти . Досі , досі так відноситись до мене .

— Я до тебе погано відносюсь ? Ти подивись на нього . Я вдома все роблю , сраку твою рятую , на роботі працюю за обох .

— Ось знову робота .

У двері розноситься дзвінок .

— Боже , я піду відчиню .

— Ні ми не договорили ! Стій Осаму .

Стук . Агресивне колотіння у двері .

— СУКА ЯКЩО ВИ ЗАРАЗ НЕ ВІДЧИНИТЕ ДВЕРІ Я ЇХ ВИБЬЮ , А ПОТІМ ВАМ ВСІ ЗУБИ .

Почувши погрози , Осаму направився до веренди , але коли він тільки відкрив двері ,і зробив крок із спальні перед його очима був потоп .

— Блять Кунікіда ти не вимкнув воду у ванні .

Одразу вимкнувши воду , він направився відчиняти двері обурливим сусідам . Відкривши їх Осаму побачив того кого очикував меньше усього . Злий Накахара поряд дівчина і позаду бабуля .

— Ти… ЧОРТ ЙОГО ПОБРАЛО – взявши за комір Осаму , Чуя одразу прислонив його до стіни . — Боже як мені не пощастило з сусідами ! ТИ ЗАТОПИВ МЕНІ КВАРТИРУ , І НЕ ТІЛЬКИ МЕНІ БОВДУР !

— Ну ну , хлопчик не сварись так голосно , тут в 113 жіночка з дитинкою . Не шуми ти так , всіх сусідів побудиш . – бабуся поспіхнулась та поклала свою руку на спину мафіозі , той відпустив детектива . Але дивоглядки між ними не зупинились

— Якраз з приводу шума . Я все розумію , сімейні відносини там все таке , але майте повагу до інших . На дворі ніч , а ви так шумете . Якщо ще раз повториться я викличу поліцію . — Дівчина дивилась на своїх сусідів холодними зеленими очима . В коридор вийшов Кунікіда .

— Пробачте , шуміти ми більше не будемо . А з приводу потопа ми виплотимо вам компенсацію .

— Не правильно говориш хлопче – бабуся сурово дивиться на нього – ви оплатете ремонт та все зіпсоване в квартирі цього рудого , а також моеї . А зараз хтось з вас їде нам дома допомагати прибирати всю ту воду . А тебе дівчина я не знаю . Ти тільки переїхала ? Чи в гості до когось

З того інциденту проїшов тиждень . Кунікіді з Дазаем прийшли рахунки з виликими сумами . Після сварки Дазай спав у вітальні , лиж на роботі робив вигляд що все як завжди . Кунікіда був теж образливий .
Бабуля коли зустрічала ціх двох не втрачала можливості прочитати лекцію ” як правильно користуватися краном”
Дівчина що живе по сусідству з Дазаем із квартири 114 , виявиласб морячкою що тільки з рейса прибула , тому бабуся її не пам’ятає . Вона купила цю квартиру вже дуже давно , але рідко з’являється в ній .
Чуя за цей час роздумав над тим що повернутись до старої квартири . З сусідами йому не пощастило . Бачити Дазая і цього блондина не хотілось . Тим паче разом . Але час на місті не стояв і з завтрашнього дня Накахара працює в агентстві як працівник по обміну . Морі сказав це для сплотненя , так потрібно . Тому Танізакі вже перебував у мафій . На який це час не відомо .