Поки тепла

   «Подрочу поки тепла» – думав Гоголь тримаючи відірвану руку Доста. 

   Всі розійшлись, і на вулиці сидів він один. 

   Ця думка його не покидала, з тих пір, як він взяв до рук цю кінцівку. Микола розумів, що це не правильно… Але як стриматись коли в голові лише одна думка й лунає… 

   Через пару секунд біля Гоголя з’явилось жовте світло, яке обозначало портал. Він швидко піднявся з позиції навприсядки, і зник. За ним затухло і жовте світло. 

    Микола опинився в своїй кімнаті. Він швидко впав на ліжко, згадуючи, як ще нещодавно, всю ніч на проліт, кохався з живим Достом.. Тепер від його хлопця залишилась лише ось ця рука. Він підняв її над собою роздивляючись. 

   Якимось чином вона досі була тепла, та навіть гаряча, але все ж зволікати не можна. 

   Гоголь влігся зручніше, приспустив штани, і обвів не живі пальці навколо своєї гарячої і вже збудженої кінцівки. 

   Руки його були обережні, та й якби тяжко не було керувати відірваною рукою, все ж задовольняти себе виходило. Єдина болюча думка, що це останній раз, коли він на собі відчуває дотик Фьодора… 

   Сльози почали литись з очей Миколи не контральовано. Він доходив до піка збудження, але в середині був розбитий. 

   Він не пам’ятає чи відчував себе колись так само спустошено…

   І ось, залишається пару рухів перед тим як він закінчить… 

   Скрип дверей. 

   Микола встиг лише підняти голову глянувши на силует, і побачивши хто це, він кінчив.

    Перед ним стояв Федір. Дуже здивований. Не менше ніж сам Гоголь.

   «І яку мені на це емоцію юзануть» – подумав Микола, не розуміючи, то він з розуму зійшов, чи Фьодор стоїть прямо перед ним. 

    – Ми.. Миколо, це що таке? – Дост вказав своєю рукою на іншу, так само свою, руку, щоправда друга була відірвана та залита спермою. 

   – Хах… – З Гоголя вирвався нервовий смішок. – Це… Це не так дивно, як те, що ти живий! Як ти це зробив?! – Як то кажуть “найкращий захист – то напад”.

    – А нічого що ти сам створив портал, щоб мене врятувати? Щоправда… Руку одну я не встиг витягнути. – Махнув він головою в сторону відірваної кінцівки. 

   Коли Гоголь перевів погляд на неї, то зрозумів, що все ще зжимав бездушними пальцями свій член.

   – Ой бля! – Вигукнув він, відкинув обрубок, та натягнув штани. 

   Хлопець усівся на ліжко, та почав витерати серветками руки. 

    – Я розповів, тепер твоя черга, що я тільки що побачив? – Запитав Достоєвський. 

    Гоголь не знав як краще сформулювати думку, тому витримав паузу, і тоді просто сказав як є:

    – Я знайшов лише твою руку, подумав що не встиг тебе витащити і ти мертвий, тому вирішив відчути на собі твій дотик востаннє… – Протороторив на одному диханні білявий. 

   – Годі. – Достоєвський хляснув себе по чолі. – Не згадуй це більше. Просто.. Просто дай мені цю руку.

   Гоголь здивувався та трохи завис.

   – Нащо вона тобі? – Микола не дуже хотів знову діставати цю обкінчану кінцівку.. Все ж його переповнювали почуття сорому.

    Дост почав повільно підходити. 

   – Я знайшов людину, здібність якої може прикріпити назад мені руку,  якщо вона буде в нормальному стані. 

   Хоча вона лише..брудненька, вона ж не покалічина фізично.. Майже. 

    Дост потягнувся та взяв лівою рукою свою праву. Глянувши на неї він не знав сміятись йому чи плакати. 

   Все ж змирившись він повернувся в свій звичайний, беземоційний стан. Підібравши слова він вимовив:

    – Кхм. Отже я повернусь пізніше, ми ще поговоримо. 

   Коли Дост розвернувся і почав йти до виходу,  його раптово схватили та завалили на м’якеньке,  та вже не дуже чисте, ліжко. 

   – Ну уж ні, ти не втечеш. – Гоголь надвис над партнером на руках. – Я вже скучив,  і отримав психологічну травму від такого стресу, ти маєш вибачитись. 

    Зазвичай Фьодор знав всі дії Миколи наперед, але зараз це було трохи непередбачувано, судячи з того, що Гоголь ще мить тому сидів зацепинілий від сорому. 

    – Що? – Федя скинув одну брів від здивування. 

    – Дост-куне,  не кажи, що ти не розумієш про що я. – Микола швидко придвинувся та скував губи коханого в поцілунку. 

    І хоча спочатку брюнет лише дивився на парубка сверху, все так само піднявши одну брів, та все ж він піддався моменту пристрасті і поглибив поцілунок. 

    Можливо все ж повернення тіла у нормальний стан зачекає…