Погляд або Пробудження

Шип: Україна/США

Весна 2021р.

Руда дівчина повільно крокує просторою будівлею парламенту ООН. Робочий день для неї, на диво, закінчився раніше звичайного. На годиннику й третьої немає, а вже можна відпочити.
Скляні двері відчинилися перед Україною і вона нарешті видихнула. Сонячні промені лоскотали її щічки. Легені вдихали свіже повітря з ароматом квітів та кави. Легкий вітерець підхопив кудрі й почав гратися з густим волоссям українки, іноді відволікаючись на сорочку та штані.
Шум листя на фоні ніби заколисував, змушуючи постійно тривожну та стомлену персону, повністю розслабитись, закрити очі та відчути цей момент повністю. З головою пірнути у спокій та невимушеність невеликого європейського містечка, у центрі Швейцарії.
З заплющеними очима Україна вслуховувалась у навколишній світ. Віддалено чути спів пташок. Недалекий звук велосипедного дзвоника. Сміх людей у ресторанчику через дорогу. Все здається неймовірно реальним.

По тілу пробігає табун мурах. Юкі за роботою, не помічала красу, що наповнює світ. Ніби не чула і не бачила людей поруч, ніби між нею й іншими бетонні стіни.
Це напевно вперше за останні роки, вона просто зупинилась та набрала повні легені, аби спокійно видихнути.
« Я занадто мало приділяла уваги навколишнім людям »
Повільно розплющуючи зелені оченята, руда перебирала у голові, кого б сьогодні підбити, прогулятись містом. Проте довго думати не довелось.

Приємний, басистий голос тихо муркотів, позаду дівчини.
🇺🇸– Вибач люба, я тобі не завадив?
Посмішка розплилась по обличчю України, голос чоловіка для неї, ніби мед для вух. Солодкий та яскравий.
Вже повертаючись українка ніжно посміхається та промовляє:
🇺🇦– Ні, я саме шукала собі компанію
Між країнами повисла павза. Що чоловік, що дівчина мовчки дивились одне на одного. Мурік вдивлявся у смарагдові очі, на диво, від них віяло теплом та спокоєм.
Україна ж роздивлялась темні плями вітеліго, на обличчі співрозмовника. Вона знає їх розташування, бачила їх тисячу разів, але саме у цей момент ніби щось змінилось.. Хоча, можливо справа не у них? Оченята бігають по чужому обличчю, вишукуючи якусь відмінність.
🇺🇸– Тоді я вчасно, знаю тут прекрасний бар
США звик виявляти ініціативу, адже йому від України цього чекати марно.
Проте схоже сьогодні незвичайний день.
🇺🇦– Може просто по місту пройдемось? Чудова погода та й пити зрання не хочеться

Очі чоловіка запалали, проте за сонцезахисними окулярами цього не видно.
🇺🇲– Як скажеш, люба
Після останнього слова, всередині українка відчула тепло, воно розтікалось по грудній клітині, ніби алкоголь, випалюючи органи й змушуючи п’яніти. Мурахи пробігли тілом. Він часто називає її милими прозвиськами, але ніколи таких відчуттів не було.

Країни йшли містом, спостерігаючи як сонце цілує верхівки дерев, що дають їм змогу йти у тіні. Голоси не всчухали розповідаючи одне одному останні новини з життя. Іноді вулицями розливався дзвінкий сміх. Люди обертались глянути на пару, хтось посміхався, хтось шепотів щось іншим, проте усі розуміли, заважати їм не треба.
З розмовою промайнули 30 хвилин, довга хода на підборах дала про себе знати. Вкраїна все частіше просила зупинитись, аби поправити туфлі. Чоловік розумів дискомфорт рудої, тому відчувши запашний аромат кави, запропонував зайти у кав’ярню і посидіти там. Від такої пропозиції складно відмовитись, тому країни попрямували до найближчого закладу.

Повертаючись від каси, блондин помітив ніжки, а саме ступні, українки одягнуті лише чи то у безрозмірні колготки, чи то у панчохи, чи то у шкарпетки. Юкі сиділа за столом біля вікна, обережно знявши туфлі. Сонечко світило прямо на дівчину, додаючи її волоссю золотистий відтінок, а очам глибини. Освітлюючи кожну веснянку на її обличчі, шиї та ледь відкритих ключицях. Вона послабила краватку й розтібнула кілька ґудзиків своєї сорочки та нарешті розпустила коротке волосся. Усе це позбавляло її офіціозу, але додавало, такої собі, романтики у зовнішній вигляд.
Зачарований Мурік стояв роздивляючись свою пасію, вона манила його. Волосся, невеличкий носик та пухкі губи, кудрі котрі так хочеться помацати, її запах польових квітів, тендітні ручки з не менш тендітними пальчиками, стомлені життям очі. Вона бачила багато жахіть за своє тисячолітнє життя, але лишалась доброю до оточуючих.
Америка любив, любив її усю й лише хотів дізнатись, яка вона на смак. Її губи будуть солодкими, як вино? Чи солоними, як Чорне море? Можливо терпким? Пряними? Чи гострими? А можливо з присмаком крові? Україна постійно їх кусає, тому цілком можливо. Криваві, як її життя…
🇺🇦– Все добре?
Стурбовані зіниці вдивлялись у блондина. Дівчина не могла, не відчути пристальний погляд спрямований на неї.
🇺🇲– Ти чарівно виглядаєш
М’яко промовляє Мурік, сідаючи навпроти.
Знову тепло розповзається по тілу, прилинаючи до пухкеньких щічок. Юкі зашарілась, стримуючи посмішку.
🇺🇦– Дякую
Після недовго тривалої тиші, любчики продовжили розмову, котра перервалась лише після приходу офіціанта з кавою та десертом.
Смакуючи гірку, чорну рідину Україна просить зняти окуляри, посилаючись на їх домовленість. Взамін на показ очей, США може гратись з її волоссям.
Подумавши трохи, чоловік таки виконує прохання. За темними лінзами ховаються гарненькі гетерехромні очі. Вони закохано вдивляються у зіниці співрозмовниці.
Знову мурахи по шкірі дівчини. Ось та зміна, котру вона відчула на початку прогулянки. Його різні очі однаково захопливо дивляться на неї, намагаючись роздивитись усі деталі чужого лиця. Запам’ятовуючи розташування усіх веснянок і жадібно спускаючись до її покусаних губ.
Українка не помічала цього погляду раніше, що дивно, адже з кожним роком він ставав усе більш помітним, усім, окрім тебе дурепа.
Лише одна думка про якісь почуття Муріка до неї, змушують серце битись сильніше. А припущення що сама дівчина нерівно дихає до американця, рве груди. Вона соромиться навіть думати про кохання, до будь кого. Усі країни, до яких у зеленоокої були почуття рано, чи пізно її розчаровували. Будь то політична зрада, чи морально неприпустимий для України проступок. Хоча, це стосувалось і людей, котрі обирали інших жінок взамін Юкі. Вона не хоче когось кохати. Їй соромно, когось кохати. Боїться знову розчаруватись. Тим паче розчаруватись у США, так він не ідеальний, інколи робив неприпустимі для дівчини речі, але якимось чарівним чином, вмів виправитись та визнати свої помилки. У них чудові взаємини, не хочеться їх псувати, але дивлячись, зараз, в його сповнені ніжності й турботи очі, кольору неба та весняної зелені, хочеться розтанути у обіймах, відчути гарячий подих в себе на шиї, чи у волоссі.
«Занадто комфортний»
Нав’язлива думка глушить інші.
Америка щось розповідає на фоні. Україна дійсно слухає, але одночасно плаває у своїх думах.
Чоловік веде свій монолог, іноді чуючи «угу» від слухачки, у знак, що він не бубонить в пустоту. Насправді він навіть не думає про що балакає, адже всередині нього відбувається хуртелиця з емоцій. Вже занадто мило Юкі сперла собі на долоньку голову, нахиливши її трохи вбік. А ці очі. Вона не відводить погляд, ні на хвилину. Рум’янець не сходить з її щічок, що додає якоїсь інтимності. Американець радіє що може просто дивитись на неї, сидіти поруч, спостерігати як руда повільно п’є каву. І мліти під її пристальним зором. Їх об’єднує любов до незалежності, державної та людської. Але зараз він хоче підкоритись, стати на коліна та масажувати її ніжки, допоки не дозволять піднятись вище. О люба, якби ти знала, які сценарії цей чолов’яга прокручує перед сном. Амурік готовий до будь-яких твоїх побажань.
Тим паче сьогодні, коли твій погляд м’якіший та поблажливіший до нього. Можливо його кохання перейшло межу обожнювання, але він знає собі міру й ніколи не дозволить собі розпускати руки, чи робити будь-що, без дозволу бестії. Не дивлячись на нахабний характер.
Проте допоки, він буде чекати. Чекати її готовності до відносин, до довіри, до кохання.
🇺🇦– Тобі йде щитина
Тихий голос вибиває з роздумів. Він не помітив як замовк.
🇺🇲– М? Подобається?
Розтягуючи усмішку ширше мовить чолов’яга.
Юкі киває, не відводячи погляду від підборіддя.
🇺🇦– Світла борідка виглядає цікаво, але додає тобі віку
США просто не голився останні два тижні, ось і щитина з’явилась. Хоча схоже, після цього компліменту, Мурік трохи змінить свій стиль та лишить борідку. Як не як, вона сподобалась Україні.

Країни просиділи бесідуючи, аж до закриття закладу. Попрощавшись з офіціантом вони вийшли. На вулиці вечоріє. Тепла бруківка гріла ніжки Вкраїни, вона вирішила піти босоніж, адже знову одягати підбори бажання не було. Прохолодний вітер привітався з парою, пустивши по дівчині третю чи четверту за день, хвилю мурах. Цього разу від холоду. США, як джентельмен, помітивши тремтіння тендітних плечиків, зняв свій жакет та окутав ним українку. Сам залишаючись у сорочці та жилетці з під костюму.
🇺🇦– Тобі холодно не буде?
Підіймаючи очі на високого навіть для України чоловіка. Вона була далеко не малою у порівнянні з іншими Європейськими країнами, але йому вона по плечі, без підборів.
🇺🇲– Я не мерзляк, на відміну від тебе
Ніби з підколом, але й з турботою у словах промовляє Мурік. Чоловіча рука лягає на плече зеленоокої, обіймаючи аби було ще тепліше.
Прогулянка була не довгою, адже бруківка досить швидко охолола та ходити босоніж вже було не так приємно. Проте навіть цю проблему залицяльник вирішив, взявши на руки пасію. Тримаючи на одній руці дівчину, а у іншій її туфлі, він поплентався до готелю, де зупинились усі країни.