Побудьмо наостанок разом

Після скасування указу Сакоку пройшло чимало часу, тому в Інадзумі поняття “туризм” заграло новими барвами. Щодня до порту прибували кораблі з охочими побачити країну блискавок і сакури, вихідці були з усіх куточків Тейвату. І варто було лише Томі зовсім випадково дізнатися, що кораблі також почали курсувати до Мондштадту, а якщо точніше, то сам корабель йшов до порту Ліюе, а потім для бажаючих відвідати місто вітрів була пересадка, як він попросив про відпустку. Тома і відпустка – то взагалі речі несумісні, тому що хлопець обожнював свою роботу в комісії. До того ж, в нього тут купа друзів і не тільки, як вони будуть без нього? А як він без них?

Проте бажання повернутися до рідної домівки й побачити матір виявилося сильнішим, все ж батьківщина його вабила до себе. Кілька днів блондин розмірковував над відпусткою, навіть склав план дій по прибуттю, тому, нарешті, наважився про це заявити Аято.

— Не думав, що ти ось так мене покинеш, любий Тома, — вислухавши підлеглого уважно, прокоментував комісіонер.

— Пробач. А, знаю! Хочеш зі мною відправитись? — очі Томи вмить запалали від цієї думки. — Я би повів тебе до свого улюбленого закладу, показав би де росте купа вітряних айстер і… Так, треба ще щось придумати.

— Томо, я б залюбки помандрував із тобою, але не можу залишити роботу на такий тривалий час. Мені дуже прикро тобі відмовляти, але ти ж знаєш, що за гармидер тут буде, якщо я буду відсутній хоча б кілька діб. До того ж, буде досить підозріло, якщо ми поїдемо вдвох, — Камісато посміхнувся, вставши з-за свого робочого столу.— Тоді пліток про коханців нам не оминути, а ми пообіцяли один одному тримати це в секреті, пам’ятаєш?

— Так, пам’ятаю.

Звісно, важко забути ту саму розмову в кімнаті Аято, з якої все почалося. Ще тоді Тома був впевнений у своїй гетеросексуальності, а прокинувшись вранці в обіймах свого роботодавця щось змусило його трохи переосмислити свої погляди і почуття. Або не трохи.

— То ж…

— То ж не бачу причин відмовляти тобі у відпустці. Але, перед тим як ти поїдеш, в мене буде до тебе останнє прохання.

Юнак підходить до Томи, обіймаючи руками його шию і посміхаючись ще ширше. Підлеглий прекрасно розуміє цей жест, тому кладе руки на талію партнера і притуляється губами до рота Аято, залучивши того до палкого поцілунку. Глава клану досить полюбляє затяжні поцілунки і, якби була така можливість, він би взагалі не відпускав губи Томи. Саме тому він перехоплює ініціативу, трохи прикусуючи губи свого слуги і лише сильніше притискаючись до тіла коханого. Юнак, хоч і був на кілька сантиметрів нижчий за свого пана, проте мав більш міцну, навіть спортивну статуру, порівняно із витонченими, як для чоловіка, вигибами Аято. Останнього, до речі, такий контраст неабияк збуджував, тому такі обійми йому були не менш до вподоби. Але більше, ніж притискатися до Томи, пан любив дивитися на нього і торкатися. Щойно долоні Камісато прошмигнули під футболку блондина, той одразу ж перервав довгий поцілунок, подивившись у вічі пана.

— Стривай, прямо.. ось тут? — здивовано запитав він. Жорстоко з його боку ось так позбавляти задоволення Аято, який вже почав входити в раж.

— А що, ти вважав що сексом займаються лише у спальні?

— Та ні, просто вас не бентежить, що хтось може зайти?

— Аж ніяк. Продовжуємо, — навіть не дочекавшись відповіді, Камісато знов цілує теплі губи підлеглого, проникаючи язиком до його рота. І знову лізе під одяг, мацаючи тіло свого Томи. Юнак спирається на стіл, що стояв позаду і насолоджується дотиками партнера – довгі пальці торкалися геть усього що їм траплялося на шляху, а щойно дісталися грудей, Аято почав їх із задоволенням м’яти. Підлеглий же трохи опустив руки униз по талії, почавши стискати стегна коханого. Обом хлопцям із кожною секундою ставало дедалі спекотніше, особливо Камісато-старшому, тому той нарешті почав позбавляти коханого верхньої частини непотрібного одягу.

Вже за кілька секунд жакет і футболка Томи полетіли на підлогу, що надало змогу його партнеру йти далі. Він, в достатній мірі насолодившись губами хлопця, почав виціловувати шию зеленоокого, стискаючи при цьому міцні чоловічі груди. Єдине, що Аято не подобалося саме в цей момент – стриманість партнера, який всіляко намагався приховати стогони. Досі, напевно, непокоїться, що хтось їх може почути.  То ж він йде на хитрість, аби почути солодкий звук із вуст Томи, а саме – починає разом із кожним цілунком трохи прикушувати шкіру на шиї хлопця. Камісато також стискає вже набряклі соски хлопця, а своїм стегном зовсім трохи надавлює на пахвину блондина.

— П-пане, — юнак звертається до Аято, протяжно видихнувши повітря. Ех, майже вдалося. Але вигляд вкрай почервонілих щок та трохи прикритих від задоволення очей партнера не може не тішити.

— Отакої, мене знову підвищено з “Аято” до “пана”? — посміхається він у відповідь. Юнак тепер припав до плеча Томи, присмоктавшись до шкіри і закусивши її. Стегном натискає між ніг партнера ще сильніше, відчувши вже твердувату опуклість.

— Якщо ти із кимось там почнеш крутити шури-мури, то хай всі знають, що ти мій.. — владно промовляє Камісато, через декілька секунд відсторонившись. Так він коментує слід, який залишив.

— Я-які ще шури-мури?! — щиро дивується такій заяві Тома і навіть не помічає, як хлопець вже почав розстібати його штани.

— Жартую. Але все одно ти мій.

Нарешті, Аято дістається до потребуючого уваги збудженого органу, ледь торкаючись кінчиками пальців гарячої плоті. Не гаючи ані секунди, пан стає навколішки і бере член партнера до руки. Він починає облизувати голівку, паралельно із цим мастурбуючи партнеру. Оскільки і цього було замало, щоб вичавити з Томи хоча б маленький стогін, юнак бере значну частину пеніса до рота, почавши смоктати.

Блондину однозначно було приємно, від вмілих пестощів Аято він думками був взагалі десь в іншому місці, в іншій реальності. По тілу пробігали мурашки, а ноги зовсім трохи підкошувалися з кожним рухом язика та руки Камісато. Рятував лише робочий стіл, на який Тома досі спирався.

Він, до речі, досі не звик до такої позиції у сексі. Хлопець вважав, що має сам задовільняти примхливого пана і виконувати усі його еротичні бажання. Аято ж був геть протилежної думки – майже завжди наполягав на тому, що саме він має робити приємно своєму коханцю, оскільки Тома і так роками працює на його сім’ю, виконує усю роботу й будь-які забаганки своїх пана та пані.

Відчувши долоню партнера на своїй голові, Камісато лукаво посміхнувся, відсторонившись. Він не збирався завершувати все ось таким чином.

— Стривай, — підвівшись на ноги, Аято змахом руки скидує всі документи на підлогу, звільнивши місце. Власне, для себе, тому й пан одразу сідає на дерев’яну поверхню, позбувшись штанів з білизною, під якими з недавніх пір ховалося збудження. І звісно, “вишенкою” на торті була невеличка прозора пляшечка із лубрикантом, яку завбачливий юнак дістав з рукаву свого одягу. …Так, навіть таке там є.

Частково із сумом глянувши на розкидані папери на підлозі, Тома підійшов до партнера, узявши до рук пляшку. Проте щойно від вбирався вилити собі на пальці трохи рідини, як пан зупинив його, схопивши за руку.

— Не потрібно. Входь відразу.

— Але ж-

— Томо, — юнак прикладає вказівний палець до губ підлеглого. — Ти мене недооцінюєш, якщо вважаєш, що я не готувався. Давай.

Тобто… Він все знав заздалегідь і…

Від самого усвідомлення цього і без того палаючий Тома ще сильніше розчервонівся, наче хлопчисько на першому побаченні. Блондин змащує свій член і розсуває ноги свого пана, нарешті входячи. Той, ані краплі не соромлячись, видає доволі гучний стогін, а від задоволення закидує голову назад. О, як довго він чекав цього.

— Пане… Аято. Нас можуть почути.

— А може я хочу, щоб нас почули? — зухвало відповідає Камісато. Дійсно, йому байдуже, тому що наразі його тіло та душа потребують лише одного. — Або ж ти змусиш мене замовкнути? Краще рухайся і навіть не думай зупинятися. І хай вся комісія про це ЗНАЄ!

Що ж, заспокоївши себе думками про те, що у разі “застукання” саме Аято буде пояснювати все і нести відповідальність, юнак нарешті починає рухатися. Стиснувши стрункі стегна свого пана, він робить достатньо швидкі та різкі ривки, а щоб коханий не привертав уваги своїми стогонами – впивається у вологі губи Камісато. Ось тепер хай шумить скільки забажає – ніхто не почує. Пан охоплює ногами стегна Томи, а зрешті повністю лягає на стіл, бо так зручніше. Він штовхається в такт рухам підлеглого, палко при цьому цілуючи партнера й стогнучи в його рот.

Здавалося, ніби ліпше вже й бути не може, проте відчувши руку блондина на своєму члені, Аято взагалі дах знесло від ейфорії. Юнак почав дрочити своєму панові, щоб наблизити того до оргазму, оскільки відчував, що сам вже на межі.

Через кілька поштовхів коханці, притиснувшись одне до одного, кінчили водночас. І ось воно, нарешті Камісато-старший почув стогін партнера, який вже було просто неможливо стримати. Лише один, але такий протяжний і сексуальний. Якийсь час вони так і лежали на столі один на одному, обіймаючись. Мовчки. Слова були непотрібні.

— Сподіваюся, пан задоволений і цього йому вистачить на декілька днів, — врешті решт відсторонившись, посміхнувся Тома й почав одягатися.

— О, Томо, ти завжди перевершуєш будь-які очікування. Тому я більш ніж задоволений.

Аято ліниво зрізає зі стола, також починаючи вдягатися.

— Ти дивовижний, — мовить він, дивлячись як Тома натягує свою футболку.

— Не більш дивовижний, аніж ви, — посміхається той у відповідь. Аято ледь посміхається. Завжди, які б компліменти він не казав партнеру, той завжди каже у кількасот разів більше і ледь не всерйоз доводить, що Аято набагато кращий в усьому за нього. Хоча сам Камісато із цим вкрай не погоджувався. Для нього Тома – це все. Його зорі, його всесвіт, його Архонт.

— А, до речі. У комісії нікого не було, тому що я змінив години обідньої перерви, бо знав що ти прийдеш.

Тома, який вже був біля дверей, зупинився й різко повернувся до пана.

— Тобто, ви хочете сказати…?

— Так. Нас з тобою ніхто не чув і не почув би, — дивлячись на розгублене обличчя блондина, Камісато не стримує сміху. Ех, ось тобі і Пан-Серйозніть-Голова-Клану.

І про всяк випадок, щоб підлеглий не ображався, юнак підходить до нього й цілує в потилицю, обійнявши за талію.

— Я буду сумувати, Томо.

— Не треба, пане. Вже за п’ять днів я знову буду тут, із вами. Обіцяю, вони пролетять дуже швидко! — підбадьорює його юнак.

— Ти дивовижний, Томо, — знову повторює він, але вже пошепки, й притуляється до спини блондина. — Люблю тебе.