Як тобі сказати?.. Без тебе не можу спати

Вже Бог знає скільки хлопець лежав сверлячи поглядом стелю і тонув в думках. Заснути ніяк не вдавалось. Спочатку виправдовувань цьому було багато, по типу: ліг не так, спекотно, холодно, птахи заважають. Але вже через годину вони скінчились всі до єдиного залишивши тільки одне і саме логічне серед усіх і це дуже не подобалось йому бо погодитись з ним означає переступити через свою гордість та образу. Пирхнувши під ніс Україна перевернувся на інший бік, ніби відгородившись від таких думок, і знов спробував заснути, але ні через десять, ні через п’ятнадцять хвилин такий бажанний сон так і не йшов. Чогось не вистачало, чогось важливого та рідного. Схоже, йому все ж прийдеться переступити через себе та змиритись та піти вибачитись перед канадцем. Ще зранку пара встигла посваритися бо, схоже, обидва встали не з тієї ноги та й так останні дні все йшло шкереберть. Ніхто цього ранку не мав намірів стримати хоч краплю накопленного. Звсісно це допомогло трохи спустити пару, але неприємний осад залишився.
Сівши на ліжко та взявши подушку хлопець глибоко вдихнув та видихнув, що б заспокоїтися та змогти зробити ті декілька кроків до сусідньої кімнати.
Здавалося йти туди десь секунд п’ять, але за цей проміжок в голові хлопака встиг з’явитися не один сумнів на рахунок його дій.
Схоже, доля все ж вирішила пожаліти Україну і двері у кімнату Канади були трохи відчинені, що давало запобігти зайвому шуму. Вже майже переможно посміхнувшись той зрадів, що зможе все зробити тихо та без зайвих розмов, давно він так не помилявся. Підлога зрадницьки скрипнула і українець відразу завмер боячись навіть дихати.
Канада миттєво підскочив на звук та здивовано обвів поглядом такий знайомий силует в темряві.
– Ukraine? – канадцю так і не вірилось, що Україну не підмінили якщо той справді прийшов перший після сварки з перемиренням. – What are you doing here? (Що ти тут робиш?)
Трохи посумнівавшись та зам’явшись українець зміг вибрати найкращу відповідь з усіх варіантів в його голові.
– Як тобі сказати?.. – невеличка пауза через яку і Канада вже встиг подумати, що щось сталося – Без тебе не можу спати.
Почувши відразу заспокійливу відповідь Канада м’яко посміхнувся та жестом запросив Україну до себе на ліжко припіднявши ковдру. Варто було побачити останньому цю посмішку як і сам всміхнувшись забув про сварку.
У ліжку було затишно і тепло. Не важливо, що ковдра в українця трохи тепліша, його зігрівало інше тепло.
– Доречі, Кан, а чого ти не спиш? – Задумався українець, зазвичай той дуже міцно спить.
– Amh … Let’s just say I just couldn’t sleep without you. (А… Скажімо, що я просто теж не міг заснути без тебе.) – трохи подумавши і ніжно потріпавши молодшого за волосся він додав – Let’s go to sleep, Ukie. Good night. (Давай вже спати, Юкі. Надобраніч)
Перед тим як заснути Україна обдумав все, що відбулося перевів погляд на вже посапуючого Канаду. Обійнявши його він все ж зміг, нарешті, закрити очі та спокійно заснути.