Перший Новий Рік

Наспівуючи собі під ніс Альбіна зайшла до лабораторії, і поставивши упаковку з кавою для колег, розвернулася щоб повісити пальто, і різко завмерла почувши…тишу. Бром сидів за столом колупаючи якусь коробочку, а Стасік завис за компом підперши рукою голову. Дівчина й не уявляла скільки вони отак сидять в різних кінцях кімнати, проте ця тиша кардинально трощила її новорічний настрій. В переддень нового року вся ОСА сіяла вогникам, а лабораторію вони з Бромом прикрашали самі. Без Стаса. Той рішуче відмовився брати участь у всьому що хоч якось торкалося Нового року, і головне ніяк не пояснював свого паршивого настрою.

-Доброго ранку. – Альбіна підійшла Андрію за спину – Над чим чаклуєш?

-Рація.- пробурмотів той кидаючи погляд на спину Стаса, явно вказуючи на причину.

Дівчина вдихнула і обійшовши стіл зупинилася поруч з Шугаєвим, що просто гортав систему данних туди сюди

-Доброго ранку Стасік

Хлопець кілька секунд мовчав та все ж підняв голову

-Доброго Альбіно. Як справи? – на правій щоці був видний червоний слід від руки, і взагалі, весь вигляд Стаса в останній час нагадував “дворового кота”. Вперто не звертаючи уваги на похмурий голос, Альбіна посміхнулася.

-Все чудово, дякую. А от ви двоє- вказала на Брома- схожі на двох індиків. Набундючились і сидите червоні. Ну невже ви не відчуваєте цієї прекрасної атмосфери?

Андрій миттю відклав “рацію” і зупинив погляд на  гірляндах під стелею. Секунду і він уже розпливався в посмішці

-Альбіна, ти мене заряджаєш. От прийшла, і батарейка на сотню!

Дівчина посміхнулася компліменту, проте від Стаса не відійшла. Той досі вдивлявся в список навіть не прислухаючись до розмови друзів, що уже почали переговори на тему різдвяних пряників.

-І що ви взагалі знайшли в цьому тупому святі?- тихо прошепотів він, проте і Бром і тим паче Альбіна почули коментар.

– Це ж Новий рік. – Андрій відкинувся на стільці.- Ялинка, вогники, святкова атмосфера! Тобі що, Дід Мороз ніколи подарунків в дитинстві не приносив?

-Уявляєш, не приносив! – різко відповів Стас встаючи з місця. І свято це, дуже навіть дурне.- вже тихіше відповів він виходячи з кімнати.

Альбіна з Бромом так і застигли на своїх місцях, і другий закинувши голову тихо шикнув, підриваючись слідом, ледь не збивши Косач

-О, Броменко, куди летиш?

-Пробачте Ольго Сергіївно, я здається Стасіка образив. – швидко пробурмотів він вибігаючи

Косач поглянула на Альбіну в пошуку пояснення

-Ми хотіли передати Стасу новорічний настрій- почала та, і жінка  все зрозуміла трохи похитавши головою. Оглянувши прикрашену кімнату вона присіла за стіл, і підсунула папку до Альбіни

-Він, говорив вам, що виріс в дит будинку?  – спокійно запитала Ольга розгортаючи іншу папку, з їх останньою справою.

Альбіна ж повільно підняла погляд на начальницю, чекаючи продовження діалогу.

-Значить, не говорив.

-Але ж..

-Розповість. Розповість Альбін, розповість. Просто почекайте трохи, поки сам захоче.

-Думаю Бром, уже дочекався

Синхронно посміхнувшись вони повернулися до завершальних паперів експертизи.

Стас сидів за столом, гіпнотизуючи тарілку з мандаринами що принесла Альбіна. Він все думав. Не те що слова Брома якось торкнулися його…Ну не отримував він ніколи подарунків від того дідугана, що з того? От і нічого. Це не важливо, повторювалося в голові, але думки ніби смолою обгортали свідомість. От якби він…він мав якусь сім’ю, то напевно батьки б і йому підсовували під ялинку подарунки. Він би прокидався і щодуху біг до дерева, а знаходячи пакунок сміявся… Різко тряхнувши головою, Стас  опустив підборіддя на руки. Він ненавидів це, ненавидів уявляти собі дитинство, адже тоді він не усвідомлюючи починав жаліти себе. Треба буде перепросити перед Альбіною, вона ж не винна в його флешбеках. І перед Бромом напевно теж…

З-за спини на стілець поруч приземлився Андрій.

-Згадав називається…- посміхнувся Стас

-А,.. що? А, ні. Стасік. Ти мене вибач. Я не хотів тебе якось образити.- почав лепетати Броменко, і його голос нагадував запрограмовану команду тексту. -Дід Мороз це взагалі не важливо. А..

-Годі тобі, Бром. – сумно посміхнувся Стас, перебиваючи на пів слові. – Ви ж не винні..

Андрій почекав кілька секунд обробляючи інформацію, а не дочекавшись логічного продовження від Стаса перехопив:

-А хто тоді винен?

-Ніхто не винен.- протягнув хлопець не відриваючись від оранжевої шкірки перед носом. Запах цих фруктів лоскотав ніздрі, та скільки б Шугаєв його не вдихав, все одно нічого особливого це не викликало. І чому тоді всі прирівнюють їх до Нового року? Взявши одну мандаринку в руки, Бром почав обчищати її, при цьому не відриваючись від хлопця перед собою.

Минуло хвилин з п’ять а точніше шість хвилин і  тридцять дві секунди, і тиша стала трохи нагнітати. Дочистивши, Бром поклав мандаринку перед Стасом і нахилив голову на руки, щоб бути на рівні з носом Шугаєва. Той взяв її і відділивши дольку кинув до рота. Андрій був більше чим задоволений тому продовжив:

-Таак, ти не повідаєш мені таємницю свого внутрішнього Грінча?

Брюнет ледь помітно гикнув і нахмурився на друга

-Кого?

Бром витріщив очі піднімаючи голову.

-Ти не знаєш Грінча? Оо, тут все серйозніше чим я думав… Це короче такий суперський персонаж що Різдво псува… Не любив. Не любив Різдво. Терпіти не міг Різдво.

Стас хоч і зрозумів, що цей їхній Грінч Різдво саме псував, проте посміхнувся. Споглядати як Андрій викручується щоб не образити його було забавно, і слід буде сказати йому що він не такий і образливий… А от розповісти про Новий рік напевно слід. Тому дожувавши, Стас підпер голову рукою налаштовуючись на розмову. Бром уважно вдивлявся в очі співрозмовника чекаючи, проте намаючись не давити на негайну відповідь.

-Я виріс в дит будинку. – цих слів вистачило б щоб пояснити свою реакцію на Новий рік кому іншому, проте до Броменко інколи такі речі, підходили  з запізненням, і під незрозумілим поглядом він продовжив.- І не було там грошей на новорічні подарунки. Це був, є, і напевно завжди буде для мене звичайним днем. Нічого особливого, лишень люди ходять як обкурені. Ну звичайно, одного разу мені подарували кольорові олівці і альбом…і тоді, тоді це був найкращий подарунок, проте й те, старші хлопці відібрали.

На обличчі Броменка минуло миттєве “завантаження” і він піджав губи.

-Стасік, пробач. Я не знав. Тепер ясно чому ти так на Новий рік реагуєш.

-Кажу ж, годі вам. Ні ти, ні Альбіна, до цього не маєте ніякого відношення. Тому можете святкувати скільки влізе, просто, напевно без мене. Для мене це просто день..

Андрій поклав свою руку поверх долоні Стаса, і різко посміхнувся. Взявши ще одну мандаринку, він підкорив її до хлопця

-Можливо ми переконаємо тебе. Лише не агрись, і дозволь нам спробувати.

-Марна трата часу.- махнув вільною рукою Стас, сплітаючи їхні пальці.- Поки, я зрозумів що помилявся лише в відсутності сім’ї. Вона в мене є, і іншої  мені не потрібно .

Бром задоволено посміхнувся відчуваючи тепло в грудях, і не розціпляючи рук піднявся.

-Ходімо, а то мама Ольга Сергіївна покличе тата Шаблія, і байдикуватимемо ми, по різні сторони  ОСА.

І нехай цього Нового року Стас не виділятиметься активністю, червоний пакунок під ялинкою лабораторії він знайде. Навіщо йому знадобляться альбом і олівці, знав лише

“дідуган” Мороз Броменко, і Снігуронька Альбіна.