Перша ніч

«- Я тебе ненавиджу!! Я думала, що у мене нормальний син, а він виявився шматком лайна яке любить тендітних хлопчиків. Забирайся геть з мого дому!» — саме із такими словами мама вигнала мене за двері рідного дому, коли я зізнався, що ґей. Що ж, я звичайний 19-річний студент, який немає притулку, прийдеться все ж ночувати у нього…

Молодий блондин дістає телефон та набирає текст:

«- Гей, можна я у тебе поживу деякий час?

– Знову посрався з родаками? Ей, Казухо, хіба я тобі колись відмовляв у чомусь? Звичайно приходь, чекатиму :)»

Парубок відкладає пристрій у кишеню та починає йти у сторону найближчої зупинки. Казуха на автоматі занурюється у свої думки та на автоматі дістає цигарку та прикладає до вуст, як тут його потік роздумів перебиває чоловік років сорока

– На твоєму місці я би цього не робив.

– Га? Не робив що..?— здивовано промовив юнак, на що у відповідь отримав тик пальцем у сигарету – а.. це.. я давно вже курю. Це мій спосіб заспокоїтись

– Хм, я був таким самим, як ти, молодим та наївним з купою залежностей, подивитись тільки на свої руки..

– Завали рота! Це тебе не стосується!

– Хах.. добре, я дам тобі пораду— чолов’яга сів на лавку що була на зупинці та почав свою розповідь— що би в тебе не сталось, у тебе завжди є близька людина, що зможе тебе підтримати, не тримай все в собі, розказуй та ділись про це з іншими, якщо тобі треба буде, ось мій номер,— дядько протянув пом’ятий папірець на якому був написаний номер— якщо тобі треба, можеш завжди зі мною поговорити або попросити допомоги

Він встав з лавки і вже хотів був зникнути у темній вуличці

Хлоп зірвався та крикнув в наздогін:

– Зачекайте! Вибачте, що нагрубив!

– О, нічого, буває, всі ми люди— з посмішкою промовив мужчина.

– А, і ще одне.. як до Вас краще звертатись— Казуха почухав потилицю та зніяковіло захіхікав

– Можеш називати мене дядько Шу— пан розвернувся та пішов між перевулками будинків та через деякий час зник з кола зору

Казу ще деякий час стояв не знаючи, що робити поки не почув ззаді нього сигнал від кондуктора трамвайчика

– Гей, довго ти ще будеш стояти? застрибуй швидше, я не збираюся чекати тебе ані хвилини.

Молодик одразу ж кинувся в трамвай якнайшвидше.

Вже в транспорті Каедехара почав думати, що йому робити далі поточно мнучи в руках записку, що дав йому дядько Шу

Казуха подумки:

«- Напевно, цей чоловік не поганий… Можливо, він живе сам, адже яка хто буде давати свій номер людині яку бачить вперше, та щей я йому нагрубив.. Ах, я такий дурень.. Гм, здається, це моя зупинка, час виходити»

На зупинці його вже чекав Скарамучча, в його руках була накидка.

– Привіт..

– О, привітик, я тобі накидку взяв, адже ввечері вже холодно, було би не допустимо, як би я тобі дозволив змерзнути, о і це теж тобі— брюнет протягнув чупа-чупс зі смаком вишні та лагідно посміхнувся— сподіваюсь, ти любиш таке, хехе.

– О, дякую.. я розпакую його потім— з такими словами він вже хотів покласти його у кишеню, як тут його руку спинила рука Скари

– Еее ні, розпакуй його зараз.

– Я не хочу.

– Розпакуй.

– Ні

– Ну будь ласочка!!

– Я сказав ні.

– Ну будь ласочка, будь ласочка, будь ласочка!!!— саме тут серце студента розстало, адже неможливо втриматись перед глубокими синіми очима із бліками, як зорі в ясну ніч, які дивляться в стомлені бордові очі.

– Чорт, а ти знаєш толк як підлизуватись

– Хах, а то, пора вже звикнути, що я завжди отримую те, що хочу

– Звучить двозначно..

Брюнет розсміявся та поклав руку на плече свого співрозмовника —Та ходімо вже, “двозначність”

Хлопці всю дорогу додому спілкувались на різні теми зоставляючи за собою галас, що не звичний для цієї місцевості особливо вночі

– Ну все, ми вдома, розпоряджуйся— з такими словами чорноволосий юнак побіг на кухню готувати вечерю

Казуха стояв осторонь і почав роздивлятись полички на яких стояли сімейні фотографії Скарамуччі.

«-А..? Це його фотографія разом із мамою.. Він розказував, що вона померла п’ять років тому в пожежі…”

«- Мам..?

– Йди звідси швидко! Залиш мене і рятуй інших! Я справлюся!

– Але.. я не можу тебе тут покинути!

– Ні, рятуйся. Покинь мене, прошу!

Малий хлоп вибігає з горящого дому та обертається до нього й перед його очима падає балка прямо перед кімнатою де була його найближча людина, він падає на землю поки не приїзжають пожежники і починає рвати на собі волосся

– Це лише попіл… Нічого крім попелу..»

– Гей, слухай…

– М-м?

– Ти якось розказував, що твоя мама померла в пожежі.. Як це сталось?

Скарамучча зупинився на деякий момент дивлячись в пустоту. Між ними двома виникла гробова тиша

– Забудь, це не важливо— хлопець знову почав нарізати моркву, як в нічому не бувало. Світловолосий не став перечити, а лише тихо відтягнув стуло й сів спостерігаючи за кожними рухами, що робив його сусід. Іншу частину вечора вони провели в повній тиші перекинувшись кількома фразами накшталт “Добраніч” та “Ось твоя постіль”

Ніч. Тихо. Казуха все ще не спить та шариться в інтернеті чим заважає своєму сусіду

– Ти можеш виключити цей клятий телефон і лягти спати!?

– Що? Е-е-е, ні не можу

– Га!? Ти здурів!!? Глянь на годинник!!! Третя ночі!! Лягай спати, дурню!!!— Скарамуш кинув в лице Казухі подушку— Спати лягай!!

– Ти з дуба впав!? Відстань!!— Він кинув ту ж подушку назад

– Це війна!!— хлопці почали битись подушками та реготати

– Ти мені в око попав!!- закричав Казу

– А-а-а~ ну так тобі і треба!!— чорнокудрий накинув ковдру на свого сусіда так, щоб той не міг вибратись з-під неї— Аха-ха-ха! Попався!

З-під ковдри були чутні лише нерозбірливі звуки з яких можна було зробити висновок, що людина під нею негодує з приводу того, що її знерухомили

– Злізь з мене, йолопе!!

– А-ха, добре, на цей раз я тебе відпущу, але наступного разу не сподівайся на пощаду!!

– Ну, і що ти зробиш якщо я знову буду заважати тобі спати?— Казуха почав вилазити з-під ковдри, його волосся заплуталось, а гострі ключиці, що були видні через розріз футболки освітлювало місячне сяйво. Неможливо було не помітити його натуральну красу навіть в таку темну пору, це досить смутило Скару, що він ненароком ляпнув наступне:

– Я тебе зацілую.

– Що?- зніяковіло запитав Каедехара адже для нього це була неочікуванна заява.

– Що? А-А-А ЗАБУДЬ, ЩО Я ТОБІ СКАЗАВ!! НА ДОБРАНІЧ!!— Скарамучча хутко закутався в покривало і зробив вигляд, що спить, проте Казу помітив в момент коли він це почав говорив рум’яну на обличчі та вухах

«- Він милий коли бентежиться»— на обличчі розтягнулась посмішка і він ліг біля Скари та ніжно обійняв за тонку талію. Через деякий час Казуха заснув.