Обійми у відповідь

Слова автора(деякі пояснення):

Це просто уривок який мені захотілось написати. Він не має продовження чи початку. Просто є певна ідея в моїй голові. Але зі всього сюжету я вирішила написати таку милу сцену.

Я називаю Тарталью Аяксом бо тут йому приблизно 16 і він ще не вступив у Фатуї, тож не має ще одного імені. А чому Чжун Лі я називаю Мораксом? Нууу. Я так хочу( насправді це мало б бути зв’язано з сюжетом фанфіку. Оскільки Чжун ЛІ тут дуже юний, і всі довкола його називають справжнім ім’ям).

Приємного читання.

***

Аякс зайшов у кімнату. Світло з вікна ледь освічує її.  Біля вікна стояв Моракс, який зрозумівши що тепер не один перевів свій погляд на увійшовшого. Аякс застиг, на нього дивились очима повними злості і розчарування. Але це не було спрямовано на нього, швидше за все ця буря емоцію була спрямована на самого юного Моракса.

– Ти щось хотів ? – він запитав сухо. Після чого перевів погляд у вікно, продовжуючи розглядати дерева ззовні.

– Там один продавець чаю експериментує з новими видами та смаками, – з нотками радості в голосі почав хлопець.– І я попросив його дещо з його розробок, напій вийшов ароматним і дуже смачним. Тож. Хочу запросити тебе випити його зі мною, біля озера.

Аякс чекав відповіді але її не наступило. Тиша. Така противна тиша. Він почав тихо підходити до Моракса. Зупинився біля його плечей, ще хоть один крок і можна буде ненароком його торкнутись.

–  Ми можемо піти і в інше місце якщо хочеш. Знову прогуляємось в садку або біля гір, я хотів би послухати твої історії та думки щодо пейзажу і , – договорити йому не дали. Перебивши, запитали.

– А чого саме я? – Звучав його голос так ніби не вірили жодному щойно сказаному слову. –  Ти можеш запропонувати це іншим адептам, вони будуть більш цікавіші для тебе.– Відсторонено відповіли, від чого пробіглись мурашки під шкірою.

Аякс поглянув на нього і цього разу побачив прикриті очі, і ледь понуре лице. Яке хотіли від нього сховати обертаючи його в іншу сторону. В голові виникла безглузда мабуть ідея, за яку його можливо вишпурнуть через це ж вікно. Так хочеться підійти, і просто стати ближче ніж є зараз. І в водночас, так страшно. А якщо відштовхнуть, взагалі не зрозуміють і подивляться з осудженням або злістю.

Він важко зітхнув обдумуючи все у своїй голові. Від цього ставало ще страшніше. Думки вирієм мотались в голові, поки він не зупинив їх і глибоко не вдихнув. Спокійно. Треба обдумати. А якщо я це зроблю, що такого страшного станеться? Мене проженуть, чи  викинуть через вікно? Це не найстрашніше що було у моєму житті. Я ж хочу. Хочу. Так хочу спробувати.

Він поглянув у перед і зробив один крок який їх розділяв та обняв за плечі Моракса. Обійми були легкі щоб не причиняти дискомфорт. Руки лягли на лопатки. Чомусь, стало дуже спокійно.  Не було намагань відштовхнути або ж зробити хоть щось, щоб це зупинити. Просто застигли обоє.

– Я хочу це лише з тобою. Ти  став дорогою людиною у моєму житті. І я розумію, що тобі може бути зараз боляче або ж неприємно від подій які з тобою відбулись. Мені все одно хочеть , – закінчити йому знову не дали. Тільки тепер він відчув як стає важко дихати. Розуміння ринуло на нього з головою «Його обіймають у відповідь. Дуже сильно обіймають».

Чужі руки лягли на лопатки і талію, придавлюючи до себе. Голову поклали на плече. Складалось уявлення що його взагалі не хочуть відпускати, а тримати у своїх обіймах як можна довше. І знову тиша то спокій довкола них.  Все ніби завмерло. Аякс добре відчував як б’ється його серце. Гулко. Через деякий час відчувся рух.

–  Я тебе деколи геть не розумію. І це заплутує мої думки про тебе ще більше. – Біля вуха важко видихнули і потерлись кінчиком носа у шию. Після чого підняли погляд яскравих янтарних очей, і ті зустрілись з синіми. До обличчя наблизились, можна було відчути тепло чужого подиху навпроти. Янтарні очі горіли, від недавнього смутку залишились лише спогади.

– Ти хочеш залишитись зі мною, знаючи про мій програш. Хмм. Це виглядає дивно, і в моїй голові має лише декілька пояснень. – Він дивився прямо в очі, не даючи навіть шансу на повернення назад. Шансу на втечу. Який мабуть зник в той момент, як він переступив розділяючий їх крок.

–  Тебе хтось підіслав зі мною зблизитись, – почав він повільно говорити, чітко вимовляючи кожне слово,- випитати потрібну інформацію, а потім знищити . Або ж, –  Моракс приблизився ще дужче і наступні слова видихнув прямо в губи Аякса. – Ти безнадійно  в мене закоханий.

В цю мить серце ніби зупинилось. Аякс здалось ніби він дійсно більше не чує його биття. Невже, його так легко прочитати. Він відірвав погляд від очей навпроти, віддаливши своє обличчя від обличчя Моракса, і поглянув крізь його плече. Очі не могли сфокусуватись, вони просто дивились куди завгодно, головне не на того хто його зараз тримає у своїх руках.

– Хах. – Тарталья видав легку, ледь помітну усмішку. – З чого ти взяв що я в тебе закоханий? – Він знову вернув свій погляд до обличчя навпроти. Взявши під контроль голос говорити набагато простіше. Якщо володієш голосом, ти ніби володієш ситуацією. Як мінімум, так можна змусити себе думати.

Від цих слів у Моракса почали яскравіше світитись очі. Його руки що лежали на плечах Аякса сильніше зжались.

– Ти хочеш щоб я назвав мої спостереження?

–  Спостереження? – від цього слова Аякса зійшлись брови на чолі. Він за ним стежив?

–  Певного виду спостереження,- почав пояснювати Моракс. – Твоя поведінка як людини мене дуже цікавила. Я не розумів деякі людські вчинки або рішення. Тому, щоб зрозуміти краще, я просто старався більше уваги приділяти твоїй поведінці. – Сказавши ці слова на обличчі з’явилась невеличка посмішка, споглядаючи яку чомусь ставало спокійніше всередині.

–  Спочатку вона була звичайна, таку я вже бачив раніше. Були також і моменти які відрізняли тебе від інших, що робило спостереження цікавішим. Але після 2 місяців твого частого перебування поряд зі мною, почалися зміни. Я не розумів чому? Що такого сталось, що ти почав реагувати по іншому? – Весь час поки говорив його очі ні на мить не відірвались від Аякса, споглядаючи його реакцію на свої слова. –  Інколи дивно поводишся в моїй присутності, розглядаєш мене, думаючи що я не бачу. А зараз залишаєшся зі мною. Хоча ти міг би проводити час з іншими адептами, і стерти мене з пам’яті.

Після цих слів настала тиша. Аякс намагався зрозуміти чи це дійсно реальність. Зазвичай оточуючі не сприймали його серйозно, і навіть батьки не звертали уваги на його дії чи думку. Ніби він не є повноцінним членом сім’ї, через що його можна ігнорувати або нав’язувати свою думку. Він до цього звикнув. І коли наважився обняти Морокса то думав що його просто відштовхнуть, або ж як раніше не сприйматимуть серйозно. Але цього не відбулось.

Вони б і далі мовчки стояли, тримаючи один одного якби Моракс не підняв свою руку до обличчя Аякса . Він поклав її на щоку, і почав водити великим пальцем. Рука в нього була з невеличкими нігтями тому кожен рух відчувався  царициною якої навіть не було видно на шкірі.

–   Ти мені також симпатизуєш. І я радий що ти залишився. – Аякс виглядав трохи розгублено, але чути ці слова йому було приємно. Здавалось що від них у його синіх очах з’являлись іскри, які він втратив за ці декілька місяців життя у безодні. – Тепер, мені потрібна твоя відповідь. Чи я правильно все зрозумів? Чи твоя поведінка означає щось інше? Щось таке, що мені як адепту зараз не зрозуміло?

Хах. Виходить, зараз є ще шанс втекти, сказавши що це не порозуміння. Так можна, але. Чому я хочу обманути сам себе? Якби я не був в тебе закоханий, то не дозволив би обіймати так довго і тісно, торкатись обличчя.

–  Так, –  на видиху сказав Аякс,- ти правий. Спочатку, – його погляд знову шукав куди б глянути лиш би не в золотисті очі, – я думав що ти подобаєшся мені як особистість і не більше. Проводити з тобою час, і слухати тебе було мені в задоволення. Але потім. Мені захотілось частіше тебе розглядати, бути поруч, торкнутись і привернути більше твоєї уваги до мене. Хотів щоб ти дивися тільки на мене. – Його очі зачепились за комір плаща. І  не наважуючи їх підняти він розглядав його найменші деталі .

–  Цікаво, говориш що хотів би що я споглядав лише тебе. – Взяв рукою Аякса за підборіття, і наблизив до свого лиця. Між їхніми носами було від сили 5 сантиметра. – А у самого очі втікають від мене. – Моракс усміхнувся, намагаючись зловити погляд синіх очей, але вони втекли знову.

–  Аякс. Поглянь на мене.

Йому здалось чи голос став нижчим, і ніби лукавішим.

–  Аякс, будь ласка, поглянь на мене. Я хочу в тебе ще дещо спитати. І щоб точно правильно зрозуміти твою відповідь, я хочу побачити твої очі.

Йому не здалось, голос дійсно став нижче. Такий йому подобалось слухати, і було важко відмовити в простому проханні. Тож він повернув свій погляд до обличчя Моракса і зустрівся з його очима. Ті ж виглядали зовсім по іншому ніж зазвичай. Їх наповнювало тепло і ще щось невідоме.

Можна тебе поцілувати? – голос звучав низько і спокійно.

Йому мабуть здалось. Такого не може бути. В нього дійсно питають дозвіл на поцілонок? Від цього стало трохи тривожніше всередині, ніж було до того. Я думав що про це не питають. Зазвичай я спостерігав таку поведінку у інших, і вони просто робили це не питавши дозволу. А тут. В голову приходило лише одне пояснення. Просто Моракс хоче аби мені було комфортно. Тому запитати про це повністю нормально і правильно.

Аякс ніби на хвилину покинув кімнату думками. А коли знову отямився, то зрозумів що чекають його відповідь.

–  Так, можна. – Сказано це було з легкою посмішкою на губах.

Йому поклали другу руку на обличчя та притягнули до себе. Заплющивши очі через декілька секунд він відчув як до його губ торкнулись чужими губами. Ті були теплі і м’які, Моракс рухав ними повільно. Ніби розпродував їх. Раптове тепло огорнуло все тіло. Воно йшло від шиї до грудей, і нижче. Бігали приємні мурашки.

Після першого поцілунку від нього відірвались, щоб просо перевести подих. А потім знову приблизились і повторили рух губами. Цього разу було швидше. Його губи все дужче відкривали і облизували. Повітря не хватає, і він неусвідомлено розімкнув челюсті. Чужий язик проскользнув всередину. Аякс почав задихатись і тихенько стогнати в чужі губи.

Всередині з’являлась думка, що ним відверто насолоджуються. Ніби він був довгий час неосяжний для Моракса. А коли почув його зізнання і отримав дозвіл на поцілунок, вирішив насолоджуватись і не втримуватись більше.

Від поцілунку зажмурились очі, його голову задрали. Повітря ніби перестало надходити в тіло.

Його дійсно досліджують. Проводять язиком по губам, зубам – всьому до чого дотягуються. Він вчепився руками в плечі Моракса. Вчепився так ніби хотів роздерти йому шкіру через тканину одягу своїми нігтями. Аякс спробував відсторонитись.

Відчувши руки на грудях які намагались відсторонити, обійми послабили. І в туж мить закінчили поцілунок, ковзнувши на прощання по замученим губам.

Аякс відвів голову від Моракса та жадно вдихнув повітря, яке здалось йому до дідька важким в цю секунду. Розплющив очі, все довкола засліпило. Його зіниці не змогли так швидко привикнути до денного світла. Дихання далі залишалось важким і не рівним.

На його плечі відчулась важкість. Повернувши свій погляд стало зрозуміло що це була чужа голова.

–  Вибач якщо переборщив. Просто, –  він важку зітхнув, і рукою піднявся по плечу Аякса, легко погладжуючи, – важко втриматись поряд з тобою. Хочеться більше відчути твого тепла.

– Все добре. Мені сподобалось. – В його голосі було чути важкі вдихи, ніби щойно він пробіг марафон з бігу на швидкість. Вдихати з кожним разом ставало все простіше. Думки почали приходити в норму. І в цих думках народжувалось усвідомлення. А йому дійсно сподобалось. Навіть дуже. І він хотів би повторення. Розпробувати його губи сильніше, так щоб не лише в нього не вистачало кисню. На це буде свій час. Точно буде. В голові нарешті все стало спокійно, і виникало питання. Відповідь на яке дуже кортілось почути.  – А як давно ти зрозумів свою закоханість до мене? Просто цікаво, як довго ти чекав.

–  Приблизно 2 тижні тому я усвідомив що ти мені подобаєшся набагато більше ніж просто друг. І з того часу, чекав слушної нагоди залишитись з тобою на самоті і зізнатись. Але.. якраз тоді почався весь хаос з вибором найсильнішого адепта, я повинен був бути з іншими. І ти ніби зник.