Обов’язки, які ми не хочемо, вагою у ціле життя.

Думки про самогубство (!), якщо це вас тривожить, читайте тільки після зірочок!

——————————————————————————————————–

Чюя був вдячний Рюноске за те, що той підвіз його додому, але він відмовився від компанії молодшого і провів залишок дня, спорожнюючи свою колекцію дорогих вин. Він лаявся, плакав і запивав сльози алкоголем. Йому хотілось забуття, хотілось, щоб все це виявилось страшним сном, і Осаму ще десь бродить по світу і жартує про самогубство, хоча раніше сварив його за кожен жарт і невдалу спробу. Хай не поруч з ним, але живий. Бо зараз було боляче. Занадто боляче. 

Але улюблене вино не принесло полегшення, біль лишився, та ще й на додачу з похміллям. Чюя довго дивився на свою кобуру, прислухався до поклику пістолета в ній. Це було б швидко, і за кілька хвилин він би побачив Осаму… Але він не міг. Скільки разів Дадзай рятував йому життя, скільки разів він сам виступав проти бажання іншого померти. Осаму б це не сподобалось. Та й він ще має за нього помститися. 

Його роздуми перервав телефонний дзвінок. Накахара поглянув на екран. Бос. Він повинен відповісти. 

–Слухаю. 

–Чюя-кун, чекаю тебе завтра зранку у своєму кабінеті.  

–Зрозумів, Морі-сан. 

Хлопець поклав слухавку і ліг спати. Вірно. В нього ще є робота. 

                                                                                * * * 

Наступного ранку Накахара, ошатний і серйозний, як зазвичай, крокував коридорами Портової Мафії. Він вітав колег легкою усмішкою по дорозі до кабінету боса і утримав її до моменту, поки не зайшов всередину. Вона згасла, коли його погляд зупинився на маленькій фігурці в чорному, що сиділа на стільчику. Події позавчорашнього дня промайнули в пам’яті і прокололи його серце гострим болем, та Чюя  намагався це приховати. 

–В мене нова місія, бос? — запитав він, не відводячи погляду від дитини. Та теж розглядала його з погано прихованою цікавістю. 

–Отже, як ти… — почав Морі, але його перервало відкриття дверей позаду. З сусідньої кімнати вискочила вже надто задоволена Еліс, тримаючи в руках гребінець і скриньку з прикрасами. Вона підлетіла до Хіміцу й почала чарувати над її волоссям, заплітаючи хитромудрі коси. Дівчатка щебетали про щось своє, і Морі відверто милувався настільки милою картиною. Чюя ж був удячний Хіміцу за те, що цього разу Еліс заплітає не його волосся. 

За якийсь час Морі нарешті згадав про підопічного і відвів погляд від дівчат: 

–Отже, Чюя-кун, я впевнений, що ти маєш багато запитань, але залиш їх наостанок. Спочатку місія. Як ти знаєш, Хіміцу доставила папери в Мафію. Та, на жаль, її теперішнє місцезнаходження відоме не лише нам. “Щури мертвого дому”, — на цих словах Хіміцу знову здригнулась, — переслідували її на всьому шляху, за її словами, не тільки через папери. Достоєвський вважає, що вона знає більше, ніж зізнається, і хоче схопити її для отримання інформації. Твоя задача – забезпечити їй повну охорону на місяць. Вона постійно буде поруч, ти за неї відповідатимеш. З її голови й волосинка впасти не має, розумієш? 

Чюя тихо зітхнув: 

–Босе, ми можемо поговорити наодинці? 

Почувши це, Еліс миттєво схопила Хіміцу за руку і потягнула геть з кабінету. 

–Рінтаро, я покажу Хімі наш склад зброї. 

–Звісно, мила. Тільки не застреліть нікого часом, гаразд? 

–Зробимо все можливе! — крикнула Еліс, поки двері за ними не зачинилися. 

–Морі-сан, чому я? — втомлено запитав Чюя. 

–Я розумію, для тебе це важко. Але ці щури сильніші, ніж може здатися, в них є сильні еспери. А ти в мене найсильніший.  

–Ви переоцінюєте мене. Якщо вони подолали Осаму, то я їм точно не рівня. 

–Не знецінюйся, Чюя-кун. Ти єдиний розумів його без слів. Краще за тебе не впорається ніхто. І, до того ж, — Морі оскалився, — це чудова можливість для помсти, чи не так? 

Накахара не стримав сміх: 

–Ви знаєте мене, як облупленого. 

Оскал боса перетворився на щось більш тепле.  

–Недарма ж ти під моїм керівництвом уже 13 років. 

Потім Морі знов посерйознішав і виклав перед підопічним папку з паперами.  

–Це все, що нам про них відомо. 

Чюя насупився. Він страшенно не хотів братися за цю справу, але й не міг відмовитись. Тож, він узяв папери й почав гортати. Це виявилось поганою ідеєю – папери написані вручну, його почерком. Серце знову тьохнуло від болю. Чюя швидко закрив папку, вирішивши ознайомитись пізніше. Не хотілось розплакатись перед босом. 

–Морі-сан, чому Ви взагалі вирішили захищати це дівчисько? Хіба знищення ворога зараз не в пріорітеті? 

Морі якось дивно усміхнувся й довго зволікав з відповіддю. Чюї це видалось доволі дивним, але хто він, щоб розпитувати. 

–На даний момент це було б нерозумно. Інформації в нас багато, але ми не впевнені в їх точному місцерозташуванні на сьогодні, тільки розмиті здогатки. Якщо пустимо всі сили в невірну ціль, відкриємо власні тили. Але їм потрібна ця дитина, і вони точно по неї прийдуть. 

–Тобто дівчинка – приманка? 

–Можна і так сказати. А ще в мене власні інтереси. 

–Вони з Еліс-сама здружились, чи не так? — зітхнув Чюя і додав, — можу уявити, наскільки небезпечним буде цей дует. 

–Це також, — розсміявся Морі, — тож для всієї Мафії буде безпечніше, якщо ми поквапимось і не залишатимемо їх надовго поруч зі зброєю. 

Чюя кивнув. 

–Я повинен жити з нею разом, правильно? 

–Так. Забезпеч їй найкращі умови. 

В кабінеті запанувала тиша. 

–Невже в тебе більше нема запитань? — здивувався Морі. 

Кулаки рудоволосого стислись. 

–Ос-…Дадзай дійсно був шпигуном? 

–Так. 

–Тоді чому про це не оголосили відверто? Чому його й надалі вважали зрадником? 

–Це було бажання самого Дадзая. 

Губи Чюї стислись в тонку лінію. Голос у голові верещав, що це все його провина. 

–Насправді, я намагався підлаштувати вашу зустріч. Я знаю, що ти шукав його. 

Брови Чюї поповзли вгору, та, перед тим, як він щось сказав, Морі продовжив: 

–Але, чи за примхою Дадзая, чи випадковістю, чи вашою долею, як тільки я відправляв тебе до нього, він опинявся в іншому місці чи на іншому боці країни. 

–Отже, та відмінена зустріч у Кіото… 

–Як і в Саппоро, Сайтамі та Фукуоці, — підтвердив Морі. 

Чюя аж присвиснув. Якщо це дійсно справа рук Дадзая, то він дуже сильно не хотів його бачити. 

–Зрозуміло. А чому він узагалі шпигував за Щурами? 

–Бо це було необхідно, хіба не очевидно? 

–Так, але чому саме він? 

–Як я вже казав, він почав це раніше, ніж я відправив когось іншого. 

–Точно, — Чюя помасажував пальцями переднісся, — я забув. 

Морі не звинувачував його в неуважності. Він розумів, наскільки іншому важко прийняти правду. 

–Так схоже на Дадзая, — пробурмотів Чюя і додав, — тобто він сам вирішив піти, чи не так? 

Морі тільки знизив плечима: 

–Ті 4 роки я також вважав його зрадником, тож достеменні причини мені невідомі. Але, якби я знав, що все завершиться таким чином, якнайшвидше наказав йому припинити шпигунство і повертатися. 

Морі подивився на Чюю з крихтою скорботи в очах: 

–Чюя-кун, що між вами трапилось? Ви були доволі близькі, та Дадзай так раптово зник, а ти роками шукав його… 

Чюя похнюпився: 

–А яка вже різниця? Що було, те загуло. 

–Вибач, це була моя цікавість. 

–Вам нема за що вибачатися. А з приводу того… Ідіот я, от і все. 

Морі знову усміхнувся: 

–Всі ми, в якомусь ступені, ідіоти. 

Чюя погодився і розвернувся на вихід: 

–Я починаю виконання завдання. Дякую, босе. 

Він уже збирався йти, але був раптово зупинений: 

–Чюя-кун. 

Хлопець озирнувся: 

–Так, бос? 

–Не звинувачуй себе. Хто-хто, а ти в його смерті точно не винен. 

–Вас це теж стосується, Морі-сан, — сказав Чюя і покинув кабінет. 

Морі підвівся зі свого місця і довго дивився на місто з панорамних вікон, думаючи про останні події. Потім він поклав руку на лист, що лежав на його столі й прошепотів: 

–Я не розкрив йому все, як ти і просив. Але він не дурень, скоро сам здогадається. Тож Хіміцу в надійних руках. Спи спокійно, Дадзай. 

Після цього він милувався містом ще якийсь час і усміхався. Наступний місяць обіцяє бути надзвичайно цікавим. 

---

Примітки:

Напочатку хочу відмітити, що в цьому AU Морі набагато добріший, ніж в оригіналі. Він не педофіл, його милування дівчатами більш батьківське ніж романтичне!

Також я тільки вчуся писати більш-меньш адекватно і це моя перша велика робота😅. Тому, якщо маєте будь-які коментарі з приводу тексту, сюжету, чи конкретної сцени, буду дуже рада вислухати)

Дякую, що дочитали ❤❤❤