Ніхто не знає

Єсен знов зіткнувся з ним. Нахабним хлопцем, що був старше нього. Він тхнув табаком. Ніхто не знав, що він його терпіти не міг.

Хлопець знов пройшов мимо. Удав, що не помітив. У нього й так купа справ. Він надто заклопотаний, щоб надавати зауваження недоречному вигляді студента.

— Агов.

Єсен хотів піти. Хотів знайти за ріг та побігти чим далі від цього рудого бовдура.

Але він цього не зробив. Натомість, Єсен озирнувся. Блакить очей з вкрапленням бірюзи пильно оглянула його.

— Маєш гарний вигляд, козаче. — яскрава посмішка осяяла лице Даниїла.

Він просто кинув цю фразу та пішов по своїм справам, залишивши Єсена на одинці з самим собою.

Ніхто не знав, як же Єсен не міг його терпіти. Ніхто не знає, як же Єсен його кохає.