Нове кохання Гаррі

Гаррі різко прокинувся. Його чоло було мокрим, дихання збилося. Йому наснився сон, що не залишив жодну частину його тіла в спокої. Так, це був еротичний сон.

Гаррі давно не бачив таких снів. Та й з Джинні у нього давно нічого не виходило. Трава не зеленіла, нігті не чесалися, волосся під пахвами не колосилося. Вони розійшлися.

Але напередодні сталося те, чого Гаррі ніяк не очікував. На перерві в коридорі той клятий Малфой стукнув його мітлою нижче спини. Гаррі хотів розізлитися, але натомість він збудився. Прийшлося пропустити урок історії магії, щоб зашити матню на штанях! Тепер цей сон… Так, Драко був тут.

– Подобається, Поттер?

– Так, сильніше! Шльопни мене, як одну зі своїх французьких дівчат!

– Не було ніяких дівчат… Був тільки мій батько!

На цьому моменті, побачивши обличчя Люціуса мов наяву, Гаррі з жахом прокинувся. Але перестати думати про Драко він просто не міг.

Наступного ранку на уроці зіллєваріння, поки всі учні заливали мівіну живчиком, Гаррі закохано споглядав Драко. Поттер мріяв про довгий і товстий держак мітли Малфоя. Та не знав, чи це взаємно.

І ось їхні очі зустрілись. Спраглий, зачарований погляд Гаррі та презирливий погляд Драко. Слизеринець мав прекрасне світле волосся з легким зеленим відтінком. Мабуть тому, що він пригладжував волосся тією ж рукою, якою витирав соплі.

Гаррі та Драко дивилися один на одного і ця мить здавалася вічністю. Аж поки Поттеру межи очі не прилетіла чашка з написом “Вчитель захисту від темних мистецтв #1”.

Але після уроків, Гаррі нарешті знайшов слушну мить і вхопив Малфоя за руку.

– Чого тобі, Поттере? Ти шматок лайна, бруд з-під нігтів, шкварка в майонезі, куцепердь смердючий…

– Здається, я тебе кохаю, Драко!

– Чого ж ти одразу не сказав, мій пиріжечку? Моя любов, мій солодкий зайчик, коханий…

– То це взаємно? Чому ж ти мене цибулив?

– Тітка Белла сказала, що якщо мені в школі хтось подобається, я маю обізвати та посмикати цю людину за косички, щоб привернути увагу.

– Вона маніячка! Не можна тягати людей за волосся!

– Ти так думаєш? Дивно, а у неї з Темним Лордом це працює. Тобто працювало. Поки він не облисів. Тепер він багато дрочить і плаче.

– Я знаю, Драко. Ми з ним пов’язані, я відчуваю його емоції. І знаю, що він дрочить тричі на день. А от звідки тобі це відомо?

Драко скривився, проте нічого не відповів. Гаррі вирішив не турбувати Малфоя і змінив тему.

– Ходімо в кущики! Я тобі щось покажу.

– Свого маленького Поттера?

– Так, саме його!

– Ну ходім.

Шурхіт в кущах, гілки гнуться й качаються.

– Гаррі, що це?

– Маленький Поттер, як я й обіцяв!

– То це ж прищ на дупі!

– Так, я дав йому ім’я! Іноді вночі мені здається, що він говорить до мене… Каже, що я маю спалити школу і вбити всіх маґлів.

– Хіба ми не кохатися сюди прийшли?

– Кохатися? А нам можна до весілля?

Замість відповіді Драко пристрасно поцілував Гаррі. Той скрикнув ніжно-романтично, немов лось, який вночі наступив на їжака. Матня гучно тріснула. Хлопці поспіхом роздяглися. Леопардові стрінги Драко вилетіли з кущів прямо на голову Дамблдору, що проходив повз. Професор подивився на стрінги та схвально кивнув:

– 50 балів Ґрифіндору!

– Але ж я зі Слизерину! – почулося з кущів.

– Мені байдуже. – відповів Дамблдор та підморгнув Гендальфу.

– Перепрошую, пане, мене гобіти чекають, а я щось заблукав…

– Ходімо красунчику, я покажу тобі дорогу. – сказав Альбус і вщипнув Гендальфа нижче спини. Вони пішли далеко і до світанку п’ятого дня їх ніхто не бачив.

Тим часом пружні великі соски Поттера впилися в щоки Драко, а той пристрасно схопив Гаррі за волосся пальцями лівої ноги. Їхні пупки спліталися в романтичному танці.

– Ти впевнений, що ми правильно це робимо, Гаррі?

– Не знаю… Але відшмагай мене тією гіллякою ще раз.

– Що? Я тебе не шмагав.

– А хто ж тоді?

– Шшшшш… – сором’язливо прошелестіла войовнича верба.

Раптом кущі запалали. Це Герміона тренувалася пускати магічні вогняні кулі і підпалила закоханим сраки. Але сильніше їхніх задів палали їхні серця.

Драко та Гаррі жили довго і щасливо разом.

Кінець.