Нове завдання

Після вчорашнього Рін довго не могла заснути. Вона прокручувала той вечір, його божевільний погляд, холодні руки на її шиї.
Знаєте, як буває, коли відбувається щось, що викликає купу емоцій, неважливо хороших чи злих, ти потім лежиш і прокручуєш їх у голові. Так і Рін, вона не могла змусити себе не думати про це. Але сон переміг, треба було з самого ранку йти на якесь завдання і знову бачити його. Але одна думка лишилася в голові. Йому подобається робити їй боляче, може, не тільки їй?

У вечір після тієї ситуації Дазай пішов пити в бар зі своїми друзями. Було досить пізно і він думав, що прийде останній, але, як не дивно, він був перший. Він скинув плащ, сів на своє місце та замовив віскі. Він довго дивився на льодову кульку плаваючий у напої. І думав. Чому вона його так зацікавила? Про її силу та про те, що вона має більше привілеїв, ніж інші. Про те, що Морі віддав їй плащ, такий самий, як колись йому. Чи означає це, що він довіряє їй так, як колись довіряв йому? Може вона не така безнадійна, як він думав?
З роздумів його вивів голос Одасаку.

– Давно чекаєш?
— О, ні, не дуже, — трохи загальмовано відповів він.
– Мм, ясно, – Ода сів збоку від Дазая, – Що нового? Чув у тебе у помічниках тепер та дівчинка. До речі, ти про неї нічого не говорив, звідки ти її знаєш?
— Ну… Я ж казав, вона мене підстрелила,— не відриваючи погляду від віскі, сказав Осаму.
— Це про неї так довго думаєш? – Краєчки губ Оди пішли вгору.
– Що? Ні, з чого це?
– Та просто питаю, – задумливо відмахнувся Ода.
– А де Анго? – Вирішив змінити тему Дазай.
— О, якесь нове завдання, його не буде.
-Ммм, ясно … – З невеликим розчаруванням простяг Осаму.

***

Вона йшла в офіс мафії і неусвідомлено покусувала губи. І сліпий би побачив, що вона нервує. І ось, вона у призначений час уже стоїть у холі.

-Любиш ходити? – Зі спини, на вухо сказав Дазай. Як він так непомітно підкрадається? Трохи злякавшись, вона різко обернулася до нього обличчям, але не показала страху.
-Так, – спокійно відповіла вона. У її очах читалася впевненість. Ні, вона не соплива дівчинка, вона не буде такою ж нікчемною, як учора, коли впала. Все буде по іншому. Її зелені очі дивилися, здається, не моргаючи, в карі навпроти неї. Русе волосся прибране у високий, гладкий хвіст. Чорна водолазка затуляла синці від його рук на шиї. Чорні кюлоти підкреслювали її ноги, а чорні мартінси робили з неї таку панк-дівчину. Його погляд зачепився за плащ. Цей чортовий плащ. Знак довіри. Але це може й добре. В очах блиснув вогник, який вона не змогла індетифікувати. Зрештою. Він знайшов те, чого йому не вистачало. Тієї постаті, яка не дозволяла йому виграти. Ні, не пішаки. Той, хто може прикрити його, і ніхто її не запідозрить, той, хто має його довіру. Він знайшов фігуру, якої йому не вистачало у партії. Королеви.

Аж раптом його погляд змінився на звичайний.
— Ходімо, треба вже їхати,— хлопець рушив у бік виходу.
-Куди ми? – Дівчина поспішила за ним.
– Розслідування, хтось убив нашого інформатора, треба з’їздити на місце і все оглянути. Якщо все вийде, то…
-Що? — не вгамувалася вона.
-Нічого забудь.

Вони сіли в чорну тоновану машину, і вже за кілька хвилин були на місці. Це був майже центр у маленькому дворі між будинками. Там уже були якісь люди з мафії, вони збирали докази.

-І так, що нам відомо? – Запитала Рін. Осаму підняв одну брову у питанні.
—Інформатора було вбито тут, о третій ночі. Ось кров, бачиш, тут було тіло. Три постріли в груди. Що можеш сказати?
—Вибачте, а хто повідомив про це вбивство?
— Дивне питання, один із людей у ​​моєму управлінні.
– Коли він вам повідомив?
— О п’ятій, а що? — йому подобалося те, як вона веде цей ланцюжок. Цікаво, чи вона зрозуміє.
— Але ж ви сказали про цю місію вчора пізно ввечері, вбивство не могло відбутися сьогодні о третій, кров уже згорнулася і висохла. Хоч труп уже забрали, тут відчувається запах, отже, тіло встигло розкластися. Отже, минуло десь 7-10 годин. Виходячи з цього його сюди підкинули.
– Геніально, Шерлок! Я радий, що в тебе є такі задатки мозку, на відміну від інших, — він перевів погляд у бік блідого хлопчика в чорному плащі, Акутагави, який весь час з їхнього приїзду вороже дивився на Рін. — Так, ти маєш рацію, тіло підкинули, і одна людина заявила про це дві години тому. Ми вже його зловили.
— То це була перевірка?
-Так, – він схопив її за рукав і смикнув на себе, вона полетіла на нього, але він притримував її однією рукою за талію.
– Ти мене приємно дивуєш, принцеса.