Нове горе і старі секрети
від Moloda_voronaМорі тільки бровою повів, навідміну від виконавців. Акутаґава вирячив очі і похитнувся, але зміг встояти на місці. Келих у руках Чюї розбився на дрібні уламки, а стілець, на якому він сидів, відлетів, коли він різко підвівся:
–Маячня! Цей виродок покинув Мафію більше 11 років тому! Як, до біса, він може бути нашим шпигуном?!
Морі проігнорував його:
–І все ж, чому він відправив тебе? Не дарма ж ти виправилась, коли відповідала.
Акутаґава і Чюя перевели на нього шоковано-збентежені погляди.
–Що ви маєте на увазі, Морі-сан? — тихим голосом запитав Акутаґава.
Але бос знову проігнорував питання, очікуюче дивлячись на дівчинку. Хіміцу глибоко вдихнула, та її голос усе-одно тремтів під час відповіді:
–Його вбили.
Новина накрила присутніх, мов цунамі. Тишу розбавляло тільки тихе плямкання Еліс.
–А я казала, Рінтаро. В цю справу краще не сунути носа. Та хто мене слухав.
Її тихий коментар прозвучав заголосно в цій обважнілій тиші. Та це було ніщо, порівняно з ударною хвилею, схожою на землетрус, що послідувала потім. Акутаґава дивом встояв на ногах, навідміну від Хіміцу. Дівчинка була вдячна, що на підлозі лежав м’який килим, інакще це було б трагедією для її забитих колін.
Причиною, звісно, був Чюя. Підлога під його ногами зруйнувалась, утворюючи мініатюрний кратер, предмети довкола злетіли в повітря, а сам він, здавалось, от-от втратить глузд:
–Як, вбили? Що означає вбили? Та ця скумбрія безсмертна, скільки разів себе вбити намагався, нічого ж не вийшло! Шпигун? Що це в біса означає? Що це означає?!
Слова переривались нервовим сміхом і схлипами від сліз, що текли по його щоках. Він не помічав, що коїться довкола, поки маленька рука не лягла на його плече:
–Заспокойся, братику, інакше ми всі відправимось за ним, — голос Еліс був тихим, але суворим, як і її рука. Вона всадила Чюю на новий стільчик, проігнорувавши оглушливий дзенькіт від предметів, що впали на підлогу. Потім вона повторила дію з Акутаґавою, хоча той і не помітив цього, як і чашку чаю, втиснуту йому в руки. На останок вона підійшла до Хіміцу і допомогла їй підвеслись:
–Не забилась, любонько?
Хіміцу тільки похитала головою і всілась на запропоноване їй місце. Еліс поставила перед нею чай і солодощі та лагідно усміхнулась перед тим, як звернутись до Морі:
–Поясни їм, Рінтаро. Тепер нема сенсу приховувати.
Морі знадобилось кілька хвилин, аби зібратися з думками. В цей час Еліс обережно обробила подряпини на руках Чюї, залишені після розчавленого келиха. Хіміцу спостерігала за цим, попиваючи чай, і намагалась стримати сміх, коли золотокоса дівчинка заклеїла руки виконавця різнокольоровими пластирами з мультяшними героями, отримавши змовницьке підмигування від Еліс у відповідь.
–Важко сказати, — привернув до себе увагу Морі, — чи справді Дадзай дизертував з Мафії напочатку. Він зник безвісти на 4 роки. За цей час одна іноземна група почала активну діяльність в Японії. “Щури мертвого дому”, — на цих словах Хіміцу помітно здригнулась,– доволі небезпечні, тому треба було почати слідкувати на ними. І тоді я отримав лист і дізнався, що Дадзай вже почав шпигувати за ними.
Чюя пирхнув зі сміху, почувши це.
–Він слідкував за ними 7 років, доповідаючи про кожен їх крок, і вів приховану боротьбу з ними. Та, схоже, вони переграли навіть Дадзая.
В кабінеті знов запанувала тиша. Раптом Чюя підвівся зі свого місця і покинув кабінет. Всі присутні провели його поглядами.
–Акутаґаво-кун, прослідкуй, щоб він нічого не накоїв.
Акутаґава кивнув і послідував за Накахарою. Морі ж розвернувся до дівчинки:
–Отже, ти принесла інформацію, яку Дадзай зібрав за останні чотири місяці.
Хіміцу дожувала тортик і змінилась в обличчі. Бос зрозумів, що з маленької дівчинки вона стала маленькою скалкою в дупі.
–Щодо цього я маю ділову пропозицію.
–Яка смілива. Не боїшся, що я не погоджуся?
Хіміцу знизила плечима:
–Інформація потрібна Вам, а не мені.
–А що ж тоді треба тобі, крихітко?
–Захист.
–Захист? — вточнила Еліс.
–Так, захист. Достоєвський впевнений, що я володію певною інформацією…
–Якою ти не володієш, чи не так? — перебив її Морі.
–Ви завеликої думки про мене, пане Морі. Якщо Дадзай-сан і знав щось, навіщо говорити це мені? Я, можна сказати, поштарка, не більше.
Морі скептично її оглянув, але промовчав.
–Тож, — сказав він натомість, — ти пропонуєш обміняти інформацію на захист у Мафії?
Хіміцу кивнула. Морі зло посміхнувся:
–А якщо я накажу відібрати інформацію силою і катувати тебе, поки не розкажеш більше?
Дівчинка навіть не здригнулась:
–Тоді б ви були ідіотом, хоча Дадзай-сан стверджував протилежне. І чому Ви впевнені, що щось випитаєте в мене катуванням?
На останній фразі Хіміцу посміхнулась, і в боса Мафії від цього по спині пробіг холодок. Надто вже вона нагадувала йому його Демона.
–Ну що ж, поштарко, — єхидно підкреслив останнє слово Морі, — поки зробимо так. Ти віддаєш мені папери і розповідаєш все, що знаєш, навіть неважливі деталі. Сьогодні і, можливо, завтра, побудеш у офісі Мафії, а я за цей час знайду тобі постійну охорону на місяць. Якщо за цей час ці щури не повиздихають або не поперебивають нас усіх, будемо думати, що далі. Угода?
Хіміцу кивнула і простягла йому папери.
–О, і ще, — заметушилась дівчинка і дістала з кишені конверт, — Дадзай-сан просив передати.
Еліс вихопила листа перша, відкрила конверт і пробіглась очима по рядках. Написане викликало в неї усмішку:
–Це й так очевидно.
Вона кинула лист в Морі, і той також його прочитав. Хіміцу було цікаво, про що там ідеться, але вона не наважилась запитати. Чоловік сумно усміхнувся:
–От воно як. Що ж, тоді я не сумніваюсь, кого до тебе приставити.
0 Коментарів