нова мешканка лабораторії.

нещодавно, залізна рука віктора обзавелася щільними силіконовими накладками з несильним обігрівом. і причина цього, тихенько терлася у ноги винахідника, вимагаючи уваги.

кішка. всього-то, тварина, та ще й із зауна, що явно стала свідком… різного. дивлячись у її оксамитові очі, можна подумати, що ця істота справді пережила якусь особливу подію, війну, чи вона могла б бути якимсь вождем котячого племені, що захищалося від модифікованих щурів із лабораторії сілко. воно примітивне, але притягує своїм мурчанням, тихим нявканням і звичкою застрибувати не тільки на різноманітні поверхні, а й на самого чоловіка.

вона з’явилася сама.

ніби її й не вистачало лабораторії, заповненої найрізноманітнішою апаратурою, що часто вже тричі проіржавіла, із зеленими колбами, в яких булькотіли органи або їх залізні копії і краплями крові на лежалках, кріслах, м’яких стільцях… спочатку віктор проганяв її кілька разів. методи були найчастіше такими, про які не варто згадувати у присутності зоозахисників. він виганяв її, труїв, але вона поверталася. поверталася щоразу і допитливо схиляла голову, дивлячись у помаранчеві вогники. цей погляд ніби пробирав свідомість і ніби міг ним керувати.

зупинити цей безкінечний цикл вигнання довелося, визнавши свою повну поразку, та піднявши білий прапор. а потім, журячись власній слабкості, коли ця кішка вперше застрибнула на коліна чоловікові, при заміні сталевих пластин, віктор вирішив ставитися до неї як до чергового експерименту.

до речі, кішці, після її визнання, довелося несолодко. вичісування, водні процедури ще й це безглуздий червоний нашийник з іржавою шестернею. вчений досить відповідально поставився до нової мешканки лабораторії: витруїв їй усі зарази, включаючи бліх і лишай, злегка підстриг, адже шерсть часом відмовлялася вичісуватися і залишалася на тварині ковтунами. і коли кішка порізала свою лапу об руку віктора, наважившись з ним пограти, той і подумав над збіркою силіконових накладок.

– все ж таки, сталеве серце теж можна пробити, правильно? – бурмотів віктор, легко гладячи прототип і поглядаючи на ще незакінчені схеми.