Наступна та остання подорож

Клара зайшла до консольної. Там її вже чекали Голмс та Доктор. Вона була вдягнута у одежу, котра була на ній кожен раз, коли її бачив Шерлок. Побачивши це вбрання на дівчині, детектив одразу почав згадувати усі зустрічі. Його з роздумів вивів голос Володара Часу:

—Добрий ранок.

—Вам обом також,— привіталася Клара.

—Ви обидва готові до наступної подорожі?— запитав Таймлорд.

—Так,— відповіли Освальд та Голмс одночасно. Доктор почав перемикати все, що було на панелях управління. ТАРДІС затряслася як завжди. Вона приземлилася посередині які-хось руїн. Володар Часу визирнув з машини часу. Після цьоого трійця вийшла назовні. Голмс запитав у Таймлорда:

— Що це за місце?

— Це залишки Лондона, після вибуху Землі у 5000-му році,— відповів Володар Часу. Вони йшли та роздивлялися залишки будинків. Вдаличині Шерлок побачив якесь сяйво:

— Доктор, що це?

— Не знаю. Треба піти подивитися.

***

Коли вони дійшли до сяйва, Клара та Володар часу почали згадувати свою минулу подорож на Трензалор*, бо побачили вихор життя, а детектив побачив того, кого вважав мертвим. Джим Моріарті стояв та чекав на них. Голмс взагалі перестав розуміти, що відбувається:

— Доктор, це якісь розіграш?

— Шерлоку, якщо ти хочеш, можеш мене помацати та переконатися, що я цілком реальний, — посміхнувся Джеймс.

— Якого біса ти взагалі живий?

— Одна знайома трохи допомогла мені з усім, — Моріарті випадково оголив зап’ястя.

— Це маніпулятор часового вирву в тебе, — зробив висновок Таймлорд.

— Не має білше часу з вами балакати. Треба ще де-кому життя зруйнувати, — Джим застрибнув у вихор.

Голмс знепритомнів. Доктор та Освальд встигли підхопити та обережно покласти його на землю. Дівчина відчула дежавю, бо те саме відбувалося на Трензолорі, тільки погано було Володару Часу. У Освальд виникла ідея повторити, що вона зробила тоді:

— Можно запитати?

— Так, — тут до Таймлорда дійшло,— Клара, не кажи, що ти хочеш зупинити Джеймса Моріарті, заскочивши до вихря.

— Чому? Тебе ж я тоді на Трензалорі врятувала, Докторе,— запитала дівчина, обираючи камінь.

— Ти тоді дивом вціліла. Тебе може розчепити на атоми, — Володар Часу починав читати лекці, чим скористалася Освальд та вларила його по голові. Таймлорд знепритомнів:

— Вибач,— дівчина підійшла до Голмса, нахилилася до нього та промовила,— Біжи, розумнику, та запам’ятай мене,— вона поцілувала його у щоку та забігла у вихор.

***

Через кілька хвилин Шерлок прийшов до тями. Він помітив Доктора, який лежав непритомний. Детектив підповз до Таймлорда та розштовхав його:

— Він може закритися у будь-яку хвилину,— випалив Володар Часу.

— Що?

— Клара запригнула у вихор, щоб врятувати тебе. Він може закритися і вона залишиться там назавжди.

— Ми можемо їй якось допомогти?— Зрозумівши, про що сказав Доктор, запитав Голмс.

— Треба, щоб ти застрибнув та витягнув Клару. Це можеш зробити тільки ти, бо цей вихор — телепорт у твою часову лінію, і тому тебе не розчепить на атоми,— пояснив Таймлорд. Детектив підвівся та підійшов до сяйва. Він хотів обережно зайти, але провалився в середину та почав падати.

***

Освальд виправляла все, що спаплюжив Моріарті. Він хотів зруйнувати все: починаючи з дитинства Шерлока до сьогоднішного дня. Дівчина прожила життя Голмса за кілька хвилин. Дійшовши до дня, коли вона та Доктор зустріли детектива або “остання” зустріч Шерлока Голмса та Джеймса Моріарті, Клара зрозуміла, чому детектив знав про неї при першій зустрічі. Освальд, пройшовши усі спогади, ледве трималася на ногах. Вона почула як її кличуть та пішла на звук. Клара побачила Шерлока. Коли він помітив її, його крок пришвидшився. Освальд ледве рухалася, тому Голмс шидко підхопив її, обійнявши. Дівчина повисла на шії детектива у відповідь. Голмс почав розуміти, що відчуває до Освальд, але його з думок вивів добре знайомий голос:

— Шерлоку, я завжди думав, що ти вище всіх відчуттів та емоцій, але весь час помилявся, — підходячи ближче, казав Моріарті.

— Шлях би тебе трафиф, — прошепотів детектив, дістаючи пістолет.

— Джон ватсон, міссіс Хадсон, Лестрейд, Доктор, Клара — до них усіх в тебе є якісь сентименти, а до місс Освальд найбільш цікаві. Я би сказав, що це закох…— Джеймс не встиг договорити, коли Голмс натиснув на курок. Джим впав та почав зникати, а детектив з дівчиною на руках почав йти на вихід.

Доктор чекав на своїх супутників. Коли Голмс та Освальд вийшли з вихра, Таймлорд почав розпитувати, що сталося:

— Що сталося? Де Моріарті?

— Коли дійдемо до ТАРДІС та допоможемо Кларі, тоді я відповім на всі твої питання.

***

Шерлок стояв біля ліжка Освальд. Детектив розумів, що доведеться дуже багато чого пояснювати дівчині. Також він відчував, що повинен розповісти про свої почуття до неї. На жаль, Голмс не хотів відкриватися, тому втік з кімнати до консольної. Там стояв Таймлорд:

— Шерлоку, що сталося?

— Ти про вихор чи зараз?

— Вихор.

— Джеймс Моріарті розпався на атоми. Ще, я хочу покинути команду.

— Чому? — детектив хотів відповісти, але Доктор не дав йому це зробити. — А, зрозумів, ти тікаєш від своїх почуттів, які ти й так ховаєш глибоко всередині, я правий?

— Ти правий, але від цього всім буде краще.

— Зрозумів, де тебе висадити?

— У Майкрофта Голмса.

***

Коли Клара прокинулась, вона побачила якийсь шматок синьої тканини на тумбочці. Роздивившись, вона зрозуміла, що це шарф Шерлока. Освальд схопола забуту річ та побігла до консольної. Там вона зустріла Володара Часу:

— Докторе, ти Шерлока не бачив?

— Він покинув нашу команду.

— Що? Коли? Чому?

— У Шерлока з’явилися справи.

— У сенсі справи? Він же “помер”

— Добре, він пішов, я не знаю чому, — не витримав Володар часу, — єдине, що Шерлок сказав було про те, що без нього всім буде краще, — Клара ніяк не відреагувала. Вона сіла на крісло та стиснула шарф у руках.