Місія подвійного чорного

 ДзДісклеймер! У цьому розділі є: Вбивства, згадування самогубства, нецензурної лексики, початок розмови Осаму і Чуї, можливо Ангст(сумний щось).

Ранок.

Прохолодний ранок осені. Краплини води стукали по вікну. За прогнозом дощ буде цілий день, та й наспутий, й наступний.. В такі моменти, не хочется вставати, а якщо і вставати, то тільки, щоб зробити чай, та загорнутися у плед. Так хотілося і нашому Чуї, але мафія не чекає. Вона працює.

Почався жахливий звін будильника. На годиннику “5:30” Скрипучий, звінкий. Чому на ньому не можна змінювати звук? М?

Чуя прокинувся з думками ”Дідько, мені сьогодні на місію з цим йолопом!„

Він піднявся з ліжка, але не пішов зразу вдягатися. Замість того, наш синєочий двився у дзеркало, та думав. ”О 7 ранку я повинен бути вже там, щоб привести себе у найкращий вигляд, треба плюс-мінус година, може трішки більше. Йти до місця хвилин на 15-20, на машині 5-10. Я повинен виглядати на всі 100, тому що хай ця скумбрія побачить, як я змінився, і що дуже класно без нього„ Йому треба було прийняти душ швидко, дуже. Він якось забув про це, і не розрахував час на це. Після душу, наш виконавець портової мафії  прийнявся за волосся. Воно в нього дуже кучеряве, особливо після водних процедур. ”Єдиний плюс цього чорта був в тому, що він допомагав мені з волоссям. Тепер самому треба, ц„ цокнувши, Чуя намагався перестати думати про минуле, але, на жаль погано виходило. Через пів години, він нарешті зміг! Волосся виглядало чудово, навіть краще ніж він думав. Наче, як завжди, але є якась ізюминка. Далі, найскладніше, одяг. Хотілось вдягнути щось нове, але з волоссям він проводився доволі довго, тому було вирішено вдягнути робочий одяг. ”Я, що, на побачення йду, щоб так чепуритися?„ Накахара робив макіяж, для нього це не було нічим таким. Тобто, він просто виділяв очі, і додавав трохи хайлайтера, чи тонального крему, щоб приховати синяки під очима. З цим всім було швидко покінчено, а це означало, що треба виходити, та йти. Саме йти, тому що часу було досталь, щоб пройтися. Десь хвилин 20. Плюс, він повинен був придумати, з чого почати їх розмову. Рудий одягнув свого капелюха, чокера, взуття і попрямував у бік міцся де було завдання. Там дазай мав розповісти план.

Очима Осаму

Осаму прокинувся. День був такий ж самим, як і всі, майже. Відразу ж він подумав ”В мене сьогодні місія з Чібі. Я все ж таки радий, що тепер у озброєної детективної агенції та портової мафії мирний договір. Може, наші відносини з Чу відновляться. Навіть, у романтичному плані..Так! Останнє було зайвим, про, що я говорю!„ Осаму ніяк не чипурився, але він здогадувався, що Накахара навпаки, робить все, щоб бути дуже красивим. ”Хоча, він і так чудовий..„

Осаму вийшов, думав про своє, про Чую. Він вирішив, що треба поговорити про його а-ля зраду.

Так, в обох є бажання, хоча б маленьке, відновити хоч якісь відносини..

…

Коли Чуя прийшов на місце, його вже чекав Дазай. Вонр встановили зоровий контакт. Після, кареокий усміхнувшись підбіг до Чу.

—Чібі, ти ніяк не змінився, майже!—Крикнув Осаму, продовжувачи обдаровувати Накахару своєю прекрасною посмішкою, і думав ”Він змінився, але все одно такий ж самий, як і чотири роки тому„—Доброго ранку!~—Протянув хлопець.

—Воно було добрим, поки тебе не зустрів.—Промямлив синєокий, але сам якось посміхнувся. Він думав ” Скумбрія така смішна. Навіть після того, як я його ненавиджу. все одно хочется посміхнутись. Чортова магія„—Розкажи краще план.

—Чу-чу, куди ти так поспішаєш?—Сказав шатен, і подивився на хлопця напроти, дуже зацікавленим поглядом. —Ти і я знаємо, що ми впораємося менш більш за пів години, а на все це в нас 2 з чимось години.

—Знаю, але краще спочатку роботу, а потім вже ”розважатися„— Відповів старший, і поглянув у небо прикриваючи очі рукою.—Який план?

—Молодець, що запитав.—Осаму перестав усміхатися, та підморгнув.—План є в тому, що: Нам всього-то треба підірвати склад щурів, якщо буде можливість дізнатися щось про наступні їх рухи.—Хлопець ходив з одного боку в інший, показував щось руками.

—Звучить легко, навіть дуже.—Помовив Чуя, переводячи погляд на свого партнера.—Це все?

—Так.—Крикнув Дазай, і знову почав посміхатися дивлячись на Накахару.— Ти швидко схоплюєш, молодець, Чуя-кун!

—А, дякую—Останнього трішки здивувала похвала від свого, партнера-ворога-товарища, але він промовчав.—Ну, що, пішли?

—Так, пішли.

….

Завдання було дуже легким. Все було як завжди, як раніше. Дуєт зробив все тихо, майже. Просто, в кінці, коли бомба майже підірвалась їх знайшли. Це ніяк не завадило, тільки інформацію вони так і не отримали. Все ж таки цей пункт був не обов’язковим. Вони впоралися швидко, тому  повернулися раніше.

Після невеликої суперечки було прийняте рішення піти у ресторан. Затишний, спокійний. Як тільки вони зайшли до них підійшла Чудова дівчина-офіціантка.

—Мене звати Сєцуко.—Промовила вона, своїм лагідний голосом, і посміхнулася.—Сьогодні я буду вас обслуговувати, і ви..

—Дякую, Сєцуко-Сан.—Посміхнувся Чуя до дівчини, нервовою посмішкою. —Я Чуя Накахара, і це Осаму Дазай.—Промовив рудий.— Ми б хотіли замовити столик. Хотілося б, щоб він був далеко від усіх.—На це Осаму якось подивився на синєочого.

—Звісно, Накахара-сама та Дазай-сама.—Промовила вона.— В нас є столик у іншій кімнаті, подалі від усіх.— Прогомоніла блондинка з блакитними очима.—Дозвольте вас провести, будь ласка.—Сказала вона. Паралельно починаючи йти.

—Дякую.—В’якав шатен.— Дівчино, не хотіли б ви зробити зі мною подвійне самогубство?—Жебонітив самогубець, за що отримав по морді.

—Бовдур, заспокойся!—Галасив Чуя.—Вибачте, він просто дурень, не слухайте його. —Посмухнувся хлопець, штовхаючи шатена біля нього. Офіціантка промовчала. Накахара був вдячний їй за це. Не хотілось червоніти через цього виродка. Після декількох хвилин Подвійний чорний, реально прийшли на місце, де ніхто навіть не дізнався, що вони тут. Сєцуко побажала гарного вечора, і пообіцяла що через 5-10 хвилин прийде прийняти замовлення. Після цього зникла у коридорі ресторану.

—Слухай, Осаму.—Пробубнів рудий, сідаючи на стілець.— Нам треба поговорити про дещо.

—Я тебе слухаю.— Хлопець напроти підняв очі з меню на колишнього партнера.—Знаєш, ти маєш рацію.—Усміхнувся він, по-своєму загадково згадуючи про що він думав перед місією, зранку.—Я вважаю, що нам справді є про що поговорити.— Осаму говорив все це не відводячи погляд від очей навпроти. Дазай думав ”В цих очах можно втонути. Втонути у нескінченній порожнечі. В цих очах є бажання жити, блиск„— А саме про мою зраду, що до мафії.—Після чих слів повисла тиша, яка дуже давила на нерви. Ніхто не знав що сказати. Нарешті, синєокий хотів щось додати, але його випередили.— І тебе.— Знову повисла ця тиша. Кареокий думав, що мафіозі сам почне, але коли пройшов деякий час, він вирішив почати сам.— Ти напевно ненавидиш мене, хоча чому напевно, я впевнений, що так і є. Ти маєш повне право так робити. Я тільки хочу, щоб ти знав дещо..— На цих словах самогубець замовчав. Було дуже тяжко говорити про таке. Останній раз коли він висловлювався Чує було у 18. Як раз після смерті Одасаку, перед його ”зради„ Хлопець ніколи не виділявся у таких промовах. Так, що тут говорити, він вибачатись не вміє, як слід! Накахара слухав його. Обдумував, що сказати після молодшого.—Я хотів попрощатися з тобою, але тоді, ти не дав би мені піти звідти. Ти й сам це знаєш.—Колишній мафіозі зітхнув і продовжив говорити.—Я сумував за тобою, серйозно.— Осаму не встиг домовити, як тут їх обірвала офіціантка питаючи, що вони бажають замовити.