Мова квітів

Почніть писати…Рампо завжди любив квіти. Але не класичні, на кшталт троянд і тюльпанів червоного кольору. Їх дарують усі, кому не лінь, але навіщо? Адже вони такі… звичайні. Так, троянди бувають на будь-який смак і колір, для їх вирощування будують гігантські оранжереї. Теплична квітка, яка зів’яне вже за тиждень. Мовою квітів вони означають якусь дурість: пристрасть і кохання. Якщо кохання можна зрозуміти, то пристрасть взагалі нікуди не лізе. Необдумані дії що не піддаються логіці, завжди обґрунтовуються тільки цією дебільною пристрастю. Любов можна контролювати, а ось пристрасть ні. Тому троянди так дратують Едогаву.

А от польові квіти…

Це вже інша розмова. Ці квіти дуже сильні й живучі, в якомусь сенсі дикі. Такі сильні й до божевілля красиві, одні лише ромашки вже викликали захоплені зітхання. Яскрава жовта середина і білі, як полотно, пелюстки. Мовою квітів теж має прекрасне значення – взаємна симпатія. Едогава саме так і зізнався Аллану, подарувавши ромашки. Він, звісно, все зрозумів. Тоді й почалися їхні стосунки завдовжки в три роки.

Гербери. Це єдина не польова квітка, яку любить Рампо. Вони схожі на ромашки, просто перефарбовані в інший колір і з додатковим рядом пелюсток. Мовою квітів означають вибачення. Едгару вони теж подобалися. Одного разу, Рампо перегнув палку вказуючи на легкість нового детективного роману. Після цього Аллан зачинився у своєму кабінеті й нікого не впускав, просто мовчки плакав і дивився в порожнечу. Через годину під дверима кабінету лежали гербери. На щастя, після цього не довелося знову їх дарувати як вибачення.

Коли Рампо й Едґар зустрічалися вже півроку, детектив тільки згадав один інцидент. Це було за місяць до того, як вони почали зустрічатися. Аллан прийшов із букетом квітів для прикрашання агенції, ну, так принаймні він сам висловився. Цей букет складався з одних конвалій. Тоді Едогава пожартував про пісню на їхню честь, і в агенції цілий день наспівували “мы забрались в камыши…”. Тільки через ці півроку Рампо подивився, що означають конвалії мовою квітів. Двома словами не поясниш що вони означають, найкращим прикладом буде крик душі По – “Я так люблю тебе, а ти не помічаєш!”. Ось це і означають конвалії… Шкода, що Едогава дізнався про це тільки через деякий час, але… важливо лише те, що вони вже разом і живуть щасливо, чи не так?

Коли виповнилося два роки, як вони почали зустрічатися, почався травень. Усе цвіло й пахло, скрізь зелено й барвисто, починав цвісти бузок. Їхній колір такий чарівний – фіолетовий, його улюблений колір. Очі Едгара теж фіолетові, тільки темніші… Здається, любов детектива до фіолетового пов’язана аж ніяк не через бузок. Пара вирішила прогулятися парком, там якраз усе було вкрите цими прекрасними квітами. Рампо ними замилувався, а вдома на них уже чекала кімната обставлена бузком. Едогава був у захопленні, а на обличчі Аллана з’явилася усмішка – чого тільки не зробиш заради щастя коханого.

Через деякий час Рампо почав любити абсолютно всі квіти. Допоміг йому в цьому По, який показав всю іх цінність, навіть якщо вони були вирощені в тепличних умовах. Те, що вони виросли подібним чином вказувало не на слабкість, а на терпіння і працю того, хто це вирощував. Абсолютно всі квіти прекрасні, як на них не поглянь. Тим паче, Едгар любив півонії, тож… нічого ж не стане, якщо теж почне їх любити?

Через два з половиною роки їхніх стосунків письменник почав поводитися дивно. Відмовлявся від поцілунків, рідко обіймався і постійно замикався у своєму кабінеті, зайти міг тільки Карл. Після кожного тактильного контакту, По шарахався як прокажений. Едогава, звісно, зрозумів чому так. Схоже, їхні стосунки перейшли в щось більше ніж просто платонічні почуття. При кожному поцілунку Аллану хотілося втиснути детектива в ліжко і зробити те, що ви самі знаєте. Рампо на ці думки хитро усміхнувся. Що ж, він почекає поки письменник не набереться сміливості проявити ініціативу.

На жаль, цього моменту він так і не дочекався. Чому його хлопець такий сором’язливий… Ну добре, якщо гора не йде до Магомета, Магомет прийде до гори. І знову під дверима лежали квіти, але цього разу не гербери, а криваво-червоні троянди – мовою квітів вони означали пристрасть і бажання. З того дня дивна поведінка Едгара припинилася.

Минуло три роки, як вони почали зустрічатися. По знову поводиться дивно і він сам це усвідомлював, тому попросив Рампо не застосовувати дедукцію найближчі кілька днів, щоб не здогадався. Слідчий погодився, він довіряв своєму хлопцеві всіма фібрами душі. Не минуло й дня, як Едогава сидів у машині По і їхали якоюсь дорогою. Раптом пейзаж почав стрімко змінюватися, навколо почали з’являтися поля з квітів. Машина зупинилася, і вони вийшли з неї. Аллан узяв Едогаву за руку та потягнув в те поле. Рампо захоплено дивився на пейзаж навколо себе, тисячі польових квітів мерехтять своїми яскравими барвами. Він шукав очима різні квіти, говорив їхні назви:

– Дивись, Едя, це ж мак! А це ромашки! Навіває спогади!

Детектив бігав від квітки до квітки, але Аллан раптово заговорив тихим і ніжним голосом:

– Рампо, можеш будь ласка постояти нерухомо секунду?

Слідчий здивувався, але став прямо і не рухався. Поки Рампо чекав, Едгар продовжив говорити:

– Сьогодні минуло рівно три роки, як я найщасливіша людина на планеті і… Не знаю, чи надто я жадібний, але хочу стати ще щасливішим, і зробити те саме з тобою.

У Рампо почали трястися губи. Тремтіння пробігло по всьому тілу, коли Едгар почав опускатися на одне коліно і дістав із кишені червону коробочку з каблучкою:

– Рампо Едогава, ти станеш моїм чоловіком?

Якщо раніше детектив весь трусився, то зараз він у заціпенінні. Так ось чому По просив не використовувати дедукцію, не хотів, щоб хлопець раніше, ніж треба, дізнався про пропозицію. Який же він щасливий..

– Так