Фанфіки українською мовою

    Ми ще деякий час стояли та дивилися один на одного, але у всього є кінець. Я не хотіла йти, але до нас вийшов Євген, котрий запитально на нас глянув. привітався за руку з чоловіком та потягнув мене назад в ресторан, що б все ж таки познайомити зі своїми батьками. Я останній раз кинула погляд на блондина в окулярах. Я до останнього відчувала його погляд у себе на спині.

    Більшість вечора все було наче в тумані, думки було тільки про колишнього. Я пила й пила. все навколо, навіть Євген відійшли на другий план.

    – ти стала якоюсь дивною. Може, я щось не так зробив? – в котрий раз запитав у мене Євген. Він ще намагався дізнатися звідки я знаю його двоюрідного брата, я тільки й відповіла, що він викладав в мене історію раніше.

    -ти засумувала. Банкет майже закінчився, але молодь ще поїде в наш клуб. Ти ж зі мною?- Женя зробив очі цуценяти, і я не змогла відмовити.

    Після того як ми попрощалися з його батьками, я на вході попросила ще цигарку у незнайомого чоловіка який здавався мені дуже знайомим, але я не звернула на це уваги.

    З другом ми вирішили їхати в клуб на таксі, тому покурити в мене був час. Навпроти нас я помітила стоячого чоловіка який займав всі мої сьогоднішні думки. Він стояв біля машини та не зводячи очей дивився на мене.

    – де це таксі?- запитав сам в себе Євген починаючи злитися.

    – вас підвезти ? – крикунув нам блондин все ще не зводячи з мене очей.

    Євген подивився на мене з німим питанням. Я мовчки попрямувала до машини колишнього викладача. Женя поплентався за мною, таксі підвезе когось іншого, бажаючих тут не мало.

    – я сяду в переді.- Євген не став запитувати, бо знав, що це моє улюблене місце.

    Євген відкрив мені двері, та пішов сідати на а заднє. Я не могла повернутися, що б подивитися на чоловіка з ліва. Моя голова розболілась на стільки, що я вже не могла терпіти.

    – Маш, щось болить?- захвилювався мій друг.

    – Голова розболілась, а як на зле, не брала ніяких знеболюваннь.

    – Леве, притормозиш біля аптеки?- Євген звернувся до Лева. Лев. Як же давно я не чула це ім’я. Як же давно я не вимовляла це ім’я навіть в думках, навмисно уникаючи. Лев без питань зупинився біля першої потрапившої аптеки.

    – я швидко! -виходячи з машини сказав приятель.

    З Левом ми сиділи мовчки ще деякий час, поки я випадково не промовила в голос:

    -Лев..

    Я відчула як він повернувся до мене.

    – Марія?

    Я похитала головою. Але вийшло це трішки кумедно, бо я була п’яненькою.

    – давно не вимовляла твого ім’я. – гірко посміхнулася. Я побачила як піднялась його рука та хотіла накрити мою долоню яка лежала в мене на нозі. Але за декілька дюймів він застиг. Я повернулась, що б глянути на нього, в його погляді була невпевненість. Він прибрав руку так і не торкнувшись мене. Ні. Ні. Не хочеш сам? Я візьму сама. Не знаю навіщо, але я накрила його руку своєю долонею і це було до біса боляче і приємно одночасно. По мені пройшли мурахи від цього дотику. Він ковзнувши рукою змінив положення руки, тепер його долоня зімкнулась з моєю, та наші пальці переплилися.

    Так би я могла довго просидіти, але це продовжувалося не довго.

    Повернувся Євген котрий вручив мені пляшку з водою та пігулки які я одразу випила, дякуючи приятеля. Голова не одразу перестала боліти, але я все одно не відмовилась від клубу. хочу всі почуття виплеснути в танці.

    Лев по запрошенню Жені пішов з нами в самий елітній клуб в місті який належав саме батькам Євгена. Коли ми йшли, я помітила, що вони хоть і двоюрідні брати, але все ж таки схожі. Дякую, життя, за такий збіг обставин, це повний триндець.

    Коли ми увійшли в клуб, в вухах зазвеніла гучна музика, через яку неможливо було почути самого себе. Я жестами показала, що я пішла в вбиральню. А Євген показав на столик за яким вони будуть сидіти.

    Я зайшла в кімнатку, де музика лунала не так гучно, та підійшла до дзеркала. Я підправила макіяж та зачіску. Дістала телефон, та побачила декілька смс від Стейсі. Я відправила їй своє фото в дзеркалі та сказала, що у мене для неї є “треш-історія” про яку я розповім завтра.

    Після, я попрямувала прямо до обраного столика, випила шот який замовив Женя. Кинувши свою сумочку на крісло, я розвернулась в бік танцпола. Слава богу, сукня була не супер довгою, і виріз на нозі давав спокійно рухатися без обмежень. Єдине, що, через деякий час моїх диких танців я зрозуміла, що туфлі мені натирають, і моя п’яна голова прийняла рішення зняти підбори та просто віднести до своєї сумки. Не сказати, що Лев здивувався коли в нього ледве не влетіли мої туфлі -взагалі нічого не сказати. На танцполі я вигиналась в такт музиці як змія, що привертало увагу хлопців, та й дівчат навкруги. Долонями я проходилась вздовж свого тіла, знаючи, що зараз на мене дивиться саме він. Євген взагалі десь загубися, але мене це мало хвилювало. Я не знаю скільки я так протанцювала, але гучні баси вже перетворилися в мелодійну, спокійну пісню. Я відчула велику руку на оголенній ділянці своєї спини. Я розвернулась. Лев тепер здавався ще вище.

    Він наче причарований дивився на мене. Я закинула свої руки йому на шию. Його руки охопили мою талію та притягнули мене ближче до себе для танцю.Навкруги людей було багато, але зараз для меня існував тільки він.

    Зараз для мене існував тільки він, його запах дорогого адеколону. Його теплі руки на моїй талії, та жар тіла. Він водив носом по моїй голові та лобові, іноді легко торкаючись вустами мого волосся.

    – мені так тебе не вистачало.- мій голос зірвався на половинні речення.на мої очі навернулись сльози.

    Його рука піднялась до мого обличчя витираючи сльозу.

    – вибач, вибач мене, Марійка. – він поцілував доріжку моїх сліз на щоках. – пробач мені, будь ласка, дівчинко моя. -він тихо благав мене про пробачення. Я й не помітила як сильно тримала його за сорочку притягуючи до себе, іншою рукою я охопивши його шию. Я притулилась лобом до його. Я поглянула в його очі, з яких текли сльози. Він продовжував мене благати про пробачення.

    – янгол мій, будь ласка.. – я не дала йому договорити, і ледь доторкнулась до його губ, наче питаючи чи можна поглибити поцілунок. Його вуста відразу відповіли. Цей поцілунок був з присмаком солодкої солі. Болю від розлучення, та радості, що нарешті наші вуста зімкнулися, а руки блукали по тілах друг друга.

    Але щось мене змусило перервати це божевілля. Я глянула на той самий столик де сидів Євген та дивився на нас. Без сумніву,він бачив всю цю сцену та нічого не пропустив. Бачив і невпевнений танок, потім сльози, а потім дотики губами які були чи то до біса дикі, чи то до бісі ніжні.

    Лев зрозумів куди я дивлюсь та ніяково щось пробуркотів, але я не почула, бо намагалась зрозуміти, що зараз думає Євген. Той тільки сумно посміхнувся та кивнув мені, після чого попрямував кудись в бік бара.

    Я перевела погляд на Лева у якого я до сих пір була в обіймах.

    -я дуже не хочу, що б завтра ти про це пошкодувала.

    – аналогічно. – замикаючись в своїх думках відповіла я.

    – він тобі подобається?

    – подобався, але це було не кохання.

    Лев нахмурився.

    Я коротко поцілувала його.

    – кохала і кохаю до сих пір я тільки тебе.

    – я вже не такий як був раніше.

    – я теж.

    – я помітив. – чоловік сумно посміхнувся.

    – будь ласка, просто давай завтра поговоримо про це, просто дай мені ще один шанс.

    – звісно, мила, звісно. Ми поговоримо, я спробую пояснити чому так вийшло. Мені нема пробачення, але..- я знов не дала йому договорити, накриваючи його вуста своїми. Я так довго цього чекала. Я так довго чекала його.

     

    0 Коментарів