Ми любимо казки, але не віримо в них.

Батьки Євгена були бізнесменами, які тримали декілька бізнесів: як мережа ресторанів та елітний клуб. Євген запросив мене разом з ним на банкет в честь річниці ресторану. Там буде багато друзів та партнерів його батьків.

З самого ранку я готувалась. Саме складне це було обрати сукню. Було декілька варіантів, але я обрала чорне, довге(але не занадто)з вирізом на нозі, та на спині. Моє руде волосся було коротке, тому було складно зробити якусь зачіску. Я його накрутила локоном, та зробила недбалу косу від скроні і по діагоналі таким чином що б мої білі прядки прихованого фарбування було видно.

Я віришила робити класичний “смокі-айс”, але вирішила не замазувати своє ластовиння. Погляд вийшов як у лисиці. Хоча, я не рідко чула в свою адресу, те, що схожа на неї(мабуть через руде волосся)

Коли я підійшла до скрині з прикрасими, Я похмурніла. Я відкрила скриню і перше, що побачила, це подарунок від нього який я не можу викинути. Це була дорогоцінна підвіска з сонцем яка завжди звертала на себе увагу. Заламані промені сонця дивилися дуже цікаво, і в цілому підходило до цієї сукні. Я швиденько застібнула підвіску у себе на шиї, та натягнула на пальці ще декілька мінімалістичних кілець.

Я застрибнула в високі, але зручні чорні туфлі на платформі які елегантно застібаються ланцюжком на щиколотці.

По дзвінку я вийшла зі своєї квартири-студії та сіла в точно дорогу чорну машину, але грець знає як вона називається. Євген окинув мене зачарованим поглядом.

– ти дуже гарна.- він ніжно посміхнувся.

– йой, дякую, ти теж нічого такий.- засміялася я і нахилися щоб поцілувати у щоку свого друга. Сьогодні він був в чорному смокінгу, а волосся зачесене гелем назад. Майже всю дорогу я роздивлялась профіль Жені. Його лице було симетрично – правильним. Прямий ніс, чіткі лінії скул та по-справжньому чоловіче підборіддя.

– чого ти мене так роздивляєшся? Либонь закохалася?

-авжеж, котику, як в тебе не закохатися? – але це все були жарти. Я все ще не могла припинити згадувати своє колишнє кохання.

Я трішки хвилювалася, бо Євген дуже хотів познайомити мене зі своїми батьками та рідними.

Ми виїхали на край міста, в затишний район який славився зонами відпочинку, бо зовсім рядом був ліс.

Євген елегантно відкрив мені двері машини, та запропонував свою руку. Я давно не ходила на підборах, тому різко і сильно вхопилась за лікоть Євгену. Він засміявся:

– тихіше, жіночко. Я тримаю тебе.

Я нервово скривила губи в посмішці.

Ми зайшли в шикарний зал, навколо було дуже світло, багато людей, багато закусок та напоїв.

В першу же чергу Євген повів мене до своїх батьків. Я побачила їх в далечіні, вони стояли і спілкувалися з декільками людьми.

Коли я придивилася, з ким, моє серце ледь не впало в п’ятки. Але я дала йому шанс не розбитися остаточно, думкою, що мені здалося. Але чим ближче ми підходили до групи людей, тим більше з’являлося тріщин на залишках серця. До болі знайомий силует стояв в групі людей, де були батьки Євгена,але для мене вони відійшли на задній план.

Я зупинилась, мені стало зле.

-Маш? Все добре? – хлопець зупинився разом зі мною.

Він схвильовано чекав на відповідь.

– мені трішки зле. Йди знайди нам чогось випити, а я піду на свіже повітря.

– можливо, мені піти з тобою?

– ні-ні, все добре. Я повернусь.- повертаючись на підборах я попрямувала до виходу. Ну ось, вечір ще не почався, а вже зіпсувався. Можливо втекти? Але таксі сюди швидко не приїде і Євген до того часу затягне мене назад. Але я не знаю, як взагалі знаходитися в тому приміщенні. Хотілося заплакати, але сліз вже давно не було. Я підійшла до якось чоловіка який стояв в стороні, та запитала в нього цигарку. Він люб’язно мені підпалив та пішов в ресторан. Я стояла в пітьми, на мене ніхто не звертав уваги. Я спостерігала,в надії заспокоїтись, як люди під’їжджають, заходили або виходили з приміщення, віталися та обіймалися.

Я вже викурила пів цигарки, як побачила, що з ресторану вийшов той самий, одночасно біль та кохання мого серця. Його лице було похмурим. Моє серце пропустило удар. Ноги стали ватними, та коліна почали трястися. Він стояв на сходах та вдивлявся в пітьму. Дуже хотілося відійти назад та втекти, але я зробила крок вперед паралельно затягуючи цигарку. Я затримала дим в легенях та зробила ще один крок. Блондин перевів погляд на мене, та став ще похмурішим.

Я видихнула дим.

Зробити вид, що я його не знаю? Я затягнулась ще раз. Привітатися? Видих.

Я охопила цигарку великим та вказівним пальцем, та останній раз затягнулась перед остаточним вибором. Я вже стояла поряд з ним. Його брови більше не були похмурі, в його очах промайнуло впізнання.

– це все ж таки ти. Я думав, ти мені знов привиділась. – він натягнуто посміхнувся.

Знов привиділась? Я розгубилася. Я думала просто пройти повз, а він заговорив до мене. Він зовсім не змінився. Та сама зачіска, ті самі окуляри. Той самий голос.

Всі мої надії на відновлення серця звалилися в цей самий момент.

Цей його погляд, як на старого, забутого приятеля мене добив. Але я давно навчилась приховувати емоції, і зараз, як і усім, я збрешу і покажу тільки те, що всі мають бачити.

– привіт. Не чекала тебе тут побачити.

В його очах, щось промайнуло, але я не встигла зрозуміти що.

– тому ти втекла?

Я зневажливо буркнула.

– я втекла, що б покурити.

– твоя поява для мене теж не очікуванна. Скільки ми не бачилися?Я бачив ти прийшла з Євгеном?

Його тон був спокійним, говорив як ні в чому не бувало і це збило мене з пантелику.

-так, з Євгеном.. він мій друг. – добавила я. Я згадала про свої здогадки і глянула на його руку в пошуках обручки. Обручки не було, і чомусь ця новина трішки розслабила мене. Він, помітив мій різкий погляд на його безіменний палець, та сам глянув на нього. Він хмикнув.

– ні, я не одружився. Хоча мав би.