Кінець.

Двоє підлітків стояли на  даху багатоповерхівки. Накахара і Осаму відчували величезну ненависть один до одного, яка з кожним днем поглинала їх дедалі більше. Вони загрузли в ній назавжди. Адже колись давно, замість неї було кохання. Дитяче і таке ніжне кохання. Побачивши один одного у хлопців з’являлися метелики в животі, які з невинною легкістю пурхали зводячи живіт. У їхніх головах назавжди застрягне той момент, коли вони тільки познайомилися і закохалися. З кожним новим спільним моментом це кохання ставало міцніше і це було майже неможливо приховати. Кожен відчував приплив енергії та великі почуття один до одного. Відбувся перший поцілунок. Поцілунок стався в якомусь лісі, під дощем що додавало більше атмосфери близькості. Двоє мокрих з ніг до голови хлопців стояли близько один до одного зігріваючись своїми тілами. Через кілька миттєвостей губи хлопців зчепилися в поцілунок, від чого їх тілам пройшов зігріваючий жар. Поцілунок був не надто гарячим чи ідеальним. Він був не досвідченим, але давав їм відчути, як вони люблять. Люблять так що здавалося, що це кохання ніколи не згасне. Але так тільки здавалося. За кілька днів після цього хлопці почали віддалятися. З таким темпом стосунки вже не врятувати. Часте ігнорування один одного, не домовленість, образи. Все це зливалося в одну велику ненависть. Можливо був вихід із цього стану відносин, але ніхто не хотів перший починати це. Адже треба просто поговорити. Пояснити один одному почуття та емоції. Зрозуміти. Але з’ясовувати почуття було вже пізно. Всі вогники, які хоч колись промайнули, були згаслими. Обидва підлітки були спустошені. Вернемося до теперішнього часу від якого залежать всі стосунки. Дадзай прийшов на дах багатоповерхівки мафії щоб зустрітися з Чуєю. Чуя перший проявив ініціативу поговорити про все що відбувалося між ними. Осаму сидів на краю даху, звісивши ногі, в голові була каша, всі емоції які він зараз відчував змішувались. Холодне повітря били в лице, пасма волосся впала на очі, але він не поспішав його прибрати. Йому зараз було не до того як він виглядає. Через мить почулися кроки в якіх було відчутно злість. Чуя зупинився на невеличкій відстані від Дадзая. Він стояв прямо за його спиною не наважувався підійти ближче. Осаму з самого початку зрозумів хто це був. Той хто раніше міг змусити його відчувати приємну тяжкість в низу живота. Зводити коліна та тремтіти від кохання. Але зараз це була особа від якої було огидно і все що відчувалось це в’язкий комок у горлі від якого нудило.

— Я думав що ти не прийдеш, – Чуя моторним, начебто байдужим голосом проговорив, поглядом пропалюючи дірку в спині брюнета.

— Мало що ти там собі думав, – таким же голосом проговорив Дадзай. Його очі були спрямовані на вечірню Йокогаму.

— Не вже тобі не хочеться все роз’яснити? Шкода, – поговорив Чуя.

— Що тут роз’яснити?! Між нами все скінчено! – гаркнув Дадзай, піднявшись з землі і повернувшись до Чуї.

— Між нами й нічого не було, – промовив Накахара, на здивування спокійним голосом. Він майже ігнорував роздратування Осаму, адже він сам був дуже роздратований.

— Нічого не було?! Всі зі два роки ми були близькі! Поцілунок – це теж нічого не було?! Просто іскра, так?! – Осаму був готовий гарчати від злості.

— Не заперечую, поцілунок це не просто іскра але зрозумій одиного року мало щоб зрозуміти один одного, – все ще спокійним тоном вимовив рудий. — До того ж ми зараз відчуваємо оде і теж до один одного, правда?

— Не думаю. На даний момент я відчуваю тільки неприязнь. Раніше було краще, – сказав Осаму.

— Дадзай, не можна жити минулим! Всі почуття які в нас були вже згасли! – далі провадив своє Чуя. Він хотів по скоріше забути про Осаму як про страшний сон.

— Але ми могли б їх відновити! Просто знову почати проводити час з один одним! Просто подумай що було б якщо б ми почали вести себе як закохані, можливо навіть таким чином ми змогли б повернути всі від чуття! – говорив Дадзай, підходячи до Чуї ближче.

Рука Накахари не поволі повзла до кишені. Намацавши там предмет сині очі загорілися злобою.

— Що ти таке кажеш, йолупе?! Якій сенс з того що ми будемо прикидатися закоханими?! Почуття які вже минули не повернути! – прокричав Чуя.

Його рука схопила предмет в кишені, поки Дадзай підходив ближче. Врешті решт Чуя теж підійшов до Осаму. Накахара ривком достав з кишені ножа-метелика і гостре лезо встромилося в бік Дадзая. Від не очікування Дадзай тихо простонав. Спочатку нічого не відчувалося але потім почало пекти і кров хлинула рікою.

— Так буде краще для нас, вибач,- промовив Чуя.

Від болю Дадзай впав на коліна, але рудий хлопець швидко вдарив його ногою в живіт відкинувши на край даху.

— Бувай, я ніколи не забуду той поцілунок і миті які я провів з тобою як би мені не хотілося цього забути, – промовив Накахара. Ще один удар в живіт Осаму і хлопець впав з даху. Його тіло летіло з тридцятого поверху. Зіниці брюнета не поволі поповзли на верх повідомляючи про смерть. Все що думав Осаму думав в кінці життя це: “Чому?”

Дата смерті: 27.09.2015р. 

Час смерті: 21:45, о 21:40 був нанесений удар.

Вид смерті: Удар металевим ножем-метеликом в печінку.