Крапки [TRANSLATION]

Спочатку це здавалося жартом. Але в кожному жарті є своя правда… (Соулмейт АУ, де перша думка соулмейта про тебе з’являється на твоєму тілі як тату, той же Всесвіт)

 

/////

 

Багато чого сталося, тому Трафальгар Ло не одразу це помітив. Поява Темного Короля на аукціоні, армія морського дозору, Пацифісти, навіть адмірал..

Допоки Ло зі своєю командою не опинився у відносній безпеці, йому було не до цього. Тому першим увагу на це звернув Бепо.

— Гей, капітане, твоя рука…

Ведмідь над чимось метушився, і Трафальгар неохоче розплющив одне око, щоб побачити, через що навігатор вкотре порушив його спокій.

— Певно якась рана. Урешті-решт, той клятий адмірал стріляв променями світла.

— Але вона не напухла і не кровить — це ж не нове тату?

Ло роздратовано застогнав і підніс свою руку ближче до очей, аби краще роздивитися той “знак”, що занепокоїв Бепо.

Це були просто цятки. Три крапки, розташовані одна за одною.

Він точно пам’ятав, що не бачив їх сьогодні зранку.

Капітан зітхнув і продовжив розглядати їх далі. Ні, це не якись аж занадто точний синець чи опік, йому зовсім не болить. І ці цятки були надиво схожими на його інші тату.

— Я поняття не маю, що це, — чесно зізнається Трафальгар. — Раніше тут цього точно не було.

Бепо галасував на весь корабель, тому навколо них вже зібралася вся команда. Чорти б їх побрали, хіба вони не бачать, що Ло намагається подрімати?

(Але, з іншого боку, навіть у випадку серйозної травми капітан зробив би вигляд що все добре, і тому хвилювання Піратів Серця є логічним).

— А, оце? Я помітив ще коли ми тікали від Кізару, і подумав, що це він тебе зачепив.

— Та ні! Цей знак був ще раніше. Точно від Пацифіст.

І тепер уся команда сперечалася, коли ж достеменно з’явилися ці крапки на його руці.

“Ой, дурні, це навіть не рана”.

— Чи вам повилазило? Він отримав їх у бою біля дому аукціонів!

Зітхаючи, Ло поправив капелюха, піднявся і почав тягнути Бепо кудись подалі. Йому ну дуже треба трохи відпочити.

— Капітане, ти точно в порядку?

На щастя, хоч колись Бепо був тихим.

— Точно, я просто втомився.

— Мені шкода.

Після цього Трафальгару нарешті вдалося заснути.

 

.ХХХ.

 

Першою підказкою мав би бути Марінфорд. Звичайно, подібна думка ніколи не з’являлася в його голові раніше.

“То це він?”

Така аж занадто загальна фраза була на руці гумового хлопця, і Ло майже відчув жалість до нього. І як хтось має знайти свого соулмейта, коли ця особа подумала так, як подумав би будь-хто при зустрічі з кимось настільки відомим як Муґівара?

(Навіть Ло подумав би так).

Трафальгар більше не задумувався над цією тату, та й помітив він її лише через рани, що вкривали руку Луффі поряд з написом.

Мимохіть йому стало цікаво, що станеться у випадку пошкодження татуювання. Здається, Ло ніколи про таке не чув. Чи зцілиться тату до початкового вигляду? Чи залишиться назавжди понівеченим? А у випадку розчленування? Чи тату знову з’явиться на іншій частині тіла, якщо не зможе на руці?

Можливо, йому варто сконцентруватися на операції, а не на цій маячні про соулмейтів.

Ця людина хотіла б мати свого соулмейта здоровим, тому Трафальгару потрібно швидше підлатати Муґівару-я.

“Тобі краще цінити це, людино То-це-він, ким би ти не була. Боже, ти настільки нудний. Чи нудна. Хто, трясця, думає так про власного соулмейта?”

 

.ХХХ.

 

— Ау, капітане, ти впевнений, що це не Кізару? Ця мітка нікуди не зникла.

Ло неохоче глянув на цятки. Ой, Бепо все ще про це бідкається? Уже минув тиждень чи два, як вони покинули Муґівару-я в руках колишнього Шичибукай і Темного короля на Амазон Лілі.

І сімома днями більше як ці крапки з’явилися на його руці.

— Не хочеш зробити таке ж тату з іншого боку? — захихотів Пінгвін.

Ло вкотре роздратовано зітхає:

— В останній раз, я не травмувався і не набив нове татуювання, телепні!

— Тоді якого біса вони з’явилися? Зазвичай мітки не виникають магічним чином, до того ж ідеально круглі та на однаковій відстані.

Трафальгар почув шепотіння, поки кілька людей не засміялися. І яка тупа ідея з’явилася в них зараз?

— Хлопці, а якщо… Може, наш капітан був настільки приголомшливим, що залишив когось без слів та змоги навіть думати!

— Бути не може! Ти маєш на увазі…? — рознеслася нова хвиля реготу.

— Ви лише погляньте, пан Крижаний Принц зводить бідну дівчину з розуму!

Хвилинку, вони про… Ло невпевнено подивився на мітку.

“Та це неможливо, щоб я зустрів свого соулмейта. І де таке бачено, щоб замість думки були крапки?”

— Або ще у соулмейта капітана макітра порожня.

Його команда не відпустить цю тему ніколи, чи не так?

— Вибач, капітане, я впевнений, що ці цятки скоро зникнуть.

Хоча б Бепо не поділяв загальних веселощів.

 

.ХХХ.

 

Крапки так і не зникли. Минули місяці. Цілий рік. І мітка не змінилася. Тепер це був улюблений жарт Піратів Серця, що соулмейт капітана був або тупим, або його безнадійним фанатом. Слава Господу (і кільком не пустим погрозам), частота таких розмов з часом зменшилася.

До того ж, Ло ніколи не зізнається, що теж про це думав. Що, можливо, це правда. Він точно зустрів багато… Дурнів того дня, і фанатиків теж.

Але ж… Хто? Його перекривило на деяких варіантах, як-от Кід чи Апу. Або ще пірати з інших команд Найгіршого Покоління. Солом’яні капелюхи ось переповнені телепнями.

Та чого всім навколо треба бути йолопами? Це робить спробу звузити коло підозрюваних набагато важчою.

(Трафальгар знову згадав схожу біду Муґівари-я. Либонь у них обох нудні соулмейти).

 

.ХХХ.

 

Зрештою, Ло почав забувати про всю цю нісенітницю як тільки опинився в Новому Світі. Як тільки зумів придумати план помсти. Як тільки став одним із Шичибукай і опинився на Панк Газард, без команди. Він настільки звик до мітки, що почав сприймати її як додаток до власних тату. (Може, думка Пінгвіна була слушною, і варто набити таке ж з іншого боку).

Цезар та Моне її не коментували, і, можливо, вони просто не побачили через теплий одяг, що вимагав клімат цього острову, або ж це не здавалося для них чимось незвичайним. Точної причини він не знав і знати не те щоб хотів.

Урешті-решт, це було в минулому. А ще Трафальгар не розраховував взагалі вижити, після всього що натворив. Він був занадто виснаженим.

Соулмейти не завжди мають щасливий кінець. Може, в іншому житті поталанить більше. І не з таким дурнем.

(Якби ж в цьому була проблема).

Тому Ло про це не думав. Насправді, він навіть забув. Так було, допоки одне юне обличчя не з’явилося перед ним.

— Трао!

“Хм, Муґівара-я?”

Він хоча би був у порядку, Трафальгар помітив.

 

.ХХХ.

 

Це не зайняло в нього багато часу.

“Йолопи. Я оточений йолопами!”

Зоро-я був йолопом. Чорна Нога-я був йолопом. Та їх лікар-я теж, час від часу.

Але найбільшим телепнем був їх капітан. Та чи цей хлопець хоч колись думає?

…

…

…

Ло приголомшено глянув на свою руку.

“Цього, трясця, не може бути.”

— Гей, Робін, що ти думаєш?

— Ну, ми ще не знайшли нікого, хто б так називав Луффі.

І про що вони базікають?

Неважливо, він бачив мітку Муґівари-я, і сам Трафальгар точно так би не подумав. Тому, попри його початкове занепокоєння, ні. Першою думкою Луффі про нього не були крапки.

 

.ХХХ.

 

Спостерігаючи за Солом’яними Капелюхами більше, Ло зрозумів, що ці дурні все ж вміють користуватися головою. Зоро здавався тим, з яким можна було і позмагатися, і поговорити. А от кухар? Точно ні.

До речі, а чого вони так на нього витріщаються?

До осмислення причини не вистачало одного голого торсу Луффі.

На місці, де під час битви в Марінфорді був опік, зараз красувався напис:

“Муґівара-я Луффі, значить?”

 

.ХХХ.

 

Першим з ним цю тему зачепив Усопп.

— Ну і що там написано? Що?

— Тс, — Ло продовжував ігнорувати його питання. Не виглядало так, наче Усопп помітить ті кляті цятки.

(Справді. Нічого. Абсолютно нічого. Отак Луффі подумав під час їх першої зустрічі? Трафальгар надав би перевагу напису “Немає слів”, хоч якась романтика).

А тепер цей дурень шукав підказок на його руці.

— Не кажи мені, що це “смерть”, — Усопп схопив його за руку і доторкнувся до фаланги з першою буквою.

Ло його відштовхнув.

— Як же це тупо.

— Та про що ти, дідько, говориш? — сказав Усопп і потягнувся до краю сорочки Трафальгара. — Та перестань! Лише ти так називаєш Луффі.

Ло вирішив ніяк на це не відповідати.

— Це реально “смерть”? Ні, від тебе таке ще очікувано, але щоб Луффі…

— “Смерть” це просто частина мого псевдоніму, нічого більше, — зітхнув Трафальгар.

— Яке полегшення! Знаєш, це не дуже радує, коли першою думкою соулмейта про тебе є “смерть”.

Тц.

Смерть була б краще ніж нічого. Як мінімум на думку Ло. (І якого біса йому не все одно? У будь-якому випадку не переживе завтрашній день.)

 

.ХХХ.

 

Можливо, має зворушити, що Муґівара-я так наполегливо бився заради нього. Можливо, він має радіти.

Цей хлопець був його соулмейтом, врешті-решт.

(А чи знав Муґівара-я? Чи він зрозумів? А, може, його команда сказала? Чи цей телепень не думав зовсім і робив що в біса заманеться?)

Ло вже не знав, що йому думати.

І не розумів, як почуватись.

 

.ХХХ.

 

— Муґіваро-я…

Ло спостерігав за непритомним капітаном. Чому? Чому хлопець це робив? Чого ризикував власним життям? Чого не втік, коли Ло сказав так вчинити?

І, заради всього святого, чого Трафальгар опинився в парі саме з цим вар’ятом?

Вони ж повні протилежності.

“Мабуть, мені варто подякувати самому собі, що врятував тебе.”

 

.ХХХ.

 

Під час подорожі до Зої молодший капітан виглядав дуже… Захопленим рукою Ло.

Не приведи Господь, та чи це дитя справді почало думати?

— Ой, Муґіваро-я, що тобі треба? — пробурчав старший.

— Твоя рука, — гумовий палець штиркнув одну з тату. — Просто… Це виглядає знайомо. Наче я вже це бачив.

— Зважаючи на те, що ми провели вже кілька днів разом, я не сумніваюся, що ти їх бачив, Муґіваро-я, — роздратовано відповів Трафальгар.

Луффі заперечливо похитав головою:

— Ммм, ні, я не про це. Типу… Д… Д…. Як називають відчуття, коли ти думаєш, що щось робив, але це не так?

— Ти про дежавю? — зітхнув Ло.

— Так! Воно! — у відповідь засяяла посмішка.

Трафальгар поглянув униз, аби побачити, що ж так зацікавило Луффі, і здригнувся.

Крапки.

Ні, він таки ніколи не зрозуміє Луффі.

— Просто… У мене таке дивне відчуття, знаєш? У голові паморочиться. Як… Як коли ми вперше зустрілися і побили тих солдатів!

Якого чорта? Як взагалі Луффі провів паралель між цятками і моментом їх зустрічі?

— Таке ж розпливчасте відчуття, як дизайн твого капелюха.

Луффі засміявся. І зняв капелюх Ло, а потім… Підніс його до руки старшого.

— Крапки трохи нагадують візерунок на капелюсі!

Йобен бобен.

Чекай. То може ті крапки насправді…

Чорти б тебе побрали.

Це були плями. Луффі помітив його капелюх і подумав “плями”.

— А я думав, що ти звичайний дурень, Луффі-я.

— Ой, та за шо, Трао!

Ло лише засміявся. Найбільшим дурнем був тут він сам.

— Помовч секунду, — сказав Ло, перед тим як затягнути молодшого капітана в поцілунок.

(Добре, можливо, вони обоє дурні.)

 

/////

 

Український переклад “Dots”, автор_ка petiteneko на АО3

https://archiveofourown.org/works/8827474

Переклад опублікований з дозволу автор_ки

 

Примітки автора:

Це було так весело писати, о Боже, я просто ааа. І так, мітка не з’являється, поки ти особисто не зустрічаєш або хоча б бачиш свого соулмейта.

PS: прямо в кінці, мій мозок вирішив вкинути плоттвіст, і я вмер від того, наскільки він зробив усе лише кращим.

 

Примітки перекладачки:

Обов’язково поставте кудоса на оригінальну роботу, якщо вам сподобалося!

ай белів ін йобен бобен супрімасі (це все через мем з твіттера кринжіться зі мною разом)

(А ще я перекладала чудову роботу по зосанам https://fanfic.com.ua/fanfic/%d1%82%d1%80%d0%b0%d1%85%d0%bd%d1%83%d1%82%d0%b8-%d0%be%d0%b4%d1%80%d1%83%d0%b6%d0%b8%d1%82%d0%b8%d1%81%d1%8f-%d0%b2%d0%b1%d0%b8%d1%82%d0%b8-%d0%b0%d0%b1%d0%be-%d1%8f%d0%ba-%d1%83%d1%81%d0%be%d0%bf/)