Команда ТАРДІС

ТАРДІС приземрилася серд джунглів. Дерева були завішані ліанами. Доктор визирнув з будки.

— Це планета має назву Хевелюр, — промовив Таймлорд. Трійця вийшла з машини часу. Так, це планета була чудова. Приємний квітковий запах був навколо. Причиною були незліченна кількість квітів, які були всюди: на деревах, на кущах та кущиках.

— Пішли на розвідку місцевості, — звернулася Клара до чоловіків та витягла їх з ТАРДІС.Дівчина дивилася та захоплювалася природою місцевості. Шерлок старався обгрунтувати все з логічної точки зору, а Володар часу відволікав детектива весь час розповіддю про пригоди на цій планеті:

— Ця планета чудова, я був тут один раз. Випадково потрапив сюди через несправність ТАРДІС. Тут є багато цікавинок, наприклад райдужні птахи та білосніжні шинролі.

— Шинролі? — перепитав Голмс

— Це істоти щось між шиншилами та кролями.

— Ще скажи, що тут є єдинороги.

— Тут ні, але вони мешкають на інших планетах…

— Доктор, стій, — зупинив Таймлорда Шерлок.

— Що сталося?

— Ми загубили Клару, — озираючись, промовив детектив

***

Освальд задивилася на маленьку вухасту мавпочку. Голмс з Володарем Часу пішли вперед та не помітили пропажі. Озираючись, дівчина усвідомила, що залишилася одна біля струмочка. Клара оперлася об найближче дерево спиноюта сповзла по ньому вниз. Вона сіла на землю, утикнувшись лицем у коліна.

Десь через п’ятнадцять хвилин після зникнення, Освальд підняла голову та озирнулась ще раз. “Все не так вже й погано. Могли бути й Далеки, й Кіберлюди, й багато інших прибульців. А це планета дуже мила”, — підбадьорювала себе Клара. Вона опанувала себе та заспокоїлася. Дівчина підійшла до струмка, щоб змити залишки макіяжу. “Так все, Освальд, заспокоїлась, умилась, тепер можна подзвонити Доктору”.

***

Володар Часу старався думати раціонально, але емоції захлиснули його, бо він боявся втратити ще когось. Шерлок залишався собою, але глибоко всередині хвилювався за Клару. Вони думали, як можно знайти дівчину.

Раптово, щось задзвонило в піджаці Таймлорда. Це був телефон, який подарувала йому одна з колишніх супутниць, Марта Джонс*. Розкривши його, Доктор побачив ім’я Освальд на екрані.

— Так можно було зробити з самого початку? —спитав Голмс.

— Так, міжвимірний роумінг,—відказав Таймлорд, відповідаючи на дзвінок, — Ало, Клара ти де?

— Доктор, ти знаєш, де знаходиться струмок?

—Біля котрого росте велике старе дерево з синьо-рожевим листям?

— Так, ось цей,— відповіла Освальд.

— Добре, ми вже йдем, — Володар часу повісив слухавку. Він різко розвернувся до детектива та промовив:

— Йди за мною, я знаю, куди треба йти, — Доктор розвернувся у зворотньому напрямку та швидко пійшов від Голмса. Шерлок лиш похитав головою та побіг наздоганяти Таймлорда:

— Доктор, зачекай.

***

Коли розмова завершилася, Клара вирішила приісти на травичку, тому зняла кардиган, щоб постелити. Також вона зняла ботинки, бо було жаркувато. Освальд, залишившись у блакитній сукні, сіла на кофтинку. Вона роздивлялася оточуюче середовище. Дівчина помітила рибок, які випригували з води. Вони були полупрозорими.

***

Доктор та Шерлок пробиралися крізь зарості. Таймлорд розповідав про інші планети, як завжди, але Голмс його перебив:

—Лунатік**, ти впевнений, що ми йдем у правильному напрямку?

— По-перше, я не лунатік, а галліфреєць. По-друге, ми у правильному напрямку, я це знаю, — детектив більше нічого не питав та робив вигляд, що слухає Володара Часу.

Трохи пізніше Шерлок помітив якісь блискиу траві. Він підняв, щоб розгледіти ту річ. Голмс це робив йдучи, щоб не загубитися самому. Ця річ виявилася браслетом, який належив Кларі. Тим часом Таймлорд та детектив дійшли до галявини, де сділа Освальд.

Побачивши своїх знайомих, дівчина підскочила з місця, підбігла до Доктора та обійняла його:

— Дякую,— вона відсторонилась від Таймлорда,— я не хотіла загубитися.

— У мене тільки одна прозьба на майбутнє, не зникай так більше,— попросив Володар Часу.

— Добре.

— Ми тебе знайшли, тепер час перекусити. Я сходжу та принесу їжу,— сказав Доктор, йдучи у хащі.

—Тільки сам не загубись, — побажала йому Клара, але він не почув її. На галявині залишилися Освальд та Голмс. Шерлок підійшов ближче до дівчини та спитав:

—Клара, дорогою сюди я знайшов ось це,— він витяг з карману браслет, — це твоє?— роздивившись прикрасу, дівчина посміхнулась та взяла свій браслет з руки детектива.

—Так, це моє. Я думала, що загубила цей браслет назавжди. Дякую, що знайшов,— подякувала Клара та обійняла Шерлока. Йому стало ніяково. Він не знав як йому поводитися: обійняти її у відповідь чи не треба. Освальд вже відпрянула від Голмса. У цей момент Доктор повернувся з кошиком їжі:

—А ось й обід, але я забув покривало.

—Це не проблема,— відказав детектив, знімаючи пальто та кладучи його на траву. Він залишився у ичорних піджаці та штанах й у білій сорочці. Таймлорд шукав щось у кишенях піджаці та попросив Клару помити фрукти, які були у кошику. Вона взала їх та пішла до струмка. У цей момент Шерлок задивився на Освальд. Він не розумів, чому зараз дівчина відрізняється від тієї, котру він зустрів її перед виходом на дах. Зараз вона була…звичайною. Тому детектив не розумів, що було за дивне відчуття всередині нього. Це не схоже на будь-що він відчував за все життя. Голмс продовжував думати, доки Клара не звернулася до нього:

—Земля викликає Шерлока, ти будеш обідати?

—Так,— сухо відказав детектив.

***

Після обіду вони зібрали свої речі та пішли до ТАРДІС. Дорогою туди Доктор розповідав різні історії, Освальд активно реагувала на них, на відміну від детектива, який майже весь час мовчав. Дійшовши та видчинивши машину часу, команда “ТАРДІС” опинилася всередині. Шерлок дещо запитав:

—Куди далі? На планету з єдинорогами?

—Туди, куди ТАРДІС попаде. Там й буде наше наступна подорож,—відповів Володар Часу.

—Не знаю як ви, але я піду трохи посплю,— втомлено промовила дівчина.

—Добре, без тебе не почнемо,—відповів Таймлорд.

—Мені теж треба трохи відпочити, бо цей день був трохи довгий,—йдучи сказав Голмс.

—Люди, вам завжди потрібен відпочинок,—підсумував Доктор.

***

Зайшовши до своєї кімнати, Клара одразу впала на ліжко. На відміну від Шерлока, вона вже зрозуміла, що відчуває до нього.  Це була закоханість. Так, вона розуміла, що цим порушує своє головне правило “не закохуйся у людину, яку ти тільки зустріла”.

———————————————————–———————————————

*Марта Джонс — супутниця 10-го Доктора протягом 3-го сезона.

**Лунатік — прізвисько Доктора, яким називала його Донна Ноубл (супутниця 10-го Доктора)