Кафе з медовим шу

Відбувалась зустріч двух сімей у двухповерховому кафе. Мама Едгара прийшла подивитись на дівчину свого сина, і на його коханого, про якого не знала. Батьки Рампо і Акіко прийшли подивитись на хлопця своєї дочки. Кафе було зроблено в суто японському стилі: двері, розпис стін, кухня, і знімання взуття. Єдине що було незвичайним, це розділення на кімнати. В одній із таких кімнатин стояв замовлений для зустрічі столик

Сім’я Рампо і Акіко не заморочуавались й прийшла в звичайній одежі. Тільки Акіко була одягнута в міді сукню з одним відкритим плечем. Рампо як завжди носив шорти й білі гольфи

Кімната в кафе була на диво просторна. Замість одного стола можна поставити три, і місця було предостатньо. Розпис на стіні у вигляді журавлів доповнював дерева на вулиці. Нерозквітлі сливи, яблуні, сакури росли, і гармонійно підкреслювали японський дах кафе

Рампо підпер голову руками, і мріяно дивився у вікно. Він чекав Едгара більше, ніж хто-небуть в родині. Навпроти нього сиділа Акіко. Вона погодилась прикидатися дівчиною Едгара, коли зведений брат попросив. Саме через Рампо, батьки її удочерили. Побачивши 11 літню дівчинку по телевізору, він одразу вмовив забрати її з дитбудинку.

По плану Рампо, біля Акіко сидітиме Едгар і його мама. Навпроти буде сидіти й сидить Рампо. А старші Едогави самі знайдуть місце. Акіко з посмішкою поглянула брата й промовила:

— Як і домовлювались?

— Аякже, — відповів Рампо.
В цей момент двері відсунулись, і зайшли його батьки

— Офіціантка прийде через 20 хвилин. Наші гості повинні були вже прийти, — батьки увійшли кімнату. Батько не міг чекати. Він без задуму зжав челюсть.
Через хвилину очікування двері відчинилась. Довгоочікувана жінка з сином склала руки й широко усміхалась.

Мама Едгара прийшла в хомонґі. Блідно-жовта тканина гармонічно виглядала з гілками жоржин. Червоні і бордові квіти незвично дивились на жінці. Переїхавши з США, японський традиційний одяг сподобався їй більше всього. Сам Едгар більш любив звичайний одяг. На зустріч він одягнувся в чорні джинси й светер з дуже довгими рукавами.

— Привіт всім. Дуже рада бачити сім’ю Акіко-тян, — її манера розмови була голосною. Жінка сильно віділалась на фоні свого сина, але погляд Рампо був прикутий тільки до Едгара. Фіолетово-волосий юнак м’яв низ светра. Він невпевнено почувався, і зміг лише тихо видавити:

— Приємно бачити сім’ю Акіко-тян

— Привіт і тобі любий, — Едогава підійшла до Едгара, попровляючи бірюзову сукню. Щоб виглядати як справжня дівчина, Акіко міцно його обняла. Одразу відлипла від коханого й оглянула його мати.

— Це кімоно прекрасно Вам підходить.

— Дякую. Продавчиня казала, що такі квіти мені підійдуть.

— Привіт, Едгаре, — Рампо усміхався і махав рукою, наче нікого, крім нього і коханого, не було.

— Привіт, Рампо, — почувши ніжний голос любого, Едгар став емоційніше. Вживатись в роль хлопця Акіко, в нього виходило погано.

Всі сіли за стіл на тих місцях, про які думав Рампо. Дорослі почали говорити про звичайні речі: де познайомились їхні діти, чому Рампо і Едгар знають один одного. На це Акіко відповідала, що пару  познайомила Озакі Койо

Прийшла офіціантка. Дорослі почали пошепки домовлятись,яку іжу замовити. Діти не витрачали багато часу на балачки, як дорослі, і, Рампо замовив першим.

— Мені 7 медових шу.

— Мені теж, будь ласка, але 3, — Едгар хотів бути схожим на семпая навіть у виборі їжі. Для Алана По, Рампо був розумним прикладом на клас вище. Колись, щоб показати симпатію, Едгар спік кекси, і подарував Рампо. Хлопець нічого не сказав, але з’їв. Подякував, після цього, інколи починав розмови. Так, між Рампо і Едгаром зародилась дружба, а потім дещо інше.

Розмова дорослих для Рампо виглядала нудно і він просто дивився то на Едгара, то на Акіко, то у вікно. Між ними трьома починалися розмови, але дорослі інколи витягували пару із них. Згадавши про їжу, Рампо відкусив кусок від всіх тістечок і випив залпом сік. Визвав офіціантку і замовив ще 2 стакани соку, поки мама Едгара здивовано дивилась

Пройшло 2 годині. Рахунки були оплачені, і всі вийшли на вулицю прощатись. Для продовження гри, Акіко обняла Едгара. Під час обіймів, які пройшли занадто довго для хлопців, Алан По дививився на Рампо

— Ей-ей, — Едогава підійшов до парочки, і протиснувся, щоб обійняти Едгара.

Акіко від неочікуваності відійшла на декілька кроків. Вона не думала, що брат підійде так швидко. Замість розізлитись на цей вчинок, Акіко лагідно усміхнулась. Рампо і Едгар обіймались.

Щоб не марнувати час, Акіко підійшла до матері хлопця, і коротко поклонилась. Жінка знала всі нюанси прощання, тому відповіла тим же

— Бувай, Рампо

— Бувай Едгар, — Едгару захотілось поцілувати Рампо. Ніколи він такого не відчував

— Едгаре, чого ти так довго? Пішли, — слова мами повернули хлопця з мрій.

Сім’я Едогава пішла по тротуару додому. Рампо трохи провів Едгара поглядом, і пішов далі з сім’єю, по вечірній Йокогамі