Зустріч у кафе

Варто почути таке знайоме «дзинь», як Тарталья вилітає з кімнати персоналу, та зі своєю «дурнуватою» посмішкою, як каже його напарник. У нього, взагалі-то, перерва, але так і не дочекавшись свого улюбленого клієнта – ака – найпрекраснішого чоловіка на світі, від погляду якого Тартальї хочеться стати на коліна і загавкати, лиш би той дав команду.

І ось – це він! Врізаючись в дверцята, Тарталья відпихує напарника, що мовчки кепкує з нього, не стримуючи усмішки.

– Доброго дня! Ви сьогодні пізно, – починає діалог, лиш би почути у відповідь щось більше, ніж замовлення і стандартні привітання.

– Доброго дня. Зелений чай.

Клієнт посміхається, а Тарталья скавучить про себе (але не зовсім), і береться за звичне замовлення. Він навіть імені чоловіка не знає, а хоче провести з ним усе своє життя, яким би воно не було. Заради «такого», ризикнути можна усім, нехай хоч бере на нього купу кредитів і відмовляє в поцілунках (а це святе, ну!).

Отримавши кружку з чаєм і розрахувавшись, чоловік сів на своє звичне місце, подалі від входу, хоч в невеличкій залі кафешки не було більше нікого. Місце не дуже популярне, особливо в середині дня, проте зранку черги такі, що працівників почали виводити по двоє на зміну.

Знаками випроводив Скарамучу з зали, Тарталья схилився над стійкою, намагаючись не так нагло дивитися на гостя. Виходило кепсько, насправді.

Високий і статний, з темним довгим волоссям, зібраним і низький хвіст. Очі, як два дорогоцінних камені, в які хочеться дивитись вічність. Одяг завжди чистий і охайний, приємний парфум. Не багатослівний, але завжди ввічливий. Тарталья на його фоні лише недолугий хлопчина, котрий тільки почав жити окремо від сім’ї у винайманній квартирі, але нічого не може з собою зробити.

Це не було коханням з першого погляду. Навпаки, спершу чоловік визвав у Тартальї одну роздратованість, забувши гаманець і просячи оплатити напій наступного разу. Звичайно, віри йому не було – Тарталья принциповий у цьому питанні і навіть постійним клієнтам не завжди поступається, але того разу його напарник Ітер виручив «бідолагу», якого Аякс збирався вже виганяти з приміщення. Чоловік зазирнув до них наступного разу, повернувши запозичені гроші, і тепер ходив практично щодня, беручи різні види чаїв. Так Тарталья поступово відтаяв, а згодом і зовсім почав чекати нового постійного клієнта.

Відволікаючись на парочку замовлень, швидко роблячи каву, Тарталья боявся пропустити момент, як любов його життя піде з кафе, але той все ще був на місці, друкуючи щось з посмішкою в телефоні. Від дурної думки, що в того може бути дівчина чи, взагалі, дружина, Тарталья швидко відхрестився. Це його майбутній хлопець, і ніяк інакше! Вірити в протилежне він не буде, і навіть, якщо доведеться бути в ролі коханця, він не відступиться і відіб’є собі місце поряд, а згодом позбавиться від конкурентів.

Приготувавшись, коли той заворушився, підходячи до стійки, Чайлд не зводив з чоловіка закоханого погляду, а посмішка не сходила з губ.

– Пане…

– Чжун Лі, – не дав договорити, представившись. – Напевне, вам було цікаве моє ім’я.

Закивав, Тарталья навалився на стійку, щоб стати ближче до чоловіка.

– А я Аякс, – назвав своє ім’я у відповідь. – Хоча можете називати мене «коханий», не прогадаєте.

Підморгнув, Тарталья випрямився, не відриваючи погляду від Чжун Лі. Як же красиво звучить!

Емоцій на обличчі Чжун Лі не так багато, як очікувалось, лише очі видають його подив. Тарталья задоволений вже цим, хоч і хочеться побачити куди більше.

– Хутао була права… – видихнув, закрив половину обличчя рукою.

Варто було почути чуже ім’я, як посмішка Тартальї зникла, але він не буде собою, якщо не поверне контроль над емоціями. Аякс помітив, як щоки його любові почервоніли, і сам Чжун Лі наче змінився, став ще прекраснішим. Він поспішив з виводами?

– А Хутао – це?..

– Ах, це моя подруга! Ми працюємо разом. – Чжун Лі замовчав, ніби згадав щось. Став серйозніше, він направив погляд на Аякса, котрому від цього погляду захотілося впасти на коліна і, як мінімум, відсмоктати Чжун Лі. – Вона припустила, що я можу подобатися вам. Якщо це не так, то вибачаюсь за своє нахабство.

– Хотів би я сказати, що це не так і перелічити все те, що відчуваю, але після такого ви злякаєтесь і більше не прийдете. Зупинюсь на тому, що так, це правда! Як щодо того, щоб піти на побачення? Коли ви будете вільні?

Побачив би себе зі сторони, Аякс обов’язково би поплескав – так тримати обличчя і не наговорити похабства, ще треба вміти, хоча в думках все сигналить про небезпеку і великий рівень збудження. Ще трохи, і в нього встане від одних думок, від запаху Чжун Лі і його чудового голосу. А вони навіть не торкались один одного!

– Сьогодні потрібно закінчити ще деяку роботу, а от завтра я повністю вільний.

– Чудово! В мене як раз буде вихідний!

Домовившись про зустріч, Чжун Лі пішов, а Тарталья заскочив у кімнату персоналу, застрибнув на Скарамучу і емоційно ділився своїм майбутнім побаченням з шикарним чоловіком.

– Да відчепися ти, працювати потрібно!

– Робота зачекає! Ти ж чув нас, так? Я був крутий?

– Ага-ага, «можете називати мене коханий», – не стримавшись, Скарамуча нагадав про цю фразу, та Тарталья не вважав її постидною, а навіть навпаки.

– Все правильно сказав! Це було краще знайомство, а воно мало бути крінжовим!

Засміявшись, Скарамуча виплутався з обіймів, залишив закоханого дурника наодинці зі своїм мільйонним монологом про «сексі-чоловіка».

Уже по завершенні зміни, Тарталью зустрічав Чжун Лі. Дав собі волю, Аякс поцілував того, та вбігати додому не хотілось, а лише тисячу і один раз сказати, як він любить, і цілувати знову і знову.