Intro

РОБОТА В ПРОЦЕССІ ПЕРЕКЛАДУ, АЛЕ ВЖЕ ПОВНІСТЮ НАПИСАНА.

Небеса здригнулися від самого фундаменту і до верхівок золотих палаців, погрожуючи ось ось осипатися уламками на землю до смертних, які їх і спорудили своїми молитвами та вірою у небожителів. На площі, що дає початок гіллястому розмаїттю доріг Небесного міста, виникла постать, повністю облита брудом і, здається, пахнуча далеко не шоколадом. Ніхто з небожителів раніше не бачив такого піднесення. Люди, що висипали на вулицю, намагаючись врятуватися від потенційних завалів, тепер з подивом і неприкритим глузуванням дивилися на нового бога, що обтрушує свій білий одяг, пофарбований десятком плям сумнівного походження. Схоже, він з якогось гнойовища перемістився одразу до Світу Богів..

— Ваша Високосте, спадковий принц Сянь Ле? — не вірячи своїм очам і записам, обережно перепитала Лін Вень, звіряючись із паперами в руках. Здавалося, небожителька сама не була впевнена у тому, що вірно читає ім’я, що магічним пером було начертане на них.

— Він самий. З ким маю честь говорити? — вклонився доволі вродливий юнак, знімаючи з себе капелюх доулі та малюючи подобу укліну.

Онімілі, здавалося, на мить небожителі загомоніли, перешіптуючись і передаючи далі по внутрішньому зв’язку новину, яка, мабуть, потрясла Небеса ще сильніше, ніж піднесення, що їй передувало. Повернувся спадковий принц Сянь Ле, Так-так, той самий невдаха, якого вигнали за небес вісімсот років тому. Та ще й як – знищив половину Небесного царства, а сам облитий помиями і виглядає чи не щасливим від цього. Оце повернення так повернення. І як він взагалі зміг вижити ці роки, та ще й знайшов у собі сили повернутися назад? Нечувано! Невиданно! Неможливо!

День ні для кого не вдався. Особливо не пощастило Лін Вень, якій довелося наблизитися до обранця Небес і покликати його за собою, ховаючись від сотень зацікавлених очей за стінами палацу.

— Я можу вас привітати, ви виграли перше місце в нашій щорічній номінації, — сказала богиня, намагаючись не морщити носа і не вдихати зайвий раз повітря. Зараз у ній боролися два тигри. Один вимагав відмити нововознесеного бога, надавши йому купальні. Другий же наполягав на уточненні, що це мають бути точно не її особисті купальні. Але щось в окрузі інших добровольців не спостерігалося, тому одному з котячих довелося здатися, поступаючись найсильнішому.

— Кхм, не хотілося б вас бентежити, Ваша Високість, але…

— Так-так? Не соромтеся, — легко і цілком дружелюбно сказав Се Лянь, який так і не випустив з обіймів книгу з якою вознісся. Молодий небожитель, наче слухняна вівця, пройшовся у палац за Лін Вен, не ставлячи зайвих запитаньі не заважаючи їй. Навіть зараз, сумлінно слухаючи, чоловік, здавалося, намагався не займати “зайве місце”, притискаючи до себе фоліант і підібравши довг, брудні рукава.

— Не те, щоб мене щось бентежило, але… — небожителька все одно продовжувала м’ятися і тинятися навколо, збираючись силами. Її виховання не дозволяло прямо говорити будь-кому, що від нього смердить на всю округу. Але, мабуть, настав той переломний момент, коли доведеться поступитися принципами. Не в перший і не востаннє, як кажуть…

— Від вас… кхм… смердить. На жаль, вашого палацу ще немає — ми не були готові до вознесіння, тож я із задоволенням надам вам свої власні покої. І одяг. Цей, боюся, уже давно непридатний.

Від слів Лін Вень чоловік спалахнув і залився фарбою. Усвідомлення того факту, що він зараз спокійно розгулював Небесами, заляпаний по вуха у відходи, не додавало впевненості у собі. Він навіть не знав, якого біса піднісся. Зазвичай такий факт був очевидним, але Його Високість наслідний принц не любив бути схожим на інших. За всіма параметрами він, схоже, стане тепер покровителем бруду, незручності та невдалих збігів обставин.

З палаючими від сорому щоками і вухами, розсипаючись у подяках, Се Лянь ковзнув у купальні, протягнувши в останню мить забруднений фоліант божественній леді. Не варто мочити дорогоцінні сторінки.

Мужньо перемагаючи блювотні позиви, Лін Вень взяла двома пальцями книгу і відразу покликала молодших службовців Небес, щоб ті прибрали її куди подалі, почистили і відреставрували. Схоже, це був новий божественний артефакт і символ. Не можна було необачно ставитися до нього. Навіть якщо книга і викликала відразу – вона все ж мала навколо себе той неповторний ореол.

Через годину відмитий і одягнений в чистий одяг Се Лянь опинився в кабінеті, вже отримавши невелику екскурсію і пригостившись солодощами. Його піднесення виявилося дуже руйнівним, і кілька небожителів навіть постраждали. Власне, про це його й попередили, передаючи пароль від внутрішнього духовного зв’язку, що поєднував своєю чарівною мережою все небесне царство.

Се Лянь збирався підключитися до каналу та відсиджуватися у тіні, але цим мріям не вдалося здійснитися. Поява Сміттєвого Бога не залишилося непоміченим. Найгучніше лаявся небожитель, якому довелося знищити дзвін, що звалився на нього…

П’ятдесят перших глав вам відомі
Не змінилася вся наша братія
Залишаю важливий тут спогад:
Ця робота – у Го лише партія.

Авторська післямова:
Трохи поясню, у що саме ви вв’язуєту себе. Робота, яку ви збираєтеся прочитати, можливо, виявиться коротшою і менш заплутаною, ніж ви очікуєте. З іншого боку, вона буквально побудована на партії в Го, тому деякі деталі є важливими і з’являються у сюжеті ще задовго до того, як ви взагалі можете побачити щось зв’язне посеред поля, у цього разу представлений таймлайном.
Не соромтесья запитувати пояснень, якщо вони будуть потрібні. Я не хочу давати всі відповіді у тексті, залишаючи вам право на особисті теорії та зв’язки.
Критика мотивації персонажів не дуже вітається. Це мій вибір і моє трактування.
Попередження у роботі НЕ випадкові.
Якщо згадки про якийсь шматок канонної історії відсутні — події за замовчуванням відбувалися незмінно і не вимагали мого втручання. Дякую за увагу 🙂

Для зацікавлених: назва твору мовою героїв 金蓮復死