Золота клітка

Running After My Fate – Jean-Pierre Taieb

Приємний літній вітерець колише маленькі травинки. Він приносить із собою приємну атмосферу даруючи її всім навколо. Блакитне безхмарне небо, спокійні та тихі води із плаваючими качками. Чудова літня атмосфера та п’ятеро підлітків, що сидять на березі озера та активно між собою щось обговорюють. Один із них в жарт почав дражнити іншого, поки той не розізлиться. І тут в гру вступає одна із дівчат.
– А що ти скажеш на ось це? – із хитрою посмішкою вона спритно стягнула із бунтівника його предмет гардеробу, легкий кашкет – ну а що, зараз же літо він тобі не потрібен.
– Гей, віддай! – обурився хлопець, йому такі справи не подобались.
– Ні – коротко та твердо відповіла вона крутячи в руках кашкет та хитро посміхаючись хлопцю.
– Ні? Україна я все одно заберу – запевнив він її і на його обличчі заграла посмішка азарту.
– А ти спробуй? – ще більше підливала бензину у вогонь дівчина.
– Ха-ха хочеш пограти в кішки мишки, ну гаразд. Сама напросилась – підіймаючись на ноги він був готовий прямо зараз кинутись на дівчину.
– Тоді удачі, ха-ха-ха – розреготалась та і  кинулась навтьоки по береговій лінії.
– Ха-ха та це моє друге ім’я – кинувшись навздогін відповів хлопець.
У цих ще дитячих тілах грав азарт у крові. Їм було весело і вони насолоджувались кожною миттю, що могли провести в такій атмосфері в цей неспокійний час. Теплий вітерець розвіював гарне волосся України, зібране в два колоски та приємно лоскотав обличчя. Зовсім близько від озера росла дуже висока і густа трава в якій вона вирішила сховатись від свого суперника. І ось тихо зачаївшись вона почала спостерігати, як він підійшов до місця де втратив її з поля зору, можна помітити тінь сумніву на обличчі хлопця, але в наступну мить він знову хитро всміхається та йде далі не помітивши дівчину. Посидівши так близько 10 хвилин дівчина вийшла із свого укриття. Обернувшись довкола та нікого не помітивши, вона вирішила повернутись до інших. Але тут її збивають з ніг штовхнувши в спину. Впавши на живіт вона подякувала всесвіту що це було не боляче. А тим часом нападник придавивши її до землі та завівши руки за спину весело всміхався, промовляючи:
– Я переміг сестричко, хах це було очевидно.
– Росія відпусти, це вже занадто!
– Відпусти, хм…а то що? – з тою ж усмішкою мовив він.
– Ти знаєш що мені не буде шкода, коли мій кулак зустрінеться з твоїм обличчям.
– О-о, які ми злі, ха-ха але батько такого ходу подій не оцінить, ти ж дівчина.
– Тим більше я маю вміти за себе постояти, а тепер відпусти мене! Латвія це ти? – хлопець на мить обернувшись, і скориставшись цим дівчина штовхнула його ногою швидко встаючи.
– Хороший хід, то що продовжимо гру, чи може ти вже визнаєш що програла і повернеш мені кашкет?
– Ні.
– Он воно як.
Поваливши її в ту саму високу траву, вони наче малі діти сміючись і водночас борючись за один і той самий предмет котились все далі по полю доки не зупинились так і не визнаючи своєї поразки.
– Бачив би нас батько, нам було б не весело – щиро сміючись та тяжко дихаючи промовив хлопчина.
–Ха-ха це точно, але на те ми й прийшли сюди, щоб відпочити і повеселитись.
– Ти права, сьогодні дуже гарний день – дивлячись в чисте небо сказав він.
– Це дійсно так, хочеться щоб цей день не завершувався, так тихо, спокійно і приємно – споглядаючи безкрайній простір мовила дівчина.
– О так – заправивши в її волосся ромашку він споглядав то на дівчину то на небо і насолоджувався моментом.
– Ромашки?
– Вони тобі дуже личать.
– Дякую…ось до речі тримай, ха-ха ця річ змусила нас спітніти.
– Так, але ж визнай це було весело і…тобі сподобалось.
– Хм…можливо, але нам треба повертатись до інших – збираючись встати її зап’ястя схопила рука.
– Давай ще трохи побудемо…зараз так добре ми тут зовсім одні навкруги лише шум води і вітру та суцільний спокій – із легкою та щиро посмішкою промовив хлопець дивлячись у зелені очі дівчини.
– Ну, гаразд, давай ще побудемо – обійнявши її рукою, вони лежали так і насолоджувались моментом забувши про недавні проблеми і конфлікти.
***
– Бос, прокиньтеся. Здається ви задрімали вам потрібно відпочити – голос дівчини долинув наче із під води.
🇷🇺Ні, все добре я просто думав – протерши очі та приводячи себе до ладу, із таким же спокієм на обличчі він почав збиратися на вихід із кабінету.
– Над чим?
🇷🇺Над майбутнім. Як там наша клієнтка? – поправляючи зачіску поцікавився він.
– Я тому і прийшла, вона вже прокинулась.
О чудесно, займись документами у мене на столі. І Москва, перстень все ще у сейфі так? – від почутої новини росіянин наче оживився.
– Так сер, ніхто туди не підходив і нічого не чіпав поки вас не було – все так само беземоційно сказала вона.
🇷🇺Прекрасно – виходячи із кабінету на його обличчі красувалась вже звична всім не добра посмішка.
Минувши коридором перед очима постали заповітні двері, за якими знаходився об’єкт його занепокоєння. Вже майже торкнувшись ручки дверей він на мить завагався. Наче в цей момент в душу підкрались якісь сумніви, а чи правильно він робить? Росія згадав той спогад, що сьогодні вже встиг промайнути в його пам’яті, та у вісні. Таких моментів в його пам’яті з кожним роком залишалось все менше. Темрява все більше поглинає його душу від чого приємних спогадів про сім’ю стає все меншу. І от знову він запитує себе:  намагаючись повернути їх всіх, чи не хоче він на справді повернути те безтурботне дитинство де поряд були люди які його підтримували, а груз управління великими територіями ще не встиг впасти на його плечі?
Але вже пізно про щось вагатись, він ступив на шлях темряви вже дуже давно, відступати пізно, коли ось ось його мета здійсниться. Відкинувши тінь сумніву з обличчя він знову одягнув цю маску величавості, та сміло увійшов в середину.
Вітаю, новий день – нові емоції. Ха-ха уявляю які вони зараз в твоїй голові. Як спалось? Я так старався, щоб тобі було максимально комфортно, не хочу щоб ти відчувала себе як в полоні.
🇺🇦І тому ти вирішив замість камери помістити мене в золоту клітку. Так собі рішення – іронічно посміхнувшись вона поглянула на зведеного брата.
🇷🇺Навіть в золотій клітці пташка може захоплювати глядачів.
🇺🇦Радше бути для їх розвагою на яку можна подивитись, посміятись і потім швирнути куди подалі.
🇷🇺Можливо, а можливо хазяїну вдасться завоювати довіру пташки, і вони знайдуть взаємовигоду для себе.
🇺🇦Хіба якщо він власноруч відкриє клітку – вираз її обличчя, пронизливий погляд все вказувало на розчарованість в глибині душі, яку не зможуть приховати будь-які маски.
🇷🇺Ну то ходімо.
🇺🇦Що?
🇷🇺Що чула, я відмикаю замок і пропоную тобі прогулятися.
🇺🇦А-а, а я вже понадіялась що ти мене відпускаєш.
🇷🇺Я відпущу, але не зараз. Ти потрібна мені як ніколи.
🇺🇦Ти не вперше говориш цю фразу. Таке відчуття наче реально обійтись без мене не можеш.
🇷🇺Бо так і є, наші душі давно вже пов’язані. А і раджу переодягнутись сьогодні на дворі на диво хороша погода. Все для тебе.
Дівчина поглянула на комод що стояв вблиз ліжка. Тут було дзеркало, гребінець і акуратно складений одяг.
“Який турботливий” – саркастично промовила вона в думках.
У вікно дійсно ясно світило сонце, а небо було безхмарним, тому її одяг сьогодні складався з легкої атласної сукні зеленого кольору, який душе пасував під її колір очей. Сама сукня хоч і була з рукавами та поясом на довжину була коротка, складалось враження наче це взагалі літній халатик. Розчесавши волосся, вона взула туфлі на невисоких підборах білого кольору та пішла до виходу. Як вже зрозуміла дівчина телефон її забрали, благо мікро навушник та мікрофон були досі з нею. Але якщо вони надто далеко, то навряд чи в її буде змога зв’язатись із друзями.
Покинувши кімнати в коридорі її очікував Росія, який за цей час і сам переодягнувся і змінив свій офіційний костюм на більш молодіжний образ, що складався з джинсів із прикріпленим до їх ланцюгом, білої футболки та кросівок.
🇷🇺Чудово, можна йти.
🇺🇦Куди?
🇷🇺На вулицю.
🇺🇦Це логічно, але де саме ми знаходимось і куди прямуємо.
🇷🇺Зараз сама все зрозумієш.
Пройшовши кілька поворотів вони вийшли в просторий коридор із позолоченими дверима та високою стелею. Тепер їхній шлях проходив повз ці розкішні стіни прямо до виходу. І ось тут Україна дійсно зрозуміла де вона. І здивуванню її не було меж.
🇺🇦Ми що в Кремлі?!
🇷🇺З твоїх уст це звучить наче ми десь на краю світу.
Нічого не відповівши, вона лиш впала в ступор, як же так, пройшло всього декілька годин як він за цей час зумів вивезти її з Туреччини аж до самого серця  її нічних кошмарів. Вона добре знає це місце, і від того ще більше хоче забути його. Чим більше вона думала про це, тим більше її поглинав відчай. Вона знаходиться за тисячі кілометрів від її друзів без зв’язку, в місці якому надіялась більше ніколи не опинитись. І хоч Україна має досить твердий та вольовий характер, зараз вона була на грані справжньої паніки. Вона сама не побачила як її ноги стали ватні і відмовлялися далі її нести, а руки почали тремтіти. Вона була готова до зустрічі з Росією, але опинитись тут з ним сам на сам в дійсності і просто уявляти цю зустріч зовсім різні речі. Зіниці звузились, повітря наче стало в’язким, а вся її впевненість в мить зникла. Опершись об стіну, вона почала глибоко дихати, тепер навіть одяг який досить легкий став давити на її тіло. Вона не розуміла що з нею коїться, чи це розуміння ситуації змусило викликати таку реакцію чи це злі жарти її свідомості.
Росія який до того спокійно йшов по правий бік від України з безтурботним обличчям зупинився і помітив що дівчини поряд немає. Подумавши, що її гордість знову взяла своє. Він так само спокійно та повільно обернувся на 180 градусів. Але там його очікувала картина, яка змусила його таки по справжньому здивуватись. Його зведена сестра, яка ні при кому а тим більше при йому не покаже болю, ледве не падає тримаючись рукою за стіну та намагається вдихнути повітря.
🇷🇺Україна…що з тобою? – у відповідь вона лиш підняла очі на співрозмовника, і він побачив в цьому погляді справжній таки страх. Не прихований і щирий дитячий страх, від нерозуміння що з тобою коїться.
Зрозумівши все без слів він підбіг до дівчини та підняв її на руки заглядаючи в обличчя. Вона досі була налякана. Швидким темпом він рушив до виходу, благо залишалось декілька метрів. Коли вони опинилися зовні хлопець в першу чергу посадив дівчину на сходи.
🇷🇺Гей, дивись на мене! Україна чуєш, не смій закривати очі, дихай. Глибоко – взявши в руки її обличчя він почав приводити до тями дівчину. Він зовсім не очікував такого розвитку подій, це його сколихнуло і змусило на мить відкинути всі конфлікти на задній план. Зараз ця дівчина, що раніше викликала в йому жагу до життя, знову змусила його похвилюватись. Дивлячись своїми холодними та кришталевими очима в такі протилежно теплі він побачив з яким відчаєм вона дивиться на його, але схоже на дні цієї безодні були залишки надії. Надії що країна поряд одумається, і стане знову тим життєрадісним хлопцем з яким вони інколи так любили посперечатись, з яким поряд вона провела все своє дитинство. Який в найкровопролитнішу війну відчайдушно захищав її, і навіть тепер він всеодно допомагає їй.
🇷🇺Схоже в тебе панічна атака. Так, сиди тут і намагайся заспокоїтись, глибоко і повільно дихай, а я сходжу по воду. Добре? – взявши її за руки, ніжно погладжуючи він дивився їй в очі із запитанням. Отримавши позитивний кивок він підвівся та швидкою ходою спустився до вулиці і пішов далі. А дівчині здалося що в цей момент його очі стали теплішими і вже були схожі на теплі води моря, замість холодних льодовиків півночі. Спершись рукою об холодні сходи, та протираючи спітнівше чоло вона почала по трохи заспокоюватись. Її голову відвідували думки як вона буде звідси тікати і при цьому ще забере перстень із собою. Але зараз вона точно не в стані щоб розумно мислити і реалізовувати свій план. Доведеться ще залишитись тут на деякий час, заодно і розвідає обстановку, вона лиш надіється що США, Канада й Німеччина вже почали її пошуки і скоро вони знову зустрінуться, або ж принаймні вийдуть на зв’язок.
🇺🇦США, мій любий, як же хочеться зараз відчути твої обійми і турботливі руки, почути твій прекрасний голос. Відчути смак твоїх вуст на собі -промовила вона шепотом дивлячись собі під ноги.
Через хвилину повернувся Росія із пляшкою води. Давши дівчині попити він сів поряд з нею та змочивши долоню обережно провів пальцями по її чолу та рожевих щоках.
Зараз стане краще, і прошу не опирайся, я нічого поганого не зроблю – сказавши це він пригорнув її так щоб спиною дівчина опиралась в його груди.
Поправивши зачіску хлопець збентежено подивився на дівчину, яка спокійно сиділа задумавшись про своє. Чим була викликана ця реакція, невже ним самим? Якщо і так, це в його плани не входило, вона йому потрібна жива і здорова.
🇺🇦Навіщо ми тут, чому ти викрав мене, а тепер допомагаєш? – від її пронизливого погляду не можна було сховатись в цей момент.
🇷🇺Тому що я не хочу бути тобі ворогом. Я не хочу щоб ти думала що я безсовісна мразота, яка не знає що таке співчуття. А викрав тому що іншим способ я б не добився твоєї присутності на моїй території.
🇺🇦Скільки я спала, як тобі вдалось провезти мене через кордон?
🇷🇺Та снодійна речовина досить сильна ти спала 18 годин, а провезти тебе було не складною проблемою якщо підключити трохи своїх зв’язків. Загалом наш літак ніхто й не перевіряв, тому і підозр до мене ніяких.
🇺🇦І коли це відбудеться?
🇷🇺Що?
🇺🇦Ритуал воскресіння.
🇷🇺Скоро. Але бачу тебе потрібно морально підготувати до цього, щоб не було ситуацій схожих до сьогоднішньої. Тобі вже краще?
🇺🇦Так,  я нормально почуваюсь.
🇷🇺Ходімо до фонтану, освіжимось там і поговоримо.
🇺🇦Гаразд – і хоч їй не хотілось абсолютно нікуди йти, це краще ніж повернутись в Кремль.
Піднявшись хлопець подав руку дівчині, на що вона самотужки піднялась і міцною ходою спустилась зі сходів.
“Справедливо” – подумав Росія.
Разом вони пішли до великого фонтану по центрі Червоної площі. Там було дійсно краще ніж просто сидіти на сонці. Україні все було цікаво, як Росія збирається морально її підготувати до ритуалу. Це не можливо вона нізащо не повернеться до радянських принципів. Але як там не було б потрібно тікати звідси якнайшвидше. Це місце дуже негативно впливає на дівчину і викликає не найкращі спогади.
🇷🇺Знаєш, я ж теж не залізний, і як будь хто можу відчувати – подивившись на дівчину він продовжив – сьогодні мені снився спогад з нашого дитинства, один із тих прекрасних моментів які ще не відкинула моя пам’ять. Здається тільки ці моменти не дають тьмі остаточно заполонити моє серце. І в таки приливи….людяності, в мене з’являється надія на краще. Для себе для тебе й інших.
🇺🇦Ти завжди хотів бути кращим за всіх, всюди встигати, всім допомагати. Але твої ж дії зумовили те, що тепер допомога потрібна тобі.
🇷🇺Батько завжди для мене був прикладом наслідування, він мав не аби який вплив на мене. І тепер коли він повернеться, я боюсь він знову візьме контроль на ді мною і все над чим я працював ці роки зійде на нівець.
🇺🇦Не хвилюйся у вас з ним схожі пріоритети. А перш ніж воскрешати його навчись контролювати себе. Це вже сталося на мій день Незалежності, а він ще навіть не в нашому світі.
🇷🇺Тоді я дозволив йому оволодіти моїм тілом і розумом. Але надалі такого не буде. Я не мій батько!
🇺🇦Тоді навіщо це тобі, якщо хочеш залишатись головним на власних територіях, не хочеш бути під контролем, навіщо хочеш воскресити його?
🇷🇺Щоб повернути кращі часи, щоб знову об’єднати наші території і повернути ту славетну, світову владу.
🇺🇦Союз не мав влади над світом, не перебільшуй.
🇷🇺Він не контролював його, але владу мав.
🇺🇦Ага і тому закрився від того ж світу.
🇷🇺Так було потрібно щоб зберегти нашу ідентичність, без домішок інших культур.
🇺🇦Та зрозумій ти вже, що всі ми не чистокровні! Наша історія дуже велика як думаєш за цей час в нашій крові не намішано інших культур?!
🇷🇺Я намагаюся вберегти нашу особливість, автентичність. Авжеж кров не зміниш але принципи, погляди і все на що впливає суспільство можна.
🇺🇦І хто ж тобі сказав, що нас щось не влаштовує. Виключай режим старшого брата, хоч ти й не був ним. Ти не можеш вирішувати за нас. Ми дорослі, незалежні республіки, які обрали власний шлях і не просили твоєї допомоги. Ти хочеш зберегти своє рідне, але в сучасному світі без взаємозв’язків ніяк, ти сам перечиш своїм принципам, бо контактуєш із країнами всіх континентів.
🇷🇺Так, дякувати батьку та його славній спадщині я будучи молодим юнаком який тільки став на шлях незалежності, вже мав яку не яку а владу серед країн світу.
🇺🇦Авжеж, присвоїти собі наші спільні заслуги дуже шляхетно.
🇷🇺Не розумію на що ти жалієшся, якщо стала співзасновницею ООН. Навіть я там тоді не був.
🇺🇦Я отримала це дуже великою ціною. Війна забрала у мене дитинство, а твій батько рідню.
***
– Ну що сер, як все пройшло?
🇷🇺Загалом не погано, можливо мені таки без насилля вдасться розтопити це крижане серце.
– Тобто ви маєте на меті тримати її тут довше ніж планували?
🇷🇺Я зроблю все що потрібно, щоб добитися свого, а от яким чином це вже буде залежати від її.