Зимові посиденьки

~°Невкличка історія з життя України°~

~°1992°~
~°Січень°~

~°Вже вечоріє, а українка тільки прибула до Лондона.
Серед шуму залізничної станції та людських розмов, чутно стукіт чорних чобітків, на невеличких підборах. Судячи з темпу ходи, дівчина поспішала покинути будівлю, не дивлячись на те що тут в декілька разів тепліше ніж на вулиці.
Виходячи з вокзального приміщення, країна відчула, як мороз пощіпує за щічки та ніс. Від чого трохи зморщилась. Сніг тріщить під ногами, а холодний вітер грає з рудими кудрями.
Жовтенький шарф, зв’язаний Житомиром, огортає шию, даруючи хоч якесь тепло хворому горлу України. Класичне, чорне пальто гарно підкреслює фігуру. А у руках мала валіза, в якій тільки необхідне, в основному документи.°~

~°Зелені оченята забігали в пошуках королівської автівки. Так, саме королівської. Великобританія сказав, що її чекатиме чорний автомобіль з колекції його величності. Проте нічого, окрім таксі, поряд не було.
Укра постоявши на морозі хвилин 15, вже хотіла брати таксі, але як тільки в її голові промайнула ся думка, на горизонті з’являється чорний Bentley, що світить фарами прямо в очі дівчини.
З красивої машини вийшов шафер, який люб’язно відчинив двері гості, запрошуючи її всередину, паралельно просячи пробачення за запізнення.°~

~°Їдучи по старих вулицях міста, в повній тиші Юкі непомітно хвилювалась, адже запрошення у королівський палац, одразу після визнання незалежності України, неабияк дивувало. Вони з Великобританією розмовляли вкрай рідко, що вже казати про дружбу.
Звісно вона знала що Брит один з небагатьох хто визнав УНР в свій час. Проте між ними особисто це нічого не змінює.°~

~°Та й взагалі, про що їм вести бесіду?°~

~°Всю дорогу до палацу Укра міркувала, як краще себе поводити, про що не питати та навіть не згадувати.
Чи потрібно дотримуватись офіціозу?
Як краще звертатися до чоловіка?
А раптом щось станеться?
Підбираючи правильні слова в голові, дівчина не помітила, як автівка проїхала крізь головні ворота Букенгемського палацу.°~

– Леді, ми приїхали, гарного вечора.

~°Ці слова змусили відірватися від думок.°~

🇺🇦– Дякую, вам також.

~°З легкою посмішкою сказала Україна, чим змусила шафера також посміхнутись.°~

~°Цей милий момент обірвався коли двері машини відкрив якийсь чоловік. Блондинисте волосся вкладене назад, збиралось у малий хвостик, що більше нагадував собою пучок. Вдягнений у білу сорочку поверх якої лише чорна жилетка з ділового костюму, червона краватка з розкішною брошкою всипаною дорогоцінними каменями, та зрозуміле діло брюки, не дуже широкі, не занадто вузькі, як завжди ідеально. На руках шкіряні чорні рукавички та срібний годинник. А на широких, міцних, з виду, плечах накинуте пальто. О, ледь не забули про лакові туфлі.
Ну одразу видно Король з великої літери.
Блакитні очі дивились на Україну з помітним теплом.°~

🇬🇧– Радий тебе бачити, прошу.

~°Казало королівство з ніжною усмішкою, протягуючи міцну, жилисту руку Україні.°~

🇺🇦– Мої вітання Пане.

~°Не дуже впевнено промовила держава, кладучи долонь в чоловічу руку й виходячи з авто.
Не відпускаючи дівочу ручку Брит знімає з неї рукавичку і акуратно цілує.
Від таких рухів Юкі стало ще більш ніяково. Помітивши це, на обличчі королівства з’являється ігрива посмішка, що відкриває зору невеличкі клики і його величність приобіймаючи за плече, веде дівчину у приміщення.°~

🇬🇧– Змерзла поки чекала машину?

~°Роздивляючись Великобританію з близька, Україна прослухала запитання.°~

🇺🇦– Перепрошую?

🇬🇧– Схоже ти замерзла поки автівку чекала.

🇺🇦– А… Є трохи..

🇬🇧– Нічого, гарячий чай це виправить.

~°З турбою промовляв чоловік.°~

~°У палаці дівчині зняли пальто, а Брит віддав своє.
Коридором чувся все той же стукіт підборів, та на цей раз у поєднанні з важкими кроками Сполученого королівства.°~

🇺🇦– Дякую за запрошення

~°Пройшлося ехом у калідорі, хоча країна намагалася говорити тихіше.°~

🇬🇧– Ласкаво прошу, Сонце

~°Держави підійшли до масивних дверей з темного дерева.°~

~°Британія їх відчинив. Перед країнами постала дуже затишна кімната. Приглушене, тепле світло від каміну та декількох ламп освітлювало приміщення. Близь каміну стояли два вінтажні крісла, між ними на низькому столику стояв розписний сервіз для чайної церемонії. По інший бік кімнати, міні бар, шафи з книжками та папками для документів, а в середині цієї бібліотеки стояв робочий стіл з м’яким кріслом. Кімнатка поділена на дві зони. Стіни до стелі обшиті зеленою тканиною з візерунками, проте від підлоги до метра на стінах прикріплені дошки з темного дерева. Схоже це кабінет Британії.°~

~°Пропустивши Україну вперед, Брит закрив двері.°~

🇬🇧– Почувай себе як вдома

~°Показуючи на одне з крісел рукою, чоловік запрошував сісти. Що дівчина і зробила.°~

🇬🇧– Як доїхала?

~°Доволі банальне запитання, та з чогось треба почати розмову.°~

🇺🇦– Ніби не погано, нічого цікавого не трапилось.

~°Постукування сервізу, та звук наповнення чаші водою, приглушили “вельми цікаву та безцінну” бесіду.°~

~°Оченята дівчини спостерігали, як Британія грався з чашечками, вкритими візерунками, хоч вони і без того були невеличкими, у руках чоловіка сервіз здавався взагалі ляльковим.°~

🇬🇧– Цукру?

🇺🇦– Так, дві ложечки

~°Королівство слухняно насипав цукру у не повністю наповнену чашу. Правила етикету.°~

«Мені тут раді»

~°Легка усмішка стала ширшою.°~

🇬🇧– Тримай

~°Дівчина приймає теплу філіжанку та гріє об неї льодяні руки.°~

🇺🇦– Дякую

~°Тиша. Україна досі розглядає чоловіка… Він здається їй таким добрим, по-батьківськи добрим. Вираз обличчя простий, гострий ніс, глибокий, ніби океан, погляд направлений в бік каміну, роздивляючись як танцюють язики полум’я. Монокль, який зазвичай красується біля ока королівства, зараз лежить у невеликій кишені жилетки. Час йде а Британія лишається відданим формальному стилю в одязі.°~

~°У якийсь момент взір Великобританії переключається на Юкі. Та щоб не допустити незручностей вирішує дивитись на камін. Таким чином вони буквально міняються ролями. Тепер вже “отець” роздивляється новоспечену країну. Руде кудряве волосся,з довжиною каре, частинами прикриває обличчя, що покрите рум’янцем через мороз та веснянками. Великі зелені очі, що при поганому освітленні ніби світяться. На золотих віях та волоссі танули маленькі сніжинки. Чорна, тепла водолазка закриває тендітну шийку, а брюки на високій талії витягують ніжки дівчини. Останніми деталями є невеличкі срібні сережки та кільце на вказівному пальці. На ній також рідко коли побачиш якісь яскраві речі, лише у виключних випадках.°~

🇬🇧– Як там Київ?

🇺🇦– Прикрасно, каже що готовий допомогти якщо буде складно.

🇬🇧– Враховуючи як ти виконувала свої обов’язки в ООН до незалежності, складнощів виникати не має..

~°Дійсно, як одна з країн співзасновників Україна прекрасно виконувала роботу.°~

🇬🇧– Проте, якщо знадобиться допомога з питань міжнародних відносин, можу стати у нагоді.

🇺🇦– Спасибі, буду знати..

🇬🇧– Особливо якщо якась проблема з США, ти трохи порушила його плани, вийшовши з Союзу.

~°Обидві країни подивились одине одному в очі з насмішкою.°~

🇺🇦– “Трохи порушила плани”? Та я їх вщент розгромила.

~°Вже сміючись держави продовжили бесіду на тему сімей. Україна розповідала про буденність своїх міст та їх плани на майбутнє, Британія в свою чергу казав про реакцію його синів на незалежність Укри.
Загалом розмова була поверхневою. Напочатку. Потім теми перепліталися, даючи більше інформації про особисте життя.°~

~°У якийсь момент Юкі торкнулася тему мистецтва, й мимоліт згадала що час від часу робить якість замальовки. І це було для неї фатальною помилкою, бо Брита зацікавило таке хобі дівчини.
Чоловік попросив намалювати крісло на якому сидів. З міні бібліотеки дістав пару листків, товсту книжку що виконуватиме роль стола, та взяв олівець. Подавши інструменти Україні, всівся на ручку її крісла.°~

🇺🇦– А може не треба?

~°Сором’язливо пробубнила країна.°~

🇬🇧– Не хвилюйся, я сам малювати не вмію, тому тебе судити не буду.

~°Поклав руку на плече дівчини, каже британець.
Через декілька хвилин тиші замальовка була готова, Британія взяв подивитись з награною пикою ніби він якийсь критик.°~

🇬🇧– Цікаво, цікаво..

~°Такий вираз обличчя не міг не розвеселити українку.°~

🇬🇧– Це шедевр. Я повішаю його на холодильник, якщо автор не проти.

🇺🇦– Хах.. боюсь цей “шедевр”

~°Показує двома руками лапки.°~

🇺🇦– Не гідний такої почесної нагороди

~°Обидва посміялись. В голову старого прийшла геніальна думка. Що може краще зблизити людей як алкоголь?°~

🇬🇧– Може пані хоче чогось крепче чаю?

🇺🇦– Наприклад?

~°Ігрива посмішка замінила більш дружньою.
Королівство відкрив мінібар, котрий був до відвалу заповнений спиртними напоями.°~

🇬🇧– Можливо вино? Є червоне, біле, рожеве..

🇺🇦– А є коньяк?

~°Після такого запитання старий трохи прифігів. Повільно повернувшись з нерозумінням в очах, відповідає питанням на питання:°~

🇬🇧– Ти впевнена?

🇺🇦– Повністю.

~°Великобританія узяв Коньяк та два стакани.
Наливши собі та Україні, королівство плюхнувся на крісло. Діалог продовжився.
Алкоголь зігрівав всередині розтікаючись по венам, даючи п’янкості та розслабляючи держав. Розмови переплітаються між собою, одна тема переливається в іншу. Політика, економіка, історія, культура, мистецтво будь-яка тема виявляє в України інтерес, а її начитанісь та обізнаність приємно дивують британця. Тим часом дівчина схоже нарешті знайшла собі цікавого абонента.°~

~°Голосок Юкі лунав безперервно, поки Британія слухав, інколи ставлячи запитання. Йому було приємно слухати, бачити і де не де торкатись дівчини. Україна ж рада була розповісти все що сталося з нею за роки життя в СРСР, а це між іншим більша частина її життя. Звісно її дивував такий інтерес колишньої імперії до неї, але в одночас лестило дівчині.
Час від часу сміх заливав кімнату, інколи виходячи за її межі. Британія вирішив знову сісти на ручку крісла Укри. Бесідуючи з українкою він часто заправляв її волосся за вухо, але воно неслухняно вилазило, знов закриваючи миле Бриту личко. Оксамитовий голосок діяв як снодійне, розслабляючи та заколисуючі. В дівчини майже не було акценту, що не дивно, адже батьки вчили її різним мовам ще з дитинства, а практика на зібраннях дала свої результати.°~

~°Солодка парочка бесідувала б вічність, як би не колишня дружина Великобританії, яка дізнавшись про візит новоспеченої держави до колишнього вирішила завітати без запрошення.°~

~°Стукіт у двері. Голоси замовкли і лише чутно басисте:°~

🇬🇧– Заходьте.

~°Масивні двері відчинилися. До кімнати завітала колишня дружина та матір дітей Британії (хоч і не всіх)– Франція.
Зайшовши як до себе додому жінка оглянула Королівство та його “подружку”, на останню кинувши оцінюючий і зневажливий в одночас погляд.°~

🇫🇷– Привіт, Бриті.

~°Цілуючи в щоку промовиляла француженка.°~

🇬🇧– І я тебе вітаю

~°Холодно та роздратовано відповів чоловік. Відвигаючи від себе країну.
Дружня атмосфера розтанула, а на заміну їй у повітрі літало напруження.
Відчуваючи це українка вирішила якось згладити незручність. Вона встала та протягнула долонь Франції.°~

🇺🇦– Доброго вечора

~°Легка посмішка, щирий погляд та добрі наміри. Все це жінка проігнорувала. Роблячи вигляд ніби України тут немає, вона вальяжно сіла на крісло Британії.°~

🇫🇷– Любий, ти якось холодно своє кохання зустрічаєш..

~°Павза.°~

🇺🇦– Я б теж так реагувала, якби до мене навідались без запрошення.

~°Два здивованих погляди впали на Юкі. Вона прийняла виклик. Поводитись із собою як з порожнім місцем вона не дозволить. Це один з цінних уроків які вона винесла з СРСР.
Сівши назад у крісло та заклавши ногу на ногу, українка гордо припідняла голову. Милий погляд змінився на холодний, явно показуючий недружність.°~

~°Франція в свою чергу нервово переглянулась з Британією. Який лиш посміхнувся в очікуванні дибатів.°~

~°Але цього не сталося. Дівчина та жінка просто сиділи та дивились одна одній в очі.
Це ніби бій, хто перший відведе погляд – програє.
Минуло всього кілька хвилин, але вони здавались вічністю. Взір та вираз обличчя француженки ставали ще більше надмірними й зверхніми наче атакуючи апонента. Україна ж сиділа з каменем замість обличчя не піддаваючись “атакам”. Через що Франція ставала менш впевненою.°~

~°Врешті решт колишня Французька імперія відвела погляд.°~

🇫🇷– Великобританія, а де твої манери? Хоч би чаю запропонував.

🇬🇧– Є тільки чорний, та ти його не любиш.

~°Британія з широкою посмішкою ніби насміхався над колишньою. Що ну просто добивало Францію. Вона піднялась і швидким темпом вийшла з кімнати.°~

🇺🇦– А де ж манери?

~°В слід прошепотала Україна, пробиваючи Королівство на сміх.
Рідко коли можна було побачити щоб Франція так бігла з поля битви, адже зазвичай її погляд змушував багатьох здаватись. Хоча частіше за все вона використовувала свій погляд до тих кого вважала “нижче” за статусом, а тут… Не вийшло.
Заспокоївшись, Брит сперся на спинку фотелі.°~

🇺🇦– Дозвольте запитати: що то було?

🇬🇧– Ти образила Францію..

🇺🇦– Чим?

🇬🇧– Поглядом

~°Все ще сміючись вимовив сполучене королівство.
Дівчина хотіла була ще щось запитати, як до кімнати зайшов рудуватий хлопчина.°~

🇨🇦– А що з мамою?

~°Не помітивши Україну в кріслі, запитав Канада.°~

🇬🇧– Вона нечемно поводилась з моєю гостею.

🇨🇦– Госте..? А, Україно, вибач, не помітив.

~°Потираючи шию одною рукою, протягує іншу Юкі.°~

🇺🇦– Вітаю.

~°Країни жмуть одне одному руки.°~

🇬🇧– Я так розумію ти з Францією приїхав.

🇨🇦– Так, мама казала що хоче тобі сюрприз зробити.

🇬🇧– Не дивлячись на те, що я вже десяток років прошу попереджати про свій приїзд.

~°Хлопець опустив очі.°~

🇨🇦– Вибач.

🇬🇧– Сядеш з нами?

~°Рукою запрошував сісти батько.°~

🇨🇦– Якщо пані не проти.

~°Дві пари очей зависли на Укрі.°~

🇺🇦– Звісно не проти

~°Нахиляючи голову в бік, посміхається дівчина.
Канада сів на фотель батька, а сам Британія присів на вже звичне місце біля українки.
Бесіди продовжились, так вони більше не були такими теплими, але й холодними їх назвати не можна.°~

~°Вечір закінчився коли вже втомлена Україна заснула у кріслі під балакання Кана. Її перенесли в спальню для гостей, а на наступний день три країни поспішали на зібрання. Перше для Незалежної України зібрання.°~
~°Проте це вже інша історія.°~