Загадкова м’ята

Крізь кисло-солодку отруту, з гіркуватістю на губах барвистої таємничості прадавніх лісових стежин, неподалік вже заспаної академії Сирин, Марія потайки тупотіла невеличкими кроками, пробираючись все далі-далі, в центр дрімучого, високорослого братства чагарників. Не так спалахувало в грудях від жадання скуштувати нові знання темного й магічного, коли думками квітнуть розуміння про нове спіткання з Хольбергом.

– Сподіваюся, хоча б цього разу Алан залишиться на чашку м’ятного напою, – нашіптувала під ніс Марія, перестрибуючи через горбаті пасма пожовклого дерева.

Чомусь, попри огріте тіло, закутане в білявий, приємний до шкіри, одяг, поставало дедалі холодно здвигатися з місця. Кінцівки мов оніміли, ніби й довічно згубили дихання. Чи то перли діамантового світла п’янко заколисували, мимоволі дурманивши розум, змушуючи погляд поступитися та осісти на іншому місці… Прикуто вхопитися гачком за тепленький термос з ароматним чаєм, та подумки зчитати спогади минулих днів.

– Він ні єдиного ковточка не сьорбнув, хоча персонально наголошував про користь цього напою, задля підсилення чаклунської сили.

– Невже цей хлоп і справді вважає мене бездарністю?!

Образливе припущення встряло поперек горла, ніби та риб’яча кістка, ранила гірше майстерно наточеного леза. Але Марії не було сенсу довго ображатися на Хольберга, тому вона відламує уявний шматочок свіжовипеченого хліба й добре прожовує м’якуш, допоки не пройде біль.

– Та справді, його сили вражають, і моїй магії поки не зрівнятися з тою горою навичок, якими володіє Алан, – мовила дівчина, задумливо почесавши кінчик підборіддя.

– Але це не привід повністю йому довіряти. Хто його знає? Можливо, він вирішив таким чином тихенько усунути конкурентку на стипендію, додавши у чай марівської отрути, тому і відмовляється випити зі мною бодай одне горнятко трав’яного чаю?

Кутики губ самотужки потягуються догори. Від своєї ж дурниці хочеться ясно посміятися. Здається, це те саме багаття, яке кожного разу зігріває Марічці руки й так ніжно надихає… Запалює іскру радості й симпатії, що горітиме, доти серденько кричатиме ім’я – Алан.

– Я негайно повинна вивідати таїну загадкової м’яти!

Студентка вже планувала, як проводитиме персональний допит. Хоча не слід було очікувати, що Алан наважиться розкрити бодай одну зі своїх таємниць.