Екстра 3: Подарунок на Різдво

тг канал: https://t.me/thewindbard

дошка в пінтересті: https://pin.it/2j0uToA

 ~~~

 *Стрім користувача Adeptus*

 — Всіх з Різдвом, давно не бачились. Сьогодні, думаю буде те, чого ви довго хотіли, вгадаєте?

Чат

…

— О, Сяо, привіт!

— тебе також з Різдвом

— всіх вітаюю

— Знаючи тебе це може бути будь що

— ти скажеш, що дуже любиш нас?

…

 — Я недавно говорив, не треба, – пробормотав тихо Сяо.

…

— не любиш ти нас, все зрозуміло…

…

 — Люблю, не говоріть дурниці, – ще тихіше промовив стрімер.

— більше чим венті?~

 Сяо замовк, це було очікувано, хоча всі і так знали відповідь. 

 Венті вже не раз фігурував на стрімах та при його появі Лі так і «розквітав» на очах, це ніяк не приховаєш.

 Хоча при відсутності глядачі також побачили зміни: Сяо став значно відкритішим ніж був колись, синяки під очима зменшились в геометричній прогресії, а про настрій і слова немає, що сказати…

 Сяо став іншим. В кращу сторону, звісно ж.

 — Ви будете догадуватись чи казати?

Чат

…

— можлииво ти покажеш нам свій дім?)

— Це буде стрім цілий день підряд?

….

— Невже ви настільки Різдво святкувати не хочете, що аж стрім на цілий день?

…

— а ти хочеш? вроді би ніколи не любив

…

— М… Дещо змінилось, тому… не знаю.

Цього року зима видається прохолодною, як для Токіо, але випадають лише дощі, що розчаровує людей, що так люблять справжні зимові казки. Але на Різдво, погода вирішує, що ідеальний час для лапатого снігу – зараз. Звісно, це для такої місцевості, сама справжня дивина, але що ж зробиш… «Різдвяна магія».

На вулицях комфорне світло ліхтарів, яке відблискує у вже великому шарі снігу на землі та бруківці. Поміж сніжинок пробігають люди, які або ж кудись поспішають на вечерю, або стараються встигунити придбати подарок, якщо забули поміж рутинної метушні, або просто гуляють в компанії ближніх або друзів. 

У вікнах магазинів та квартир будинків видніються новорічні гірлянди та яскраво прикрашені ялинки, що їхнє сяйво пробивається крізь штори. 

Споглядаючи за різдяною метушнею людей та сніжинок, Сяо не помітив, як перестав слідкувати за ситуацією в чаті…

Чат

…

— ваоввава ви бачите цього Сяоооо?!

— Яким він казковим виглядає

— цікаво скільки він так сидіти буде? пхфх

— Земля хоче до телефону Сяо, альооо

— Сяо такий забавненький став, не знаходите?

— пхфхха так, але миленький ж

— Люди зберіться, що ми довго хотіли на стрімі? Є час подумати

— шоб венті прийшов і засосав сяо…

— Він сказав реальне, а не неможливе

— ех, а хотілось…

— Всім фікбуком хотілось

— о порадьте якісь фф

…

— люди, блять, зібрались

— о, хотіли ж розмовний стрім, хіба нє?

— Господи, накінець, хоч хтось, – вже встиг пробігтись хутко по чату. – Так, це розмовний стрім, його давго не було і думаю у вас питань достатньо. Тож, прошу, маєте повний дозвіл їх всіх понаписувати. 

Чат

…

— ООО ТАК

— невже….?

— Людии воскресаєм, тут взагалі пісня

— давайте згадаєм тих, хто не дожив до цього моменту і вмерли від недосказаної інфи…

— Походу за мене треба би було скоро ставити свічки…

— Я ДОЖИВ

— берем чайок і лист А2 зі всіма питаннями

— Це просто найкращий подарунок на Різдво, Сяо…

…

— Знаю, несподівано, але захотілось щось таке незвичне для мене спробувати. Якщо вам сподобається, можемо частіше таке проводити.

Чат

…

— оо так звісно почастіше

— Так-так-так готуємо питанняяя

— Сяо, готуйся.

…

Непомітно пройшла година, як і питання про стрімерство… Тепер прийшла черга тих самих питаннь, на які Сяо так боїться відповідати. 

Чат

…

— О, а де Венті, до речі?

— тааа, де він?

— Його і давно не було щось на стрімах…

…

І тут Сяо зніяковів. Ці самі питання. 

Його різьку переміну із розслабленого настрою до настороженого помітили всі. 

Чат

…

— Ви бачили?

— втф, не дай бог посварились

— Якщо вони розійшлись, я перестаю вірити в любов

— господи, я думав цьої фрази не буде, ну вот нахуя ааа

— Це база, це фундамент

— Сяо, щось не так..?

— не дай бог, ви що…

— Я не переживу, моє серце не витримає

…

— Я… – слова ніяк не йдуть, але раптово – звук сповіщення. – Секунду.

Чат

…

— блять та він прикалується…

— Та за шо

— ну чому іменно зараааз

— Ще хвилину і мене прийдеться відкачувати

— Народ, поки тут така вот хуйня, я збігаю в магазин…

— ЧЕЛ З МАГАЗИНУ, ЦЕ СПРАВДІ ТИ??!!?!?

— о май гад, та невже 

— Легенда повертається

— Чел, біжи, з твоєї відсутності завжди хороші новини, а вони нам зараз потрібні

— ми вірим в тебе, чел

— Поясність, шо за чел…

— не шариш

— Народ, біжу, не дай бог шось знов пропущу

— давай, бро

— Сяо, ти чого

…

На екрані з‘явилось повідомлення та Сяо відкриває вже рідний чат.

20:37

thewindbard:

сонце, я затримався чуть чуть, йду додому

щось потрібно для вечері?

adeptus:

сьогодні ми йдем з чжуном і крабом відмічати, забув?

thewindbard:

а точно, так! вибач хех (シ_ _)シ

adeptus:

хіба, що якщо будеш близько до магазину, купиш цигарки?

thewindbard:

ее, ні, від цієї фігні я тебе відівчу (*≧m≦*)

мені, аби тебе розцілувати, потрібно чекати цілих 15 хвилин, аби вивітрилось, уявляєш?

adeptus:

аж 15

thewindbard:

так, аж 15 (￣～￣😉

adeptus:

ти не замерз? такий сніг…

thewindbard:

не переживай, я вже і так додому добігаю <•.•>

 Після переписки з хлопцем, настрій значно покращився та на лиці з‘явилась легенька усмішка, що чуть заспокоїло чат, але… Ці ж питання нікуди не ділись. 

 — Так, я чесно не знаю, як…

 Раптово, почувся звук вхідних дверей та шум в коридорі з криком: 

 — Сяо-о, я вдома.

Чат

…

— о господи, боже, помилуй

— Я чуть не вмерла

— відкладаєм суїцид

— Народ, не спішіть

— ну реально, він ж нічого не сказав

— а якщо вони разом, тоді чому Сяо так скукурудзвися, коли почув питання про Венті?

— В тому і справа

…

Хутко знявши вуличний одяг, Венті вже хотів забігти в кімнату з розмаху та, як завжди, набіти на Сяо з обнімашками, але почув голос, який точно не з ним говорив.

“Стрім значить? О, я давно не появлявся, може то шуму зробити? Так і зроблю”, – і з хитрою усмішкою зайшов в кімнату.

Побачив він картину, на яку точно не сподівався. Ця картина з себе представляла не то здивованого, не то засмученого перед екраном Сяо. Венті підбіг до хлопця та сів на своє вже законне місце, на колінах стрімера, закинувши ліву руку, аби вона звисала з плеча Сяо. Тихо прошептав, щоб було чути тільки їм двом:

“Сонце, все в порядку?”, – на що получив лише кивок та легеньку усмішку від лоскоту через подих Венті.

— Так-так-так, всім привітик!!! Як справи, настрій різдвяний?

Чат

— оо Венті!

— чесно кажучи зараз настрій не дуже, слава богу ти є

— поясниии шо робиться 

— нічого не зрозумілооо

…

— Хм, а що таке? Сяо таки щось сталось, а ти не розказуєш, м? – нахилився Венті до хлопця та легенько поцілував його, поки той думає.

— Я не знаю, що казати. Ми так і не поговорити чи треба… – пробурмотів Лі.

— Пф, дурачок, звісно потрібно, якщо цікавишся моєю думкою. Не думаю, що щось страшне станеться, якщо глядачі дізнаються, хах. А так, якщо ти також за, то можеш розказати, добренько? – перебив зелеоокий, комфортніше вмощуючись на своєму місці.

Чат

— єбать ну вони іздіваються

— Ще більше поговоріть, та

— Як вони миленько разом виглядають

— розкажіть давайтеее

— сама мила пара, яку я знаю, чесно пхфха

— якщо вони ще пара

— сплюнь

— Уявіть через рік або більше, почуєм новину, що вони одружуються…

— ну і мрії пхфха

— НАРОД

— не кричи 😡

— ТА ЯК ТУТ НЕ КРИЧАТИ

— шо вже сталось? чела з магазину загубили?

— Я Ж НЕ ОДИН ЦЕ БАЧУ?

— Ще більше затягни, ага

— ПОДИВІТЬСЯ НА ПРАВУ РУКУ ВЕНТІ

— а…

— БЛЯТЬ ЦЕ ЯК

— О МІЙ БОЖЕ ЦЕ ТО?!

— ЩОООО?

— як не то, то інше, але результат один – в мене інфаркт.

…

— бідний чел, знов не побачив самого топового..

…

 Раптово Венті побачив занадто сильну активність в чаті, тож подивився і… Просто гучно засміявся. Звісно милозвучний сміх хотілось слухати вічність, але Сяо це досить спантичило, особливо зараз, тож, взявши приклад з Венті, він також перевіряє чат. За стрім – вже порахунку 2 раз завмирає. Та що за день такий?

 Та тихим голосом лише почув:

 — Напевно, таки твої глядачі занадто спостережливі, не знаходиш?

 Влучнішого моменту, як взяти на себе цю ношу, розповісти про все, поки Сяо в ступорі, Венті не знайшов, тож тихенько починає співати весільну мелодію, взяв праву руку Сяо, яка загробно лежала ще з самого початку стріма під столом на коліні (хоча коли прийшов Венті не помітно для всіх, пробралась на талію хлопця), припідніс руки, як найближче підсунувши до камери безіменні пальці на яких милувались дві одинакові обручки в формі жабок.

 — Та-дам!!! – святково прикрикнув Венті, чим розтормозив чат, який був… На той момент спантеличений настільки, що не могли писати, але за секунду полились нескінченні повідомлення та привітання. — Ну що, не очікували?

Чат

— НЕ ТЕ СЛОВО «НЕ ОЧІКУВАЛИ»

— Я НЕ БУЛА ДО ЦЬОГО ГОТОВА.

— ЯКОГО Х-

— О БОЖЕ, ВІТАЮ

— людоньки, відкачуйте…

— Хтось там говорив про рік? хах

— Я ВАХ-

…

hutaos: а мені про це першій розповіли мухехех

…

— вот тепер я зрозумів, чому Сяо затормозив, коли спитали чи Венті ще досі його хлопець… шарите?

— та тут блять не тільки хлопець виходить…

— Я ТІЛЬКИ ПРИБІГ, ЯКОГО ХУЯ ТУТ РОБИТЬСЯ?!

— ЧЕЛ ПХФХВХІХ

— мені тебе жаль звісно, але ти нам такі хороші новини приносиш постійно пфхха

…

khaenri’ah’scoldwine: я вже думав, що ти такий безтидник і вже дрочиш на стрімах під столом, так руку ховав пхфха

…

— Кейя, фу, – ще досі продовжував відповідати і дякувати на кожне повідомлення Венті, доки Сяо пробував загрузитись та зрозуміти ситуацію, яка проходить занадто швидко.

…

khaenri’ah’scoldwine: якщо серйозно, то я за вас радий, чесно. Ділюк приєднується до привітань, якщо що. ви дуже хороша і мила пара, надіюсь до нас прийдете святкувати пхфха

…

— Ой та ми до вас, вроді би зараз йдем святкувати Різдво, так, Сяо?

— А, що? – хоча би якісь слова від стрімера, це вже прогрес.

— Ой, ясно. Вроді би, так, тому чекай і готуй подарунок, аби вітати. Маєш годину.

khaenri’ah’scoldwine: ой ніби ти мені щось підготував

— Зараз, щось нашаманю, фантазія велика, не проблема.

Чат

— я ще досі в щоці

— о це я розумію подарунок на Різдво…

— ніколи не забуду такого, це так точно

— найкраще Різдво…

…

— о, Венті, а як це все сталось?

…

— Ой, а це було зовсім недавно, сам ще в шоці, пхфх. Після одного з концертів в кафе, Сяо попросив мене піти з ним на дах. Звісно, це було не очікувано, але як ж відмовити такому. На вулицях, як раз падав легенький сніжок, який чуть накрив землю і будинки та й було досить прохолодно. Но на даху, вже було все підготовлено: коцик, гаряче какао, таке як я люблю… А ще з даху кафе відкривається просто неймовірний краєвид на місто, просто казковий, я і не знав, що там таке є. Тоді було нейморівно красиво, через нічне місто, вуличні світла, кольорові вивіски, які відсвічували від снігу та робили кольоровим темне небо. Говорили, сміялись і так далі, коли з часом замовчали та Сяо вирішив в цей момент зробити пропозицію. Я точно такого не очікував…

— Я також від себе не очікував сам, – нарешті прийшов до тями Лі та почав слухати розповідь Венті, ніби його там й не було. Ще би не слухати, якщо Венті з кожним словом ще більше усміхається. Зачаровує.

— І користуючись моментом, коли я стояв буквально завмерший після ледве вимовленого «Так», бо тоді говорити це було вище моїх здібностей, начепив на мене ось таке колечко в формі жабки!

— Про твою любов до жабок знають всі, тож я вирішив таке. Ти би точно був проти чогось скучного та офіційного. Сподобалось ж?

— Та не те слово, Сяо! – обернувся до хлопця. – Навіть не уявляєш наскільки сильно люблю тебе, – та поцілував.

Між поцілунком почулось ледве чутне:

— Я також тебе люблю, Вітерець.

~~~

— Венті, пришвидшуйся, ми не встигаєм, – хотів хутко подивитися на годину в телефоні, але раптове повідомлення відволікло.

— Та йду-йду, без нас не почнуть ж.

— Почнуть, виявляється…

— Що? І чому ти блідний, що таке? – Венті підходить ближче, заглядає в телефон та бачить 3 повідомлення від Аякса.

21:50

tartagalicious:

Хочеш прикол?

Мені твій брат освідчився

ТЕПЕР МИ ОФІЦІЙНО СІМ‘Я

 

— Блять…

— Вай, як класно! Ще й на Різдво, – захопливо промовив Венті, аж почав підстрибувати від радості за цих двох, що значно відрізнялось від реакції Сяо.

— Тепер, це офіційно найгірше Різдво.