Дякувати

Гучний стогін розриває густе повітря. Очі Чюї прикриті, волосся його спадає на голу спину, поки Дадзай легенько притискає його за шию до себе. Так добре Чюя не почувався давно. З Дадзаєм це завжди було шалено та насичено, але рівень свого збудження зараз він не міг порівняти з жодним з тих, які мав.

Штори були широко розкриті, обличчя Чюї можна було легко розгледіти крізь запітніле скло. Він спирався на нього руками й міркував про те, як йому пощастило з Дадзаєм. За цими шторами раніше встигло відбутися стільки неймовірних речей, і нотка таємничості завжди підстібувала Чюю, але тепер він не міг відірвати очей від перехожих, щойно вони з’являлись на маленьких звідси дорогах. Бути отак виставленим на публіку чомусь здавалось йому найкращою ідеєю, що коли-небудь злітала з вуст Дадзая. Той б’є Чюю по сідниці, ледве стримуючи власний голос, тому що йому теж, безумовно, це до біса подобалось.

Це було тим, з чого він почав їхню розмову сьогодні.

Що як ми цього разу не закриватимемо штори?

Чюя перерізав би свою — і, можливо, Дадзаєву — горлянку, якби бодай спробував відмовитись. Його вело від однієї думки про те, що його зможе побачити хто завгодно, а коли зустрівся поглядами із однією дівчиною, що випадково глипнула в їхню сторону, — хоча дивно, це дванадцятий поверх, кому може спасти на думку глянути аж так високо? — він мало не зійшов з розуму. Дадзай підхопив цей його вогник і вчепився зубами у плече Чюї, безжалісно протинаючи шкіру. Сказати, що Чюя не любить, коли з ним панькаються, було б неправильним. Він обожнює, коли до нього не так ставляться чи цілковито нехтують його безпекою. Принаймні коли це робив Дадзай.

І Чюя по-справжньому реве, на що Дадзай лише приєднується до нього, відпустивши себе. Вони ніколи не тривають довго, але завжди беруть по декілька заходів. Зазвичай, починають одразу, як закінчують, проте Дадзай дивує його раптовою ніжністю. Він намагається вдати, що йому огидно, але за хвилину здається. Дадзай твердо вирішив зацілувати його усього, тож Чюя лише блаженно зітхнув, прикладаючи лоба до вікна. Він відвів погляд, тому що у тверезому стані сором однаково вилізав з-під глибоких земель. Лишалось чекати на мить, коли стан ейфорії накотить знову із новою силою. Дадзай натякає, що це буде дуже скоро, повільно переходячи поцілунками на стегна — все ближче до внутрішньої їхньої частини.

Все, чого хотілося Чюї — дякувати.