Дозвіл на молитву

– Коханий… – голос Хва Чена пролунав у напівтемряві, такий же приглушений і м’який, як і кольори постільної білизни на їх ліжку. Се Лянь, що тільки но вийшов з ванної кімнати і цнотливо закутався у халат, посміхаючись у напрямку, звідки пролунав голос демона.

– І я тебе люблю, – відповів він, швидко переступаючи босими ногами по підлозі, щоб, ковзнувши в ліжко, опинитися, нарешті, у теплих обіймах. Хва Чен підвівся з матрацу, перехоплюючи божество напівдороги. Лагідно доторкнувшись до зап’ясть, він підніс долоні Се Ляня до вуст, лишаючи на шкірі легкий цілунок. Спадковий принц зашарівся, наче вперше відчувши на собі прояв любові від Кривавого Дощу. Зазвичай, після вітання, той продовжував обсипати небожителя компліментами, але сьогодні демон був на диво мовчазним. Такий обережний дотик, тремтливий, врівноважений поцілунок – все наче готувало Се Ляня до якоїсь сцени, що вже давно існувала у голові градопочатківця Примарного міста. І той не змусив себе довго чекати.

– Се Ляне, мій принце, – обронив він, проковтуючи слова і вдих, що був не потрібен демонічному тілу, але так потрібен самому Хва Чену, – чи можу я… Чи можу я звернутися до тебе… до вас, як до божества? – пролунало трохи несміливе прохання. Подібного небожитель не очікував. Здивовано зазирнувши ввічі свому коханоцю, він нахилився уперед, накриваючи губи Кривавого дощу власними у простому, проте дуже теплому цілунку.

– Не думаю, що такому сильному демону як тобі потрібна моя божественна сила, але ти вільний робити все, що тобі захочется, – з усмішкою промовив чоловік, обережно поправляючи темний курчавик волосся, що трохи вибився уперед і тепер телімпався перед накладкою на око. Хва Чен досі намагався лишати її на весь час у присутності Се Ляня. Трохи насупившись, спадковий принц посунув руку уперед, розв’язуючи джгут і змушуючи клаптик тканини з’їхати. Хва Чен не заважав, покірно очікуючи, поки його таким чином роздягнуть. Величезний шрам замість відсутнього ока, може, і не був дуже привабливим, але Се Лянь не бачив у ньому нічого жахливого чи лякаючого. Навпаки, для нього це була частина Хва Чена. Він любив його, а значить любив і цей шрам; так само тепло і ніжно, як і його власника.

– Дякую.

Се Лянь знову нахилився, цілуючи демона і потроху заманюючи його на постіль. Сором’язливий бог в банному халаті, здається, був націлений як мінімум на ніжності у ліжку. Проте, після цілунку демон почав плавно опускатися навколішки. Збентежений Се Лянь тут же спробував підвести свого коханого. Той хитнув головою, даючи зрозуміти, що все йде так, як і планувалося. Се Ляню не лишилося нічого окрім того, щоб сісти на край ліжка, трохи здивовано дивлячись на свого чоловіка.

Хва Чен у червоній нічній піжамі мав вишуканий вигляд. Волосся, перехоплене шнурком, лежало пишним хвостом на його спині, а у долонях з’явилася плошка з білим піском. Здивування в очах Се Ляня ставало все більше і більше, коли до плошки з-під ліжка були додані три палички пахощів. Як давно Хва Чен зберігає такі ритуальні предмети під їх постіллю? Що саме ще там лежить, чого варто очікувати небожителю? В одну мить усі три палички запалилися, тут же дозволяючи першим струмкам диму почати плавно підійматися догори. Мимоволі вдихнувши запах, небожитель відчув благодатне тепло молитви, що починалася зараз, з моменту появи вогню. Хва Чен обережно опустив пахощі на підлогу, неподалік від ніг Се Ляня і схилився у глибокому поклоні. Перед очима у бога постала химерна картина світу, у якому спогад з минулого так чітко накладався на реальність. Звісно, він вже не раз бачив ось так от зігнуту спину Хва Чена, але останній раз це відбувалося більш ніж вісімсот років тому.

– Гей, ти чого? – перепитав Се Лянь, простягаючи руку, проте не торкаючись Хва Чена і не перешкоджаючи його ритуалу. Так, небожителі адаптували людські дари у вигляді валюти, побудували небесну канцелярію на чеснотах і пахощах, проте молитва завжди була і лишається не тільки інструментом зв’язку між небом і віруючими, а ще й предметом внутрішнім. Чимось, що віряни роблять і для себе теж. Молитва це не тільки прохання, а ще й чесне зізнання і саморефлексія. Ну, якщо це справжня прихильність, а не спроба відкупитися від світу.
Він мовчав. Се Лянь відчував тишу, що наповнювала кімнату, не тільки вухами, але й на ментальному рівні. Хва Чен подумки мовчав, наче знову збираючись докупи. Дим пахощів поступово підіймався вверх, закручуючись у спіралі і обплутуючи Се Ляня своїми примарними кільцями.

– Мій боже, мій єдиний володарю… Дозвольте мені… – почав демон. У відповідь небожитель видихнув, розганяючи пахощі.

– Тобі усе можна, Сань Лане, ти ж мій чоловік.

Проте саме зараз вони не були двома безсмертними створіннями, що узяли шлюб. Зараз у цій кіматі існував лише бог у фізичному тілі, і його вірний віруючий, що тільки но отримав дозвіл. Посунувшись ближче, він несміливо припав губами до ніг Се Ляня, виціловуючи акуратний підйом і гладку шкіру аж до самого коліна. Він був одночасно несміливим і упевненим, торкаючись щоразу гарячими вустами до тіла бога. Се Лянь пах квітами персику. Можливо, на смак він теж нагадував фрукт. На дотик – точно немов ніжні пелюстки.
Обидва чоловіки мовчали. Се Лянь – трохи сполоханий, з думками, задимленими пахощами; Хва Чен – тому що його тіло було зайнято іншим. Тим часом поцілунки вже дійшли до межі халату і наразі демон поступово вдводив його в сторону, отримуючи все більше і більше шкіри. Засмаглі ступні дуже швидко переткали в білі бедра, що майже ніколи не бачили сонця. Цей перехід був особливо помітним зараз, коли для порівняння поруч була білосніжна тканина халату. Наче зрозумівши задум чоловіка, Се Лянь слухняно нахилився назад, спершу обпираючись на лікті, а потім і зовсім відкидаючись на милість подушок і губ Хва Чена. Пахощі підіймалися догори, і, здавалося, у вухах звучала медитативна мелодія, що кликала бога кудись. Він прикрив очі, не здатний бути присутнім одночасно у цій, фізичній реальності, і у світі богів. Хва Чен пройшовся язиком по власним губам, змочуючи їх перед тим, як доторкнутися до члену Се Ляня. Спершу були поцілунки. Хва Чен ніколи не починав нічого, не подарувавши до цього свому партнеру можливість розслабитися. Вони вже так довго були разом, проте Се Лянь провів набагато більше часу наодинці. Навіть зараз, вже після одруження, він не завжди легко сприймав фізичну близкізть, соромлячись свого потягу, наче чогось недостойного бога. І саме через це Хва Чен, як справжній віруючий, хотів показати йому, що божественність не виключає сексу. Пеніс Се Ляня поступово зростав, напружуючись, так що, обережно притримавши його за основу пальцями, демон із видимим задоволенням узяв його повністью до рота, щедро змочуючи слиною. Якби хтось з примарного міста побачив цю картину, то він би більше не існував за багатьма показниками, але точно не через те, що Хва Чен вважав би себе приниженим. Навпаки, посмоктуючи пеніс Се Ляня, він відчував тепло всередині. Звісно, він його хотів. Власний член чоловіка майже одразу напружився, трохи припідіймаючи піжамні штани в районі паху, проте на нього Кривавий дощ не звертав уваги. Поки що. Губи вправно рухалися вздовж усього органу, причмокуючи і усіляко допомагаючи Се Ляню відчути власний фізичний потяг та сексуальну енергію. Дуже скоро тихі вдохи бога переросли у більш чітки, солодкі стогони. Хва Чен із задоволенням сконцентрувався на голівці, те й діло пробігаючи кінчиком язика по гладкій шкірі. Він відчував, як тіло Се Ляня подається уперед, невпевнено штовхаючись назустріч губам. Хва Чен обожнював це у своєму чоловікові. Проте, окрім простих знаків, що подавало тіло, присутні були і менш звичні. Наприклад, слабке світіння, що відходило від усієї поверхності шкіри божества. Хва Чен посміхнувся, знову насаджуючись на член Се Ляня і дозволяючи йому торкнутися головкою м’якого піднебіння. Бедра спадкового принца задрижали дрібно, трохи підкидаючись угору і тут же притискаючись до матрацу, наче Се Лянь боровся з власною натурою. Хва Чен дозволив члену бога вислизнути з рота лише для того, щоб почати активно і солодко посмоктувати голівку, майже змушуючи небожителя віддати все, що він зараз мав. Пальці спадкового принца скомкали простирадло, а з вуст пролунало важке “Хва Чене, мій любий, я зараз.. Ох”. Розум принца був одночасно тут і там. Він сяяв, охоплений божественним світлом та, одночасно з цим, перебував у такому тілесному збудженні. Думки вже не формувалися. Лише дещо одне було чітким: його єднання з Хва Ченом. Образи, думки, емоції танули, передаючись від одного партнера до іншого, підсилюючи те, що відбувалося в кімнаті у десятки разів. Він відчував Хва Чена ззовні на собі, але разом з тим сам був усередині демона і його душі.
Ще пів хвилини старанних пестощів, і небожитель, не витримавши, застогнав, кінчаючи. Гаряча, трохи солодкувата сперма, була одразу проковтнута демоном. Він старанно вилизав язиком кожен мілліметр шкіри, поки Се Лянь, що наразі сяяв, наче лампочка постійної напруги, відходив від оргазму.

– Хва Чене, іди до мене, – попросив чоловік, повертаючись на бік і, нарешті, несміливо розплющуючи очі. Небесна блакить линула і з них також, проте демона це не лякало. Навпаки, він слухняно підвівся, пірнаючи до свого божества і охоплюючи його в свої широкі обійми.

– Мій любий Се Ляне, господарю мого серця… – почав він щось шепотіти, проте небожитель його перебив.

– Поцілуй мене.

Хва Чен завагався.

– Геге не варто, я ще не…

– Ти насмілишся відмовити своєму богові? – голос чоловіка прозвучав напрочуд упевнено, від чого всередині у Кривавого дощу все солодко зомліло. Якби не шовкова тканина, то волога пляма на його штанях від надмірного виділення передеякуляту була б забезпечена. Виконуючи _наказ_ він притулився губами до божества і відчув, як язик Се Ляня ковзнув всередину.

– То як давно ти мрієш займатися сексом з богом? – видихнув Се Лянь, що, здається, вловив під час молитви потяг Хва Чена і його глибокі фантазії.

– Я… Ні, що ти, не подумай, я ніколи не смів би бажати взяти тебе у такому стані. Геге невірно зрозумів, – з кожним словом Хва Чен, здавалося, все сильніше провалювався у ковдру і матрац, намагаючись сховатися за ними.

Я знаю. Як давно ти мрієш про те, щоб тебе у такому стані узяв я? – долоня Се Ляня опустилася на штані демона упевнено стискаючись навколо збудженого члена і викликаючи приглушений стогін. Що ж… Пахощі все ще горять, то ж бог все ще слухає молитву.

Скетч-обкладинка до твору: https://i.ibb.co/MPRdNb6/image.jpg