Дитинство Сє Ляня та зустріч з Саньланом

Сє Лянь, хлопчик 7 років. Проживає в імперії Сяньле. Живе з батьками які його дуже люблять, та поважають його вибір. Що тут говорити про батьків. Його усі поважали, він був добрий та завжди приходив на допомогу, хто б це не був. Одягався в гарний, модний одяг. Не був примхливим. Золота дитина. Тільки к плиті не підпускають. Ви скажете “Він дитина, та ще й з королівської сім’ї. Яка плита?”. Батьки також думали, але, одного разу коли їм потрібно було відлучитися. Сє Ляню було 6 років, принц пробрався на кухню, щоб зробити сюрприз батькам. Вони приїдуть, а він зробить їм вечерю. Крута ж ідея? Він так вважав, але, все йшло не так гладко, як хотілось. Наслідний принц мало не спалив кухню та все разом. Залишив на плиті каструлю з рисом, щоб дістати приправи. Каструля загорілася якимось боком, добре що кухар був не далеко від самої кухні та зміг абияк затушити все це. Після цього випадку батьки Сє Ляня не підпускали його до плити, та й зовсім до кухні без нагляду. Кхм, перейдемо к нашому часу. Забули сказати, окрім людей ще є в цьому світі звіролюди. Їх менше набагато ніж людей, но їх ніхто не робить рабами або скотом. Багато з них живуть серед людей, люди з ними вітаються та розмовляють. Відрізняються вони тільки що в них є тварині вуха та хвіст. На них ніхто не полює. Живуть вони так само як люди, деякі бідні, деякі багаті.

Сє Ляню виповнилося 7 років та його няня пішла на відпочинок. Вона була старенькою вже, через те й пішла з замку. Тепер треба було вибрати принцу особистого слугу. Були різні на вибір. Та й було декілька звіролюдей. Принц довго вибирав, раптом людина виявиться з поганим характером. Але він вибрав юнак який був звіролюдиною. В нього одне око було закрите пов’язкою, темне волосся зібрані у хвіст позаду голови. Вуха та хвіст були як у лиси. Хвіст мотався повільно з одного боку в інший. Був одягнений у червоно-чорне вбрання. Виглядав дуже гарно, йому все це підходило. Виглядав на 14-15 років. А одне око дивилося..с теплотою? Напевно, весь цей час він дивився на наслідного принца Сяньле з добротою чи любов’ю. Семирічна дитина не дуже розуміла, але, він точно бачив що він по іншому дивився на нього. Таким чином його й вибрали. Коли всім іншим сказали, щоб вони поверталися для свого дому, Сє Лянь вже потягнув хлопчика без одного ока до своєї кімнати. Коли вони прийшли принц сам сів на ліжко та посадив хлопчика на ліжко збоку від нього. Та почав говорити:

– Як тебе звати? Мене Сє Лянь

Хлопчик дивився деякий час та промовив:

– Можете звати мене Саньланом.

У принца засяяли очі, та він посміхнувся

– Добре Саньлан! З цього моменту ти мій особистий слуга. – Зараз він дивився на його вуха, їх так і хотілось торкнутися.

– Хочете торкнутися? Я не проти.

Сє Лянь хвилювався, щоб не зробити боляче. Все ж таки доторкнувшись до них, вони були..м’якенькі та приємні на відчуття. Саньлан почав махати хвіст туди-сюди. По обличчю можна було зрозуміти що йому подобається. Принц убрав руку та сказав:

– Дякую що дозволив доторкнутися до твоїх вух!- Його очі сяяли, а з обличчя не сходила посмішка.

Вони говорили ще деякий час о різних речах. Вже час був спати, через те Саньлан сказав:

– На добраніч наслідний принц. – Та вийшов з кімнати.

Сє Лянь ліг у ліжко і ще якийсь час думав про Саньлана. Через деякий час він вже бачив другий сон.