Два рубіни

Вечір довгоочікуваної п’ятниці.Нарешті можна не сидіти до пізньої ночі за замовленнями і не треба просинатись о 7 ранку на роботу.Нарешті можна відпочити.

Вже пройшов тиждень з тих пір,як він і його сусід живуть разом.І,на жаль для Казухи,вони з ним майже не спілкувалися.Найдовший діалог відбувся в перший день за вечерею.Але спілкувалися вони лише про те,що не слід робити в їх квартирі.Скарамучча не просив забагато,як і Казуха,просто не водити великі гучні компанії і не пиячити в його присутності.Казуха ж,у свою чергу,попросив без гучної музики в якій є вистріли і вибухи.Все адекватно.

Насправді,було досить сумно,що за тиждень вони майже не спілкувалися і все,що він про цього хлопця з гарними очима знає-ім’я та те,що він готувати не вміє зовсім.До речі,діалог про це теж був.Коли вони про це говорили,Казуха визвався готувати на обох,щоб сусід не голодував.Йому не тяжко і іноді можна вечеряти не в самоті.Хоча і готувати багато не треба було.Він вдома тільки вечеряв у будні дні,а Скар їв мало.Як дюймовочка,можна сказати.Та й він сам визвався прибирати у квартирі усюди,окрім кімнати Каедехари.Тому угода ця всім на користь.

Зараз,думаючи про те,якби завести діалог з сусідом,Казуха ледве не вперше сидів у вітальні.Раніше він сидів або у себе,або готував на кухні.Сидіти у досить великій кімнаті в самотності було некомфортно.Навіть не дивлячись на те,що до цього непривітна і холодна вітальня тепер трохи обжита завдяки йому.Для того щоб було затишніше,Казуха кинув на диван свій плед зі старої квартири,у пледа цього взагалі довга історія і він йому дуже дорогий.І він завжди повинен бути у вітальні.Тому що інакше не те.

На підвіконнях,як він і казав Скарамуччі,поставив рослини і квіти,за якими він вів ретельний догляд.В рослин цих теж багата історія.От наприклад той кактус,в милому горшечку,який він і його друг колись разом розписали квіточками.Вазон той,виглядав досить смішно,з квіточками які Казуха вимальовував гарненько і квіточками,який його друг,зовсім не вміючий малювати,вимальовував півгодини,але вийшли вони все одно смішними.А потім він відмивав від фарби його лице.

Або та фітонія,яку йому подарили нові друзі у новому місті,коли дізналися про його зацікавленість.Вазончик вони теж всі разом розмалювали і залишили свої імена там.Сяо,Венті,Горо,Тома,Аяка і він…

Згадуючи про всі веселі і милі моменти зі своїми друзями,він сам не помітив як поринув у думки.Напевно,він виглядав досить дивно,сидячи при світі однієї лишень лампи і посміхаючись.Але з думок його витягнули двері,що відкрились.Повернувся Скарамучча.

Все ще сидячи у кімнаті,він слухав як його сусід роззувався і клав ключі на полицю біля входу.Потім почув кроки,що прямували до нього.Казуха все ще тихо сидів на дивані і дивився в одну точку.Коли кроки були вже дуже близько він раптом почув невеличкий викрик:

-Блять!

Різко повернувшись до автору цього крику,Каедехара розгублено схилив голову набік і запитав;

-Ти чого це?

-Кхм,вибач.Все ще не звик до того,що живу не сам.-ніяково відвівши погляд,сказав Скарамучча.

-А.Нічого страшного.Я там вечерю приготував,в холодильнику стоїть.

-Дякую.-сказав його співмешканець,ідучи на кухню.

Казуха ж,в свою чергу,повернув погляд в те місце,де він був.А дивися він на телевізор з приставкою,що стояли на полиці навпроти дивану.До речі телевізор.Сьогодні ввечері йому досить самотньо і в кімнаті сидіти зовсім не хочеться.Можливо,попросити пограти в приставку у Скарамуччі?Але є проблема.Він зовсім не знав як нею користуватись.Але якщо Мучча погодиться пояснити що та як…

Вирішивши поговорити з ним про це,він підвівся з дивану і пішов на кухню.Скарамучча ж в той час вже насипав собі їжу.

-Цей,я тут хотів дещо запитати.

-Я слухаю.-повернувшись до нього і відірвавшись від насипання їжі,пробуркотів сусід.

-А мені можна користуватись телевізором і приставкою?

-Ну,як хочеться.Тільки на гостьовому аккаунті.

-Дякую.Але я маю ще одну проблемку.Я не знаю як користуватись нею…Я не змушую тебе допомагати,просто якщо маєш бажання,не міг би ти будь ласка навчити?

У відповідь він заробив дуже розгублений вираз обличчя.Цей вираз нібито питав в нього,яким чином він,такий сучасний хлопець,взагалі не знав як користуватись приставкою.Вже злякавшись,що його зараз обсміють і не погодяться,він нарешті почув відповідь.

-Якщо тобі так хочеться,то можу.Тільки почекай поки я повечеряю,о’кей?

-Добре!

Після відповіді Скарамуччі він радісно видохнув і пішов у вітальню,чекати.

***

Коли Скарамучча прийшов стомлений після університету,то його мозок взагалі не думав про те,що зараз він живе не сам.А тому він дуже перелякався побачивши білу копну волосся,яка виглядала з-за спинки дивану.Ще й Казуха сидів так тихо і в напівтемряві.А ще,його мозок зовсім не очікував,що цей самий Казуха попросить навчити грати в приставку.

Сьогодні він взагалі планував як завжди просидіти в кімнаті і грати в що-небудь.На будь-які соціальні контакти спочатку налаштований не був.Але чомусь відмовити сусіду не зміг.Не відмовив,тому що…А дійсно,чому?

Раптом задався цим питанням Мучча,який вже майже доїв лапшу зі свиноною,яку напередодні приготував Казуха.Готує він дійсно смачно.

Але питання про відмову залишалося відкритим.Чому не відмовив?Можливо,все таки хотілося наладити зі співмешканцем контакт.Все таки в одній квартирі тепер живуть.Ну і хлопець він непоганий,добрий здається.Тому,чому ні?Треба вибиратись вже з тої мушлі,в яку він самостійно заліз і відмовлявся показувати носа звідти.

Все ще думаючи про це все,Скарамучча встав з-за столу і поставив порожню тарілку в раковину.Потім помиє.Все таки,Казуха і так чекає його хвилин 10.

Вийшовши з кухні,він потрапив у вітальні,в якій все ще у напівтемряві сидів білявий.

-В що грати хочеш?-казав він,паралельно вмикаючи телевізор і беручи до рук джойстики.

-Не знаю.Я майже не граю в ігри і не знаю їх зовсім.Мені б взагалі для початку зрозуміти як увімкнути цю штуку і користуватися тими штуками,що в тебе в руках.

-Пх,зараз поясню.-всміхнувшись з розгубленого обличчя Казухи, він взяв один з джойстиків в руки і почав показувати на кнопочки.-Дивись,щоб увімкнути,достатньо натичнути ось цю кнопочку.Далі,лівим стіком вибираєш аккаунт,і в принципу переміщаєшся між додатками і функціями тим самим стіком.Щоб вибрати щось натискаєш хрестик,щоб відмінити-кружечок.А про інші розповім в процесі гри.Зрозумів?

-Так,здається.

-В що пограти хочеш?На,погортай і вибери.

До руки в Казухи перемістився джойстик,і він невпевнено почав гортати бібліотеку ігор.Мелькало багато різнокольорових іконок,які,судячи з його погляду,Казусі знайомі не були.Раптом,коли Скар думав вже сам вибрати гру,він зупинився на знайомій,напевно,кожному іконці з боком трави.Майнкрафт,значить.

-Цю хочеш?

-Ну,ця мені хоча б візуально знайома.

-Добре,заходь.

Сккарамучча тихо сидів поряд,поки Казуха намагався грати в Майнкрафт,і думав про все і нічого одночасно.Іноді,його думки переривав «кіберспортсмен» поряд,питавший як щось зробити.Як зараз,наприклад.

-Цей…А як з цього заліза зробити кірку?

-Переплав його спочатку.-перевівши погляд від вікна до екрану телевізора,пояснив він.

-А.

Зараз Казуха сидів у власноруч викопаному тунелі і робив усіляке приладдя з добутого заліза.Намагався робити.Рецептів він не знав повністю,тільки запам’ятав як Скарамучча зроби йому кірку і сокиру.

-Натисни на зелену книжечку,там рецепти всі є.

-О’кей.

Після того збоку консолі верстака з’явилися рецепти всіх предметів,що можна зробити.Казуха ще не дійшов до великих печер,що додали у нещодавніх оновленнях,тому самий жах з великою кількістю мобів ще не почався.А скоро почнеться,бо Скар вже чув як ричали за блоками зомбі.Він ще й поставив нормальну складність,тому Казуха,який за всю гру вбив тільки декілька коров і свиней,не впорається з тою кількістю мобів,що його очікує і загине.Але для чого тут тоді сидить геймер,який в майнкрафт грає виключно на хардкорі?Він йому звісно допоможе,якщо що.Головне щоб вони у глибоких печерах не зустріли боронителя.Він такий противний,з ним фіг впораєшся.

-Там далі великі печери і моби,обережніше будь.

-А які там моби?

-Всі підряд.Зомбі,скелети,павуки,ендермени.Ще може зустрітись один моб,але він глибше сидить.

-Що за моб?

-Боронитель.Може вбити тебе з одного удару.

-Ого.Страшний?

-Хм,достатньо.Може побачим його,якщо глибше зайдеш.

-Якось бажання немає…

-В мене теж.Його вбити складно,особливо новачку.

Скарамучча вже закінчив розповідати і готовий був повернутись до своїх думок,як раптом сусід знову заговорив.

-Скарамучча?

-М?

-Я хотів запитати дещо.Ми на цьому тижні майже не спілкувалися,і я про тебе майже нічого не знаю,окрім ім’я.Ну і ти про мене,напевно,майже нічого не знаєш.От я і хотів поспілкуватись про це.Все таки,разом живем тепер.

Казуха відклав джойстик на коліна і тепер дивився на нього.Такі гарні очі…Як листя клену в середині осені.Червоні,яскраві,але меланхолічні.Вже опалі на землю,без можливості повернутись на своє місце.Загниваючі до кінця свого існування лежачи на землі,вкритою таким самим,але в той же час таким іншим листям.

Задумавшись,він не помітив як дивився прямо у очі навпроти і мовчав.Казуха вже навіть позвав його декілька разів,але він не почув.

-Скарамучча?Земля визиває космос?

-А.Вибач,замислився.Ну,я можу розповісти про себе небагато чого.Я вчуссь в університеті на факультеті інформаційних систем і технологій.На 2 курсі зараз.Мені 19.Більш нічого такого не можу розповісти.

-Ну,хоч щось.Про себе розповідати?

-Давай.

-Мені 24.Я закінчив інститут на факультеті образотворчого мистецтва.Зараз,як ти вже зрозумів напвно,працюю в магазині для рукоділля.В це місто я переїхав 4 роки тому.Все,напевно.

Після своїх слів він знову повернув увагу до гри.Скарамучча ж сидів і думав чи питати причину переїзду,яку він і так,в принципу,знає.Але все таки правильніше було б дізнатись все з його слів,так?

-А чому переїздив сюди?

Казуха знов повернув увагу до нього,дивлячись здивованим поглядом.Не очікував,що Скар проявить ініціативу і спитає про минуле,напевно.

-Ну,там була політична боротьба між діючою владою та опозиціонерами.Мій кращий друг був одним з опозиціонерів.Його противники наняли вбивцю і вбили його на моїх оча,а потім,так як я був на місці злочину,хотіли повішати на мене.Але знайшлися докази найомного вбивства і моєї невинності.А тікав я бо після того як винних у вбивстві посадили,а всіх інших корупціонерів усунули з посад,мене хотіла також вбити,як і мого дргуа.Вбити мене не вийшло,але вийшло вбити моїх батьків.Ця історія в ті часи крутилася усюди,але тобі було напевно років 14-15,тому і не дуже знаєш про це напевно.-після розповіді цієї історії його погляд помітно потускнів і він,нібито,поринув у сумні спогади.Все таки,чути це від людей які не відносяться до ситуації і чути від головного постраждалого-зовсім різні речі.

-Вибач,що спитав.

-Та нічого,то стара історія.Та і про неї купа людей знає,тому не секрет це.

Він знову повернув сумний погляд до екрану.Скарамучча вже сотню раз пожалів через те,що спитав.От хто його за язик тягнув?Тепер замість веселого та зацікавленого в грі Казухи,він спостерігає сумного та понурого.І очі,немов рубіни,більше не блистять.Чи можна йому якось настрій підняти?

Як тільки в нього промелькнула така думка,він в шоці застиг.З яких пір він цікавиться тим,який в когось настрій і хоче його підняти?Він ще ніколи не відчував провину за зіпсований настрій.Він ніколи не хотів його комусь підняти.

Але думка вже прийшла.І він дійсно був трохи винуватий в зіпсованому настрою хлопця.Тому можливо є якийсь спосіб все виправити.

Задумавшись над цим,він сидів тихо декілька секунд,а потім йому дещо прийшло в голову.Вдихнувши,він все таки вирішив спитати.

-До речі,Казуха.Якщо хочеш,я можу пограти з тобою.З ноута.Щоб не так нудно було.Хочеш?

Казуха нібито вийшов з трансу,і знову здивовано і розгублено подивився на нього.

«Милий.»На цю думку Скар уваги не звернув,чекаючи на відповідь.

-Хочу.-і очі знов засяяли,немов рубіни.