Глава 8

– Ти намагався обдурити нас, думаючи, що ніхто не помітить.

– Стривайте, Дазай-сан, все зовсім не так, як-

Він різко перебиває мене:

– Ти був приречений з того самого моменту, як прийшов сюди! – Дазай-сан замахується рукою і вирубає мене.

Я прокидаюсь на холодній землі. Навколо мене досить темно, щоб зрозуміти, що зараз уже ніч. Правою рукою я відчуваю щось тверде та обертаюсь, щоб подивитися, та бачу перед собою могильну плиту. Я різко піднімаюся і бачу натовп могил довкола і… вирита яма переді мною. Не було жодних сумнівів, де я перебуваю.

– Вже прокинувся? – я чую знайомий за всі ці дні голос і належав він тій самій людині, яка привезла мене сюди.

Я в страху обертаюся на нього, чекаючи ще одного удару. Бачучи, як він тримає в руках лопату, дивлячись кудись у далечінь, я готувався боротися за своє життя. Проте, Дазай-сан, перевівши погляд на мене, встромив лопату в землю і сперся руками об її рукоятку.

– Розслабся, я не збираюся тебе вбивати, – спокійним тоном сказав він.

Я був збентежений, оглянувши очима те, що нікого, крім нас тут немає, я продовжив слухати.

– Ти напевно гадаєш, чому я відвіз тебе сюди, правда? Що ж, незважаючи на твої старання, ти виявився підозрілим. Мало того, що з’явився з нізвідки, так ще й поводився дивно. Ти жахливий брехун, знаєш це? Те, як ти згадав вежу, як говорив із Чуєю-

– Як ви можете знати про це? – здивовано перебиваю я.

– У ліфті, як і по всій будівлі, стоять камери із записом. І у виконавців є повний доступ до них, – я опускаю очі, розуміючи, що мене розкрили, – але це ще не все. Та недавня розмова з Акутагавою, коли ти згадав про його сестру. Майже ніхто в організації не знає навіть про те, що Гін – це дівчина, не те, що про їхні кровні зв’язки. У зв’язку з тим постає питання, звідки ти стільки можеш знати?

Дазай-сан виймає лопату і підходить із нею ближче. Я відчуваю напруження, що повисло між нами.

– Я… Мене послав сюди дар. Я не шпигун, повірте мені!

Я з наляканими очима дивлюся на Дазай-сана, який стискає в руках лопату і дивиться на мене холодним пронизливим поглядом.

– Я не збираюся тобі вірити. Якби я вірив кожному, кого катував, то давно став би Санта Клаусом. Однак, як я й казав, вбивати тебе я не збираюся, бо все не так просто. Я порився в базі даних мешканців, але не знайшов нікого, хто підходив би під твої характеристики. Однак, існує ще один Накаджима Атсуші, якому зараз 13, і який схожий на твою молоду версію по фотографії. Таке ж біле волосся, бліда шкіра і жовті очі.

Отже, я потрапив на п’ять років у минуле? І Дазай-сан був у мафії в той момент… Тепер все прояснюється.

– Якщо, як ти кажеш, тебе сюди відправив дар, тоді це пояснює, чому тебе немає в базах даних. І якщо це здатність, тоді я зможу скасувати її торканням. Адже цього ти хотів?

Я киваю у відповідь головою. Схоже, що моє перебування в цьому світі добігає кінця. Я нарешті повернуся до інших і поб’ю того виродка, що мене сюди відправив.

Дазай-сан підходить до мене і простягає до мене руку, маючи намір торкнутися моєї голови. Я відчуваю незрозумілий страх. Жорстокий Дазай-сан, яким він був у минулому, має намір торкнутися мене. Його аура порожнечі продовжує тиснути на мене. Все-таки складно довіритися людині, яка на твоїх очах убила когось.

– На цьому все скінчиться. Що б не привело тебе в цей світ, зроби те, що маєш, – каже він наостанок.

– Так… я зроблю це.

Він торкається мого волосся, і я відчуваю, як вирушаю назад. На цьому моє перебування в мафії скінчилося. Я нітрохи не був радий потрапити до неї, але це дозволило мені глянути на знайомих мені людей з іншого боку.

Я ніколи не уявляв, що Дазай-сан міг робити такі жорстокі речі. Я, звичайно, знав про це, але зрозуміти, наскільки кривавим було його життя, мені було не під силу. Чи дійсно та людина, яку я бачу в Агентстві, могла займатися такими речами? Мені складно це усвідомити, не те що прийняти. Однак, навіть якщо це так, то Дазай-сан зробив усе, щоб стати хорошою людиною.

Хоч і небагато, але я побачив те, яким був Акутагава. Він залишився таким самим запальним, яким і був. Але, мабуть, тому що Дазай-сан все ще був у мафії, він був спокійнішим. Дазай-сан дуже холодно до нього ставиться порівняно зі мною. Чому ж він так хоче бути його учнем? Мабуть, мені потрібно ще багато часу, щоб зрозуміти це.

На цьому все закінчується. Я повернуся у свій світ і здолаю того еспера. Я обов’язково зроблю це.