Глава 4

Акутагава кинувся в бій першим, що мене трохи здивувало. Хоча причину цього я міг зрозуміти після стількох сутичок з ним. Причина в тому, щоб заслужити на визнання Дазай-сана. Хоч він уже давно його визнав, прийнявши в мафію і створивши наш союз, але все ще не може зрозуміти цього. І через це він перерізав стільки людей… Я намагаюся про це не замислюватися, коли зустрічаю його, але… досі не вкладається в голову.

– Я сподіваюся, що ти не збираєшся так простояти весь час? – Голос Дазай-сана повернув мене від моїх роздумів до того, що відбувалося переді мною – битві. – Ти теж повинен проявити себе, інакше мої зусилля, по впровадженню тебе в мафію, виявляться марними.

– Так, Дазай-сан, я готовий!

Акутагава шинкує своїх ворогів, як завжди, розбризкуючи кров по всій вулиці. Я намагаюся не фокусувати на цьому, щоб не переживати погіршеного досвіду сьогоднішнього ранку.

– Отримуй, тигр!

Один із тих людей, що прийшли по мою душу, спробував ударити мене електрошокером. На щастя, я встиг зреагувати і вибив його з руки своєю лівою рукою, що трансформувалася. Вільну руку я використав для удару. Я відкинув його прямо в стовп навпроти, через що він погнувся. Не схоже, щоб той чоловік був у свідомості, тому я залишив його там, де він приземлився.

У цей час Акутагава на повну бився і рубав цих людей. У перервах між чергами автоматів хтось спробував кинути в нього гранату, але коли вона вибухнула, всі осколки були зупинені розривом простору.

– Проти нього все марно! Нам його не перемогти! – кричать вони в страху.

– У вас із самого початку не було шансу на перемогу, жалюгідні покидьки! – Акутагава насаджує їхні тіла на Расемон із землі, як на колья.

Він не раз практикував подібне до мене, але, незважаючи на пекельний біль, я залишився живим. Цим хлопцям не пощастило, як мені, мати здатність регенерувати. Їхня агонія вселяє в мене жах. Жах від Акутагави, який навіть не ворухнувся від подібного, ніби він лише дав їм по щоці, та жах від Портової Мафії, яка займається подібним щодня.

Намагаючись не думати про це надто багато, я разом із Акутагавою перебив залишки супротивника. Після цієї довгої битви до нас виходить Дазай-сан, щоби сказати: «Ви добре себе проявили. Ви маєте величезний потенціал».

Раптом той чоловік, якого я відкинув у стовп, вистрілив у бік Дазай-сана і промахнувся, лише злегка зачепивши його обличчя.

– А ось і людина для допиту, – Дазай-сан підходить до нього і вибиває пістолет так, щоб він більше не зміг до нього дотягнутися, – тепер приготуйся відповідати на запитання.

Цей бандит явно зробив той постріл із останніх сил, оскільки зараз він не міг зробити нічого, крім того, як глибоко й важко дихати. Він дивився втомленим поглядом на Дазай-сана, що стояв перед ним.

– Я не збираюся нічого тобі говорити! – через силу відповідає він.

– Із цього починаються всі допити. Думаю, безглуздо битиме людину в напівсвідомому стані, тому перейду до головного, – він дістає свій пістолет з кишені і стріляє в ногу, – хто вас найняв?

– Аааааа, – він кричить і корчиться від болю від пострілу, – Я!.. Я не знаю!

– Ваша організація?

Він намагається віддихатися і трохи зменшити кровотечу, затиснувши руки дома попадання, після чого вимовляє:

– Наша організація називається – Бійня номер 5.

– Бійня номер 5? Я чув про ваше угруповання. Де ваша база?

– Воно знаходиться на північному сході біля узбереж… – Дазай-сан перериває його фразу пострілом в іншу ногу.

– Відповідь неправильна. У тій зоні є лише приховані бази мафії. Якщо хочеш прожити трохи довше, то з цього моменту не надумай брехати. Я бачу твою брехню наскрізь.

– Ай!.. Добре… Я зрозумів. Воно знаходиться у покинутому складі на третій вулиці району Мінато.

– Тепер звучить правдоподібніше. Добре, це все, що мені потрібне. Можеш спочивати з миром.

– Стривай, але хіба ти не казав, що дозволиш мені жити, якщо я все розповім?! Ти не можеш мене так просто вбити!

– По-перше, я казав, що лише ненадовго продовжу тобі життя. – При цих словах на обличчі члена угруповання було яскраво виражено розпач від усвідомлення, що його життя незабаром обірветься. – По-друге, я спокійно можу вбити тебе і поповнити свій список убивств, що перейшов за сотню. Не думай, що ти особливий.

На цьому моменті Дазай-сан натискає на курок та пристрілює його.

У мене не вистачить слів описати те, що я бачив. Дазай-сан, якого я знав, виявився ще тим жахливим чоловіком у минулому. Його руки вбили стільки, що мали назавжди залишитися чорними від крові, але… він змінився. У ньому більше не видно цього жорстокого циніка, яким я його щойно побачив. Я ніколи не уявляв, що під час роботи на мафію він був саме таким. І як мені тепер дивитися у вічі справжньому Дазай-сану, знаючи, як багато вони вбили таких самих людей, як я? Як?

Після того, що сталося, Дазай-сан відправив нас назад, щоб ми відпочили перед атакою на їхню базу.

Мені не спалося від слова зовсім. Перед очима миготіли незліченні трупи і Дазай-сан, який катував людину. У той момент, коли мені вдалося ненадовго заснути, я побачив жахливий жах, який мені не хотілося б переживати знову.