Глава 3

Прокинувшись, я не одразу зрозумів, де знаходжусь і чому. Однак незабаром я згадав, що привело мене сюди і, на жаль, цей кошмар наяву продовжувався. Я тепер офіційно є членом мафії. Для мене це аж ніяк не було чимось приємним, оскільки я вже не раз вступав з нею в контакт і розумів, що вона з себе являє. Це розуміння не віщувало мені нічого хорошого.

Я, розібравшись у розташуванні кімнат, зайнявся стандартними процедурами. Вмився, почистив зуби, поміняв свій порваний одяг на новий, що висів у шафі. Піджак вирішив не брати; я дуже звик до того, як зазвичай одягаюся. Тим більше, що так я тільки більше себе асоціюватиму з мафією.

На процесі зміни одягу, до мене постукали у двері. Час був 7 ранку, і це не було так дивно почути дзвін у двері в такий час. Однак, куди дивніше було те, хто саме дзвонив. Одягнувшись і відчинивши двері, я побачив Дазай-сана, який був весь у крові. Від цього виду мені стало не по собі, адже його вигляд наздоганяв жахливу атмосферу, яка пригнічувала всі почуття, крім нудоти. Мене мало не вирвало від запаху крові, що долинав від нього.

– Невже все так погано? – Дазай-сан принюхується до свого костюма. – Говорив же Чуї не розмазувати їх мізки, але ні, так легше!

– Дазай-сан, – мені стає гірше від цього смороду, – не могли б ви, будь ласка, змінити одяг?

– Ну добре, доведеться змінити, інакше ти зовсім свідомість втратиш. – Він дістає один із костюмів у моїй шафі і йде на кухню. – Я ж сподіваюся, що ти не з тих, хто підглядатиме, вірно?

– Та я… Я б нізащо не став! – кричу йому я.

Переодягаючийся Дазай-сан — це явно не те, що мені хотілося б коли-небудь бачити у своєму житті. Страшно уявити стільки там шрамів на його тілі. Якби я побачив це, то точно був би добитий.

– Правда?! Зовсім не цікаво? Ну гаразд, хоч жінки справедливо оцінюють це тіло.

Схоже, ця його риса була ще задовго до агенції. Однак йому досі не вдалося схилити офіціантку з кафе при всьому цьому. Невже вона така стійка перед Дазай-саном?

– Отже, я закінчив! Тепер ти маєш це терпіти. А ті речі випраєш, коли повернешся.

– Чому я? Адже це ваші речі!

– Ти ж змусив мене переодягнутися, тож ти винен у тому, що в тебе тепер брудна одежа лежить. І обов’язково завтра її повернеш. Мені вона потрібна.

– Повірити не можу…

– Я і не примушую, просто зроби!

– Гаразд, забудемо про це. Навіщо ви взагалі прийшли сюди?

– Теж вашим учнем? – не дивно, що і тут ми станемо “новим подвійним чорним”. Може, мені вдасться дізнатися трохи більше про його минуле, як знати…

Дазай-сан на мить здивувався, але потім продовжив, як раніше:

– Який ти здогадливий, саме так! Ми й так уже витратили багато часу, треба скоріше йти!

Ми виходимо з дому і прямуємо туди, куди веде Дазай-сан. Ми приходимо до якоїсь занедбаної на вигляд будівлі. Через чорний відкритий хід ми потрапляємо всередину, і я бачу Акутагаву, що стоїть біля стіни і тихо кашляє.

– Ось і твій новий напарник, Акутагава-куне. Його ім’я Накаджима Атсуші, – я відчуваю, як голос Дазай-сана став серйознішим, що мене трохи насторожило, – з цього моменту ви працюватимете в команді.

– Ви впевнені, що він точно вартий того, щоб працювати з ним у команді?

– Я не тицьнув у випадкову людину і не взяв її до нас працювати. Я чудово знаю, що він собою представляє. Не смій спорити з моїми рішеннями, усвідомив?

– Так, Дазай-сан, – незважаючи на злісний вираз обличчя, він покірно погоджується. Будь на місці Дазай-сана інша людина, Акутагава вже приставив би йому лезо Расемона до горла, – я усвідомив.

– Добре, у такому разі, ви будете двоє… – слова Дазай-сана перервав вибух, – Я так і знав… Ви двоє повинні зараз розправитися з цими людьми, що намагаються підірвати будівлю, вперед!

– Ідемо, Атсуші, – мене гукає Акутагава, – нам треба буде розправитися з цим сміттям, що насмілилося на нас напасти.

Ми виходимо з будівлі і прямуємо до дороги, звідки чути вибухи. На нас чекає перша спільна битва в цьому світі і перша для Акутагави. Ми виходимо до місця вибуху та зустрічаємо бандитів із вибухівкою.

– Тепер ми отримаємо 7 мільярдів за голову цього тигра! – кричить один із них.

– Не отримаєте, – відповідає Акутагава і кидається у бій.