Вітерець?

 Буденність вбиває. Вбиває настільки, що не дає дихнути.

 Якщо колись для юнця стрімерство було тим, що розвіювало цю ж буденність, то зараз ця «допомога відволіктись» стала як робота. Ну а що, заробити можна, значить не пропадеш.

00:37

*Стрім користувача Adeptus*

 -Так, я вважаю, що вже потрібно закінчувати, якось взагалі не йде ця гра на ніч.. Та й і вам спати потрібно, знаєте? Давайте на наступний раз закінчимо?

*Чат*

 -Ну нііі, на такому цікавому місці закінчив.. чорт з тобою

 -Про спання від кого чую

 -Хах, ну і справді, спати вже треба. Добраніч

 -Я записав твої слова про продовження. Вот тепер не відмахнешся

 -Я тільки заварив чай, смієшся?

…

 -Хах, ну про погрози, що до продовження я вже побачив. Так ну, що як завжди на наступний вже тиждень. На добраніч всім.

*Користувач Adeptus вимкнув стрім*

 -Накінець закінчилось.., – подумав при собі Сяо подивишись у вікно.

 За вікном стояла та картина в якій хочеться зупинитися та ніколи більше не продовжувати це життя, просто жити в моменті дощливого нічного міста.

 Приблизно прикинувши погоду на дворі, бурштиноокий накинувши на себе кофту, яка перша попадась під руки, вийшов на двір.

 -Вот чорт, цигарки закінчились, як завжди вчасно.., – кажучи ці слова, Сяо вирішив пройтися до найближчого цілодобового магазину аби поновити запас.

 Не обійшовшись без перевірки паспорта, чорнявий купив страждальні цигарки, які не допомагають вижити в цьому світі, але Сяо хочеться вірити, що навпаки.

 Прийдучи до під‘їзду вже рідного дому, хоч живучи в орендованій квартирі, Лі відразу ж витягнув запальничку та прикурив першу цигарку. Ця звичка шкідлива, це бурштиноокий знає добре, але це єдинний спосіб заглушити цю чортову буденність.

 Видихаючи дим із легень, раптом почулась мелодія.. Незнайома мелодія, але чомусь вона здалася дуже теплою та близькою. Згодом віддався мелодії спів.. Янгельський спів. Не можливо знайти слова аби передати, наскільки був чарівний голос незнайомого музиканта.

 Мелодія із співом продовжувались весь час скільки чорноволосий докурював свою цигарку, але тільки Сяо вирішив подивитися за кут на янгола, що творив такі чудеса, як відразу незнайомець став вітромом, який забрав свою пісню лише залишаючи її мелодію в голові Лі.

 -Так швидко пішов..? Як.. Вітерець?