Відповідь

Примітка:

Перша частина: https://fanfic.com.ua/fanfic/%d0%b7%d0%b0%d0%b3%d0%b0%d0%b4%d0%ba%d0%b0/

Коли дівчина, червоніючи сильніше, ніж найстигліший захмарний перчик на вершині гори, побачила Її Величність у неформальній обстановці, то у неї відвисла щелепа, а тепер, коли вона сиділа в самої Цариці Сніжної на колінах навпроти Моракса , в її напрочуд теплих і настільки заспокійливих обіймах, то вже готова була випустити дух. А розповідати все-все, аж до прогулянок лісом з Мандрівницею і про загадкову незнайомку-лисицю було неймовірно соромно.

— Послухай, Аяксе, — раптом серйозно почала Архонт. — те, що зараз відбувається тут, ти маєш забути, як тільки все скінчиться і нікому, чуєш мене, нікому не розповідати. Насамперед це стосується тебе та твоєї репутації серед Провісників, а ще – мого лиця перед народом.

Зазвичай Цариця використовувала займенник «ми», коли говорила про себе, але вона розповіла, що це лише офіціоз і не більше.

— Мора… Чжунлі, — осіклася, звернулася вона вже до чоловіка. — я знаю, як допомогти нашому шукачеві пригод на зад. Дивно, звичайно, що ти сам спочатку не здогадався, хто цьому посприяв. Хочу лише попросити тебе особливо агресивно не реагувати. Я знаю що роблю. — Жінка говорила загадками і Володар Каменю не зовсім розумів до чого вона хилить, але коли гарячі руки жінки торкнулися стегна його маленького рудого, то дещо стало ясно. — Я можу розраховувати на твою довіру в такому… Делікатному вирішенні цієї проблеми?

— Зроблю все, що в моїх силах. — погодився Чжунлі не до кінця розуміючи, що саме має його роздратувати і на що підписався.

Весь цей час Тарталья сиділа і мовчала, гадаючи, що має статися зараз. Розмова Архонтов порушувати ну вже зовсім не хотілося, а розпитувати Царицю про її наміри – поганий тон. Втім, Чайлд змінила свої думки щодо цього, коли тонкі холодні пальці торкнулися чорних мереживних трусиків під її короткою спідницею.

— В-ваша Величність! — верещала дівчина. — Що ви робите?!

Проігнорувавши зойки своєї Провісниці, під напруженим і лютим поглядом Володаря Каменю, жінка заговорила:

— Я сподіваюся, що ти зрозумів, що маєш робити, — вільною рукою Кріо Архонт відкинула довгі ноги Тартальї назад, їй до голови, відкриваючи огляд на причинне місце та долоні на ньому. — поясню все наприкінці. Це дуже важливо.

Рекс Ляпіс кивнув, але ще сумнівався, що це хороша ідея. Забравши руде диво до себе, він повторив усе, що зробила цариця. Вузлуваті пальці Гео Архонта спочатку безневинно гладили, тоді як Тарталья лише від подиву і шоку відкрила рота. У голові порожньо і лише почуття неймовірного сорому дзвеніло в ній.

— Це точно потрібно? — про всяк випадок перепитав.

— Мені треба, щоб Аякс еякулював. На моїх очах. — дві пари очей витріщилися на правительку. — Я все наприкінці розповім. Зараз не можу, бо бажаний нами результат може не настати.

Моракс зневірено зітхнув, але продовжив розпочате. Чайлд лише мовчала і витріщалася вперед себе, не знаючи, як реагувати і що взагалі потрібно робити. Блакитні очі помітили чіпкий погляд серйозних очей Її Величності, спрямованих на його обличчя. Від досади та безвиході Тарталья завила вовком.

Пальці зсунули мереживну тканину і проникли всередину, торкалися різних місць, змінювали темп. І якби не вся ця бентежна обстановка, то Тарталья б, і сама вже взяла ініціативу, застогнала, але вона не може втрачати лице перед своєю правителькою. У поперек щось уперлося, а руки Моракса забарвилися в чорний, жилки засяяли золотом, лише його роги не можна було розгледіти через позу, яка надавала повний огляд Цариці Сніжній. Ось тільки обернений не знав, що нижче за його обличчя ніхто не дивився. Раптом пальці різко зігнулися всередині і Чайлд уже була готова закінчити і тихенько заскулити, паралельно заплакавши, але вона не може цього зробити через спостереження свого Архонта. Володар Каменю другою рукою притискав ноги дівчини, а разом з ними і її саму, ближче до себе, м’яко торкався губами вилиць, щоб швидше це все закінчити.

— Заплющ очі і уяви, що тут тільки я. — радив Гео Архонт, і щойно Провісниця послідувала його словам, то пролунав несподіваний розлючений вереск Цариці.

— Ні, дурна ти ящірко! Краще взагалі завали хліборізку раз нічого путнього сказати не можеш! Зараз уся наша праця піде коту під хвіст. — Її лайка луною пройшлася залою.

Ні, Цариця, звичайно, була суворою жінкою, але вона ніколи не підвищувала тону й так собі говорити не дозволяла. Від несподіванки Тарталья примудрився в цій позі вигнутися і протяжно застогнати, бруднюючи свої трусики. Від безсилля дівчина відкинулася на тіло Архонта ззаду, намагаючись знайти руками його обличчя і зацілувати у відповідь, сльози рікою течуть. Чжунлі в такому положенні якось примудрився зняти свій піджак і укутав Провісницю. Але повернув у реальність голос правительки.

— Чайлд, де твої покої ти знаєш. Іди туди і приведи себе в порядок. Мені з… Чжунлі треба парочкою слів перекинутися. — Погляд її теплих і добрих очей одразу ж перемістився на обличчя Гео Архонта.

На тремтячих ногах, повністю затулившись в одяг Моракса, Тарталья неспішно покинула їх.

Очі Володаря Каменю засяяли яскравіше, нігті на руках перетворилися на пазурі, а зуби – на масивні гострі ікла.

— Поясни! Що це все означає? — гаркнув він на жінку, але та навіть не моргнула, віщуючи такий результат.

— Ти справді такий бевзень³ чи тільки придурюєшся? — схрестивши ноги, настав час гнати Цариці. Як-не-як, а за свого хлопчика вона хвилювалася не менше. Богиня Любові нею і залишиться, навіть якщо й зробить собі імідж холодного тирана. — Аякс сказав, що бачив в Іназумі рожевоволосу жрицю. Під твою вихованку опис випадково не підходить?

— Яе Хакусін . До чого ти хилиш? — дракон трохи зменшив свій запал.

— Колись я відвідувала тебе, а вона була ще малечею. Хтось із близнюків Баал її тобі дав для нагляду. Я тоді ще вибігла у формі чоловіка. Розумієш, до чого це я?

— Добре, припустимо. У Яе дійсно є схильності до зміни статі та різних жартів у такому стилі. Але навіщо нам треба було робити таке з Аяксом, та ще й на твоїх очах? — вгамовуватися Чжунлі не хотів. Він не розумів, як це взагалі пов’язано. Яе справді любила всяке подібне, навіть давала почитати свої любовні романи з позначкою «18+». Ось тільки… Роман про кохання Гео та Анемо Архонтів мало чим сподобався вищезгаданому богу.

— Ти надто недооцінюєш усіх навколо. Кіцуне – посланці Бога Рису Інарі, їхня сила подібна до Архонтів, а прославилися своїми жартами з перетворенням будь-чого. — спокійно говорила Цариця. — Так от, кіцуне своїми жартами намагаються жертву чогось навчити. Пам’ятаєш, що Аякс ще переказав? Дитяча загадка, відповідь на яку – сором. Щоки від нього горять, він – каяттю рідня. Швидше за все, Яе захотіла, щоб нашому хлопцеві було за щось соромно. Один із способів розвіяти таку магію – зробити те, що задумувала лисиця. Я нічого не могла швидко придумати ганебніше, ніж це. Адже він не соромиться навіть перебивати інших Провісників на нараді в присутності мене.

— Це має зійти наступного дня? — знову запитав Моракс , на що Цариця Сніжна кивнула. Почувався відверто паршиво. Перебрати всі варіанти, але навіть не припустити, що Верховна Жриця Нарукамі підкине таку свиню. Здається, вік таки бере своє. — Дякую. — з цими словами Моракс вирушив наздоганяти свого ненаглядного.

***

— Він повернувся, Чжунлі! Повернувся!

— Що… — напівсонно прошепотів Моракс , явно не поділяючи таке ранкове пробудження вересками та криками Чайлда.

Володар Каменю розплющив очі й озирнувся. Тарталья зі спущеними штанами (вже нормальний одяг) та білизною весело скакав своєю спальнею в Заполярному Палаці. Чжунлі не хотів, чесно, не хотів бачити те, що було нижче його живота, але все ж таки побачив, як уже, у повній бойовій готовності, орган підстрибував разом з його власником. Моракс хотів би побачити друга його Тартальї в іншій обстановці, це вже точно.

— Котра година? Забігай у ліжечко. І роздягнися. Зараз спіткнешся, впадеш на свою радість і зламаєш. І що ми потім робитимемо? — намагався якось заспокоїти рудого Чжунлі.

— Нічого я не зламаю! Там кісток немає. — продовжував сміятися Чайлд. Його радості не було меж. Жіночі тіла, звичайно, красиві і таке інше, але своє воно рідніше і зручніше. — До речі, ти що, не бачиш котра зараз година? Мій природний годинник каже, що зараз дванадцять дня. — тепер хлопець повністю розвернувся перед Чжунлі, вказуючи руками на причину своєї радості. На це Архонт підняв брову, чекаючи на пояснення. — Ой, не роби таке обличчя, ніби не розумієш, про що я. Я вже давно без хорошого… Цього… Мене треба зрозуміти та пробачити.

— Тобто я погано постарався у нас дома? — Чжунлі чудово зрозумів про що тлумачить Чайлд, але не підіграти він не може. Сон Адепта ніби корова язиком злизала. Чоловік піднявся з ліжка, а на ньому знову красувалися завиті роги, що світилися, а позаду впав масивний хвіст, загрозливо похитуючись з боку в бік, ніздрі смішно випустили хмарку диму. — Тобто тобі не сподобалося, так? — повалив Провісника на килим зі шкіри якоїсь тварини. Тарталья від такого залився сміхом. — От же брехло паршиве. — Архонт тепло посміхнувся. Такий Аякс йому подобався значно більше мовчазної дівчини.

Тарталья потягнувся руками до тонких рогів, щоб їх погладити, адже знав як Чжунлі любить це, від чого він замурчав, але вчасно прийшов до тями.

Моракс за цю добу неймовірно скучив за своїм щасливим пташенятком. Поки юнак мацав його кістяні роги, Володар Каменю припадав губами до поцілованого сонцем обличчя, носом проводив кожне ластовиння під сміх Тартальї. Пальці перераховували ребра, що змусило Провісника скрутитись, а сам Чжунлі в цей час зняв з нього білизну. На цьому моменті Чайлд вже різко заспокоївся і сів голою задницею на шкуру-килим.

— Тобі не здається, що те, що я тут у тому, в чому мати народила, є трохи нечесним? — після цих слів хлопець накинувся на стегна Архонта.

— Ти ще своє не отримав за раннє пробудження та мою зіпсовану нервову систему. — дуже серйозно сказав Адепт, щоб почати свою гру.

Юнак різко зупинився і очима по п’ять копійок глянув у розплавлений бурштин.

— А це… Вибач. — Тарталья сів навколішки. Тут же його щоки спалахнули червоним. — Я не хотів тобе й когось ше змушувать хвилюватися, але я справді зранку не знав, що робити. У такому вигляді піти на вулицю це ж, вважай, самогубство. А з урахуванням, що у вас на «Бісерному поромі» куртизанки продають себе, то виходить, що їх десь беруть… — продовжував юнак відводячи погляд убік. — Ні-ні! Я б відбився, але не хотілося якось світитися в такому зухвалому вигляді. У нас, у Сніжній, таке засуджується. До того ж настільки відкритий жіночий одяг свідчить про легкодоступність.

— Послухай, я лише хотів почати нашу гру, але мені не вистачає розуміння що і з якою інтонацією говорити, схоже. Я не мав наміру образити тебе. — Чжунлі перетягує хлопчика до себе на коліна і обіймає міцно-міцно, голову кладучи на його плече. — Скільки разів я тобі казав, щоб ти розповідав мені про свої почуття? Ти мені так не довіряєш?

— Це вияв слабкості. Не знаєш коли це використовують, шоб…

— Не сперечаюсь. — не заперечував Архонт. — Але мені неприємно, чути, що ти досі не довіряєш. Навіть після всіх негараздів, які ми пережили. Скажи, я таки його недостойний?

— Прошу, не лізь у душу, й так тошно. Ти мені весь настрій псуєш. — грубо кинув Чайлд, нахабно просовуючи свою руку між їхніми тілами між ніг.

— Що ж… — буркнув Чжунлі. — Пропонуєш рукоблуддя? — він повернув хлопця до себе обличчям, примостившись своїм пахом до його.

— «Онанізм любить кожен організм» – як мені казали товариші по службі. — Тарталья звільнив від тісної тканини свого партнера. — Сподіваюся, на долонях волосся не виросте, як лякала мене наставниця. — своїми грубуватими пальцями він почав пестити їх обох. Через відсутність мастила робити це довелося акуратно та повільно, але це їм не заважало.

Чжунлі пальцями потягнувся до худої задниці, ближче до себе підсаджуючи рудого розбійника. Гострими іклами він покусував мочку вуха, від чого Тарталья тихо поскулив.

Повільні рухи руки переросли в розгонисті та неакуратні. Чайлд за цей час уже відвик від свого тіла, через що воно і без цього чутливе стало ще більше, що лише прискорило кінець.

***

Поки Тарталья вже відпочивав у їхній спальні в будинку Архонта, сам Чжунлі вирішив вийти на терасу подумати. І якраз вчасно. До нього прилетів маленький синій зяблик з папірцем на лапці. Дракон підняв руку, щоб пташка сіла, зняв з неї листа, після чого та полетіла. Папір приємного персикового кольору з легким вишневим ароматом . Послання мовило:

“Доброї години, старий друже. Зважаючи на все, ти дізнався, як зняти чари з цієї маленької рудої скалки. Обурливо! Я так старалася над її зовнішнім виглядом! Ти не уявляєш всієї її краси. Ти завдав мені непоправних моральних збитків, і я вимагаю компенсації у вигляді бесіди за чашккою Сентя Фукамусі⁴ , де ти розповіси мені про ваші пригоди все в подробицях, щоб допомогти мені зловити музу для мого нового роману.

P.S. Чи знав ти, що кіцуне мають неймовірний нюх, а від драконів несе за кілометр?

Пані Яе Міко ”

Примітка:

Сніжний¹ – у даному контексті житель Сніжної.

Лунцзин² – у перекладі «Колодязь дракона». Класичний зелений чай. Один з найпопулярніших китайських чаїв, неодноразово входив в список «Знамениті чаї Китаю». Виробляється Лунцзин в місті Ханчжоу (провінція Чжецзян), як правило, вручну і виключно з верхівок пагонів з двома верхніми листками. При заварюванні дає ясно-жовтий настій з неймовірно м’яким, гармонійним смаком, солодкуватим післясмаком і чудовим фруктовим ароматом.

Бевзень³ – лайл. Вайло, йолоп, бовдур.

Сентя (Сенча) Фукамусі⁴ – найбільш поширений сорт японського чаю, славиться свіжим, м’яким, витонченим смаком. Любителі Сентя часто бачать знаменитий «п’ятий смак» умами готового напою. Як і більшість японських чаїв, фінальний етап виробництва Сентя — фіксація парою. Сентя Фукамусі – зелений чай тривалої обробки парою. Темно-зелений колір листа, насичений аромат і м’який смак швидко заварюється. Сентя має дуже ніжний лист, температура води для заварювання – не більше 80 градусів за Цельсієм.