Фанфіки українською мовою

    Фік для Осіннього Фікрайтерського З’їзду 2021, ключ: На публіку.

     

    – Ти втомився.

    Ітер посміхається, вітається з новою людиною і ніколи не просить допомоги першим. Його відводять до міста, можливо, навіть проводять екскурсію та дружелюбно пропонують залишитися і погостювати.

    Ітер, звичайно, погоджується, ввічливо кланяється в знак подяки й міркує, що буде тут шукати свою сестру.

    А потім знову рятує мешканців від смертельної небезпеки – до якої йому, насправді, могло б і не бути діла.

    – Ти втомився.

    Ітер витирає піт з обличчя, підбадьорливо дивиться на членів своєї команди й показує їм великі пальці. «Все буде гаразд», – намагається сказати він одними очима, перед тим, як знову кидатись в бій.

    Ітеру вже давно не страшно, здавалося б, він живе довше, ніж існує цей світ, тому завжди впевнений, що перемога буде за ним –

    – і ніколи не помиляється.

    – Ти втомився.

    Йому не страшно за себе, але він не може навіть пальцем ворухнути, коли бачить, як біля нього падають люди. Один, два, три – десять, п’ятдесят… Падають всі, залишаючись позаду – і тільки він, Ітер, мандрівник у пошуках сестри, залишається на ногах, продовжуючи свій повільний рух уперед.

     

    Ітер закриває очі рукою, тільки б не бачити остогидлих зорь.

    Ітер знімає посмішку, наче маску (була б його воля, взагалі б викинув – але ж треба для публіки).

    – Так, Паймон, я втомився.

     

    2 Коментаря

    1. Apr 17, '23 at 06:38

      Дуже близький мені концепт. Я колись побачила стати свої, типу, скільки ти кого вбив, а там просто дофіга, і з того часу я задумалася, а якщо б усе це було реальним – чотири комішина в день, тисячі вбити
      створінь, безкінечна подорож, якій мені кінця і краю – то як би почував себе Ітер.
      Тому, думаю, він би дійсно втомився.

       
    2. Jan 24, '22 at 14:34

      Тепер я плачу( Люба, як же ти умієш написати так, щоб зачепило навіть того,
      то не в фан
      аті, ЗАХОПЛЮЮСЬ

       
    Note