Вода та олія – 23 (Аркейн. Вай/Кейтлін)

Близько години Вай та пані Кірамман просиділи у кімнатці мовчки. Наодинці, навіть уникаючи дивитись одна на одну. За цей час енфорсерка спробувала позбутися мотузок, якими були зв’язані її ноги. І хоч Джінкс вочевидь добре вміла в’язати вузли, та не зуміла наплести такого, з яким її старшій сестрі було б не впоратись.

– Чудово, – гмикнула Вай, намотуючи мотузки так, аби не було одразу зрозуміло, що вже звільнилася, і водночас вона могла б будь-якої миті скочити та піти в атаку, коли випаде слушна мить. – Сподіваюсь, ви не станете доповідати про це нашим тюремникам, правда ж?

– Не май мене за ідіотку, – пані Кірамман роздратовано задерла носа.

– Просто уточнюю, для проформи, – пирхнула Вай.

Аж тут двері, рипнувши, відчинились… та тільки замість Джінкс у них стояв кремезний бородатий чоловік з механічною рукою. Він нагадував, без малого, скелю. Велику, масивну скелю, наскрізь просяклу морськими хвилями. А його очі хижо блищали, не залишаючи найменшого сумніву в тому, що перед тобою безжалісний головоріз.

– Капітан Гангпланк, як я розумію? – поцікавилась Вай, уважно дивлячись на нього. Цікаво, а чи зможе навіть вона впоратись з такою ходячою брилою голіруч? Втім, їй вже неодноразово доводилось битися з супротивниками наскільки кремезними, що навіть вона, далеко не тендітна діва, здавалася поряд з ними кошеням. І частенько в таких бійках перемагала, залишаючи опонента валятися на підлозі, в кращому разі, без половини зубів.

Проте цей тип однозначно був не такий простий.

– Клята сестричка Джінкс, яка створює мені проблеми, як я розумію? – прохрипів він грубим, важким голосом. – Хотілося б знати, чого це раптом побазікавши з тобою, вона зненацька заявила, що хоче ще трохи попрацювати над моїм пістолем? Адже ж лише сьогодні зранку повідомляла, ніби він вже готовий.

– А я звідки знаю? – пирхнула Вай, подумки усміхнувшись. То виходить, сестра таки вирішила дослухатись до її слів хоч у чомусь?

– Здається ти, смердюче стерво, таки щось, а знаєш, – прогарчав морський розбійник, нависаючи над нею. – Може таки розкажеш мені, поки я ще не позбавив тебе можливості говорити, вирвавши твого язика, аби згодувати його щурам?

– Гей, полегше, старий, – зненацька пролунало від входу. Глянувши куди, всі присутні побачили Джінкс, що тримала в руках масивного пістоля. – Ось, тримай, я вже розібралася з ним. Просто виявила один маленький недолік цієї пушки, який вирішила прибрати. Бо нащо ж тобі пушка з недоліками? – реготнула вона, передаючи йому зброю.

– Отак би й одразу. А то я, знаєш, почав було сумніватись… в щирості твоєї дружби, – випалив Гангпланк. – То вона готова до бою?

– Так, залишилось лише вставити он в той жолоб гекстек-кристал, який енфорсери скоро принесуть нам в обмін на цих двох, – загиготала Джінкс.

– Знаєш, а я маю кращу ідею, – заявив розбійник… та приставив до скроні Вай пістолет, щойно вихоплений з кобури. Звичайний, заряджений кулями та порохом… проте і його вочевидь було достатньо, аби покінчити з нею! – Ти зараз віддаси мені той кристал, який маєш. Коли ж енфорсери принесуть тобі новий – то забереш його собі. А я за це не виноситиму мізки твоїй дорогенькій сестричці.

– Ой-ой, не гарячкуй! – манірно заохала Джінкс, і з абсолютно безневинним виразом дістала гекстек-кристал та примирливим жестом протягнула його. – Ось, тримай, як бачиш, жодних проблем. І я взагалі того, постою тут та подумаю про свої справи, гаразд?

– Чудово, тоді зараз його і випробую!

Вихопивши кристал з її рук, розбійник поспіхом вставив його в пістоля. Та кровожерливо посміхнувшись, спрямував дуло на Джінкс, швидко натискаючи на гачок…

І тієї ж миті зі зворотного боку вилетів блакитний заряд, що поцілив йому в груди! Відлетівши назад під голосний регіт Джінкс, Гангпланк врізався в стіну, пробивши її за інерцією своєю масивною тушею.

– Ото довбеник! Як ти взагалі так легко купився? – закричала вона, хапаючись від сміху за живіт. Та граючись, підстрибнула до нього, аби витягнути з пістоля свій гекстек-кристал, який одразу ж сховала до кишені…

І ледве ухилилася від випаду Вай, яка мало не вибила цей круглий блакитний самоцвіт з її рук!

– Е-ні, це залишиться в мене! – заявила Джінкс, відстрибуючи вбік, та одразу спрямувала дуло власного пістолета на пані Кірамман.

– Не роби цього! – закричала енфорсерка, закриваючи жінку собою.

– Тю, ти чогось надто сильно переймаєшся людьми, які…

Та договорити вона не змогла. Її обірвав вибух, з яким все навколо затрусилося, навіть зі стелі посипався пісок! І майже одразу долинули крики та ґвалт десятків людей, що не соромилися використовувати свою зробю за її прямим призначенням.

– Схоже, от і твоя прекрасна дама на білому коні примчала, – рипнула зубами Джінкс, закотивши очі. Та вихопивши гармату, вистрілила в стіну, утворивши в ній велику діру, крізь яку спритно вибігла! Тим часом як Вай, зметена ударною хвилею та дрібними уламками, ледве зуміла прикрити від усього цього добра пані Кірамман.

– Гей, тебе там часом не вбило? – перелякано вигукнула радниця, зрозумівши, що та лежить поряд з нею, притрушена камінням та пилом, ще й з кривавими патьоками на шкірі.

– Не дочекаєтесь, – прохрипіла Вай, намагаючись підвестися на ліктях… І саме цієї миті побачила Кейтлін з гекстековою рушницею, яка увірвалась до кімнати. – О, здоров, пундику! – гмикнула енфорсерка, і лише зараз усвідомила, як у неї сильно паморочиться в голові. Приблизно за секунду до того, як в очах потемніло.